Іван РІЗАК: "Бажаю нікому не зарікатися від тюрми і суми. Але хай ці біди ніколи не приходять до Вас і у Ваші родини"

Павло ПАСІЧНИЙ, Світогляд.info

— Іване Михайловичу, з яким настроєм повернулися із засідання суду?

— Хоча з’явилися не всі свідки по доведенню Сливки до самогубства, а з потерпілих в м. Свалява уже вдруге не з’явилося жодного, зважаючи на те, що і свідки з УжНУ заперечили будь-яку мою причетність до цієї трагедії, а допитані експерти, що проводили психолого-психіатричну експертизу на мою адресу не висунули жодного звинувачення, то все нормально. Залишаються питання до слідчого, за що арештовував мене два рази по цій справі, а вдруге я сидів 4 місяці в СІЗО саме на основі цієї експертизи. Це вже потім прокуратура шукала якісь інші епізоди на "додачу". Так появився "хабар", оплата мобільних телефонів, "незаконна" видача посвідчень і на кінець – "організація масових заворушень".

— Тим не менше відчувається у Вашому голосі невеличка роздратованість?

— Та ні, це певна розгубленість перед деякими процедурними питаннями в судді. Свої два клопотання я так і не зміг заявити в суді. Раз п’ять суддя переносила це питання, а потім і взагалі попросила мене покинути зал суду за неправильну поведінку.

— І Ви з цим погодилися?

— Навіть коли грав у футбол не обговорював рішень судді. А тим паче у ролі підсуд-ного ... Прошу Вас надрукуйте їх , бо дуже багато журналістів цікавилося, а я не встиг всіх познайомити з ними, тобто з клопотаннями.

— На яку Вашу репліку негативно прореагував прокурор?

— Коли в черговий раз зачитали покази Наталії Сливки про те, що я силою залучав в партію СДПУ(О) (а вона в цьому ні бум-бум), то я сказав, що вона не бере участь в суді, бо робить пластичну операцію і давно живе з якимось молодим чоловіком. Мені дійсно це передали з Ужгорода. Але я б це ніколи не озвучив, якби більшість звинувачень прокурора не базувалося на тому, що хтось комусь щось сказав, тобто на плітках.

— Добре, а що ще цікавого було на суді?

— Та нічого, ми з моїми адвокатами боремося за кожен абзац, за кожне речення . Вони дуже високопрофесійні –і Ірина Піх, і Василь Мокану. Я їм дуже вдячний за підтримку.

— Трошки розширимо тему. Кажуть, що Вам запропонували високу посаду в уряді.

— Дійсно? Не чув. З уряду я спілкувався тільки з Віктором Федоровичем, за що я йому дуже вдячний. Періодично спілкуюся з Михайлом Папієвим, як зі старим товаришем з часів "департизації". Ні до кого з віце-прем’єрів додзвонитися не міг навіть тоді, коли дійсно потребував допомоги, хоча б порадою. В принципі, я все розумію. Сьогодні я підсудний, безробітний ...

— Але земля чутками повниться, що Вам все-таки пропонували роботу на рівні заступника міністра...

— З уряду мені ніхто нічого не пропонував. Була одна бесіда в перерві між засіданнями суду, але продовження вона не отримала. Значить, не актуально. У тому числі і для мене.

— Чому так?

— Після того, що я пережив і такої "високої оцінки" моєї роботи з боку держави я хотів би попробувати себе не на держслужбі, а в приватній структурі. Я навіть надіслав своє резюме в кілька газет.

— А партія у цьому питанні зарадити не може?

— Як я зрозумів, партія працевлаштуванням не займається. На жаль, антикризова коаліція цьому питанню теж не приділяє уваги. Тому сотні висококваліфікованих працівників залишаються сьогодні безробітними в Закарпатті. Вірю, що ситуація зміниться на краще. А про себе я не переживаю. Закінчаться суди. Поправлю здоров"я, знайдеться робота.

— А як же ці два роки? Напевно нелегкими були не тільки в психологічному плані, але і в матеріальному.

— Якби не родичі, а також реальна допомога в лікуванні Віктора Медведчука і Григорія Суркіса було б дуже сутужно і для мене, і для сім"ї. Хоча і тепер не просто.

— Багато друзів відвернулося від Вас?

— Не буду це коментувати. Справжні друзі зі мною.

— Що найважче дається в останній час?

— Усвідомлення того, що майже не бачив більше двох років рідної мами і не дуже можу їй допомогти. Вона проходить лікування в онкодиспансері. Дай їй бог здоров"я. Ми в неї вчимося любити життя, яким воно не було.

— А як же сім’я?

— О, це самий надійний тил. Важко переїзджати, кілька тижнів шукати тут двокімнатну квартиру, яку зняли в Святошинському районі. Син став студентом – і радує мене відмінними оцінками, а жінка, як і я, – безробітна. Знаю як їй важко, але вона і мене підбадьорює . Без них все давалося б набагато важче. Для цього , щоб це зрозуміти, треба було прочитати їх записку в СІЗО до мене. Хіба після цього можна зрадити справі якій віддав півжиття

— Коли ж ці проблеми закінчаться?

— Не знаю. Хтось із сильних цього світу є режисером цього дійства. І мені вже здається , що він почав впливати навіть на суд. Не хочеться вірити, але ... А й взагалі, що може закінчитися, коли під час суду моєму брату дзвонить перелякана дочка і повідомляє , що спецназів ці вибивають у нього двері у квартирі. І все для того, щоб вручити повістку в прокуратуру. 2005 рік, як рік репресій, для нас продовжується. Просто вже не тільки зі мною , але і моїми рідними. Але ми сильні, таким нас навчили бути батьки.

— Щоб Ви побажали нашим читачам перед Новорічним святами?

— Виходячи із сьогоднішнього стану (сміється) бажаю нікому не зарікатися від тюрми і суми. Але хай ці біди ніколи не приходять до Вас і у Ваші родини. Щиро вітаю всіх з Новим роком і різдвяними святами. Щастя Вам, добробуту і удачі. Вірте в себе і тоді обов"язково прийде до Вас успіх.
Івано-Франківськ: Слухання справи екс-губернатора Закарпаття Різака перенесли на 16 січня
Сфальсифікована проти екс-губернатора Закарпаття Івана Різака кримінальна справа терпить фіаско
Іван Різак вимагає Балогу у свідки
Екс-губернатор Закарпаття Іван Різак надіслав Відкритого листа Генпрокурору України