Секс, мітли і чарівна мазь : Дізнайтеся про язичницькі ритуали у травневі свята

Цьогоріч на 1 травня припадає Великдень, але сьогоднішня оповідь не про христинське свято. Давайте зануримося у світ магії, адже у ніч проти 1 травня святкується древнє свято Белтайн, яке більш відоме пересічним читатам як Вальпургієва ніч. Саме у Вальпургієву ніч, як вважається, відьми збираються на свої шабаші. Але насправді древні відьми і сучасні неоязичники збираються частіше - вісім разів на сабати (свята на честь перехідних точок колеса року) та тринадцять на есбати (святкування повного місяця).

Сексуальні ігрища і травнева королева

У давнину люди вважали, що природі потрібно допомагати – аби змінювалися пори року, аби тварини розмножувалися та буяли рослини. Особливо навесні, коли пробуджується природа. Допомага ця виявлялась у різноманітних святах і ритуалах пір року. Вважалося, що саме 1 травня Бог і Богиня кохаються, щоб зачати нового Бога, який народиться взимку (Бог і Богиня тут - це збірні образи богинь і богів у праіндоєвропейських народів). Переважна більшість дій богів на небі знаходить своє пряме відображення у людських ритуалах – бо ж як на небі, так і на землі.

Тому у ніч проти 1 травня влаштовувалося чимало ігор і дійств, які пов'язані із коханням та сексом. У багатьох європейських народів до наших днів зберігся звичай обирати травневу королеву та травневого короля, найгарнішу пару села. Саме вони символізують тих небесних богів, які допомагають природі розвиватися. Травневу королеву традиційно одягають у зелене, колір весни, або ж улюблений колір ельфів у народів, де вони були – бо цієї ночі межа між світами в цей час стає дуже тонкою, і ці магічні створіння також могли доєднатися до свята.

Фалічне травневе дерево

Ще одним неодмінним атрибутом таких весняних святкувань було травневе дерево. Травневе дерево - це фалічний символ, що є відображенням чоловічого достоїнства Бога. Його закопують у землю - жіночий символ, ніби запліднюючи її новими силами для буяння природи.

Травневе дерево традиційно прикрашають стрічками і квітами, а потім танцюють навколо, переплітаючи стрічки зеленого, білого і червоного кольорів. Зелений - колір розвитку природи, білий - чоловічого сім'я, а червоний - жіночої крові. Таким чином, навіть кольорова гама свята символізує єднання чоловічого та жіночого.

Цей звичай зберігся до наших часів, наприклад, у сусідній Польщі. Там наряджають молоду берізку. У кожному регіоні таке дерево нині прикрашають по-різному. Є й звичаї викрадання травневого дерева, яке із певними ритуалами потім викуповують.

Багаття як символ повернення Сонця

Неможливо собі уявити будь-які травневі святкування без вогнища. Для древніх народів запалення багаття символізувало повернення Сонця, тепла і поступового збільшення тривалості дня і зменшення темного періоду доби. Традиційним для багаття проти 1 травня було дубове гілля.

Із священним вогнем у цю ніч також було пов'язано чимало обрядів. Приміром, худобу пускали через два вогнища задля очищення.

А древні кельти, наприклад, спалювали на вогні Бела (саме так звуть Бога, який дав стародавню назву свята 1 травня - Белтайн) злочинців і полонених. Зазвичай цей ритуал здійснювали у плетених із гілок клітках у вигляді велетенських людських фігур, наприклад, як у фільмі "Плетена людина" 1973 року.

Також вважається, що ритуальні багаття розпалюють, щоб відігнати духів, котрі можуть блукати поміж світами цієї ночі, або відьом, котрі, як уже йшлося вище, злітаються на шабаші.

Лиса гора, мітла і чарівна мазь

Зрозуміло, що церкві не дуже подобалися еротичні ігри молоді цієї ночі і вона усіляко намагалася із ними боротися. Ніч проти 1 травня "заклеймили" зібранням відьом та нечисті – Вальпургієвою ніччю. Але церковникам за сотні років не вдалося подолати "сили темряви" - сучасні "відьми", неоязичники і досі охоче збираються у цю чарівну ніч.

І в минулому, і нині було і є кілька унікальних місць для таких нічних зборищ - це Лиса гора у Києві, що на лівому березі Дніпра, де колись стояли язичницькі ідоли, вершини Броккен і Блоксберг у горах Гарц у Німеччині. У Чехії відьми злітаються на свої "лисі гори", а в США - на місцину коло "Диявольського ставка".

Традиційно відьми "злітаються" на шабаші на мітлах. Однак насправді ніхто на мітлах не літає. Мітла - це лише ще один фалічний символ, який затискали між ногами оголені жінки, допомагаючи природі зробити ще одне коло. Рух вгору під час стрибка символізує ріст рослин. Ймовірно, під час такого танку вони підстрибували, що і створювало ілюзію польоту.

Навіть у доколумбівській Америці був подібний культ – культ богині Тласольтеокль, яка оголена сідлала мітлу.

Також чарівні оголені панянки вимазувалися чарівною маззю, яка теж дарувала відчуття польоту. Було в мазі і цілком практичне значення - вона була досить масною, бо якби на учасниць дійства полювала інквізиція, то вони б просто вислизнули із рук у прямому сенсі цього слова. До складу чарівної мазі "відьом" входили галюциногенні складники і отруйні рослини, наприклад, дурман і беладонна, що додавало відчуттів "польоту".

Диявольський бал Воланда із роману "Майстер і Маргарита" відбувається саме у Вальпургієву ніч, а Маргарита щедро мажеться чарівним кремом Азазелло, яка, по суті, є тією ж відьомською маззю.

Ніч святої Вальпурги

Чому ж така еротично-містична ніч носить ім'я святої?

Христянство усіляко намагалося боротися із свободою плоті, тому язичницькі святкування намагалися витіснити Великоднем, днем Святого Хреста та святої Вальпурги. Вальпурга - англійська християнська проповідниця, які нібито мала владу над водою. Свята була канонізована у ІХ столітті саме 1 травня. Саме від її імені і походить назва цієї ночі, хоча до язичницьких ритуалів свята немає ніякого відношення.