Хто з краян і як "віддавав" голоси за Луценка Юру, аби він очолив Генпрокуратуру?

Політична шкала: голосування...

Новообраний Генпрокурор Юрій Луценко пообіцяв швидкі реформи та результати роботи (а вже відтак підвищення зарплати) цього відомства на Різницький, яке, на його думку, займається не боротьбою зі злочинами та корупцією, а в більшій мірі політичним інтриганством. Та й працюватиме воно значно прозоріше, публічніше, а не як дотепер – шито-крито та ледь не підпільно від громадськості. Отже, є надія, що пресу вже не футболитимуть із прокурорських приймалень і кабінетів, а з нею співпрацюватимуть. Про це чітко заявив на представлені Луценка Президент Петро Порошенко.
Отже, Юрій Луценко – двадцятий головний законник України: від Віктора Шишкіна (1991 р.) до Юрія Севрука (2016 р.). Дотепер у Верховній Раді – голова фракції БПП. Хто цю вакансію посяде – поки невідомо, але такого спікера, як Ю. Луценко, важко буде знайти. Мається на увазі його аж надмірна балакучість. Хто б і що не казав, але суспільству такі особи подобаються. Бо чим більше знаємо – тим менше пліток на базарах збираємо. Фігура Луценка для одних зручна, а для інших – не дуже. Політик він із досвідом, та ще й великим. Будучи молодим, давав "прикурити" навіть тодішньому главі держави – Леоніду Кучмі, а відтак проти нього навітьь рух очолив. Його так і назвали – "Україна без Кучми".
Як повідомляють сайти, окремі «наші» депутати із Верховної Ради минулого тижня (четвер) теж допомогли Юрію Луценку «сісти» у крісло Генерального прокурора України. Зокрема, за проект Постанови про надання згоди на призначення Президентом України Юрія Луценка на посаду Генерального прокурора України голосували (або не голосували): «порошенківці» Василь Пацкан – за, Роберт Горват – за, «опозиціонер» Нестор Шуфрич – не голосував, що й зрозуміло, «радикал» Юрій Чижмарь – не голосував, Василь Брензович із БПП – за, Василь Петьовка («Воля») – за, позафракційний Віктор Балога – проти, Іван Балога – відсутній, Павло Балога – відсутній, «народнофронтівець» Валерій Лунченко – за, Михайло Ланьо з «Відродження» – за. Як "відсутніх" табло зафіксувало також Е. Матвійчука із Опоблоку та І. Крулька з "Батьківщини".
До речі, Ю. Луценко – це вже четвертий Генпрокурор у нашій державі після революції Гідності (перед ним цю посаду займали Олег Махніцький, Віталій Ярема, Віктор Шокін). Останній на Закарпатті позаминулої представляв Володимира Янка, а також переводив із Берегова у Івано-Франківськ Владислава Братюка (у нашому місті він працював недовгий період – десь півроку). А змінив він, як відомо, «кандидата наук» Івана Зареву. На цей раз за Луценку свої голоси віддали 264 нардепи. Прокурорські працівники переймаються, що все покромсає, всі схеми геть поламає. Звісно, людей також багатьох позвільняє, найперше тих, що за часів Януковича у кріслах сиділи та мільйони нагріли.
Новий Генпрокурор давно має свої політичні погляди і десятиліттями був у опозиції, боровся з режимом Л. Кучми (останньому дарував на трибуні ВР навіть капці), очолював Міністерство внутрішніх справ. Але це вже було за президентства В. Ющенка. Той пана Юрія узяв прямо з Майдану та Міністром його влаштував. Дуже багато позвільняв тоді він міліцейського люду – якщо так буде і в прокуратрі, то мало хто на посадах залишиться із теперішніх. Зрештою, ці рвійні штрихи у його біографії знають усі. А ще він – член редакційної ради газети «Сільські вісті». Свого часу вчився у Львівському політехнічному інституті. Його батько був першим секретарем Рівненського обкому Компартії.
Між іншим, перебуваючи у Соцпартії О. Мороза, разом зі своїм лідером приїжджав у 2007 р. на Закарпаття, у Берегово в тому числі. Було це напередодні виборів у Верховну Раду. Твердять, що у Генпрокуратурі змінилося не просто прізвище, а перелаштують принципи та підходи у системі правоохоронної роботи. Знову «піонером», як і у інших випадках, тут буде Ю. Луценко. Слід сказати, що куму Президента Порошенка усього 51 рік. Та свій вік пройшов і Крим, і Рим, і воду й мідні труби. Звідки в чоловіка, дружина якого зі статусом нардепа також у ВР засідає, стільки мужності й сміливості – не зрозуміти.
У молоді роки він працював радником і помічником Прем‘єра В. Пустовойтенка. Депутатом ВР як соціаліст він став у 28-річному віці. Був навіть першим заступником міністра економіки. Чи не єдиний зі сладу вищого керівництва сидів у в‘язниці (звісно, крім Ю. В. Т.). Але й Колесникова перед тим туди запроторив. Пам‘ятається, як Ю. В. Л. у тюрмі голодував. Туди його, як і «Юльку», відправив тодішній глава держави В. Янукович – руками Пшонки-хом‘яка і суддів-перевертнів. Сидів у Менській тюрмі, отже, порядки тамтешні (за гратами) добре знає. Мав конфлікт із закарпатцем Н. Шуфричем, тож не виключено, що останній може теж потрапити в буцегарню. Але спершу із нього знімуть депутатську недоторканість. Звісно, це при умові, якщо Луценко буде мститися своїм опонентам. Та навряд чи до цього дійде. Є чимало інших важливих кримінальних справ, які слід довести до логічного завершення.
Можливо, що реанімують убивство Чорновола, Гонгадзе, інших знакових осіб. До найголовнішого свого ворога Пшонки – не дотягнеться, той десь у Росії переховується. Зізнатися чесно, суспільство зачекалося такого колоритного прокурора, як Юрій Луценко (екс-очільник «Народної самооборони») – може хоч він уже відродить нарешті довіру до правоохоронної системи. Найперше прокуратури, де хабарі брали не тисячами, а мільйонами, золотом і навіть діамантами (на пам‘ять прийшли «діамантові прокурори» Київщини) тощо. Можливо, що лозунг "Бандитам – тюрми", з яким роками ходив на барикади, він зреалізує вже хоч тепер. Бо посада в нього – немала. А вершинна...

Михайло СИНЬООКИЙ