Українська алергологічна лікарня в закарпатському Солотвино не працює!

Закарпатська газета "Старий Замок "Паланок" в одному із останніх номерів піднімала болючу проблему Солотвинського солерудника, рекреаційної зони довкола Солотвинських озер та алергологічних лікарень, які, використовуючи соляні шахти, надають унікальну допомогу хворим на астму з усієї держави. Через технічні проблеми на шахті №9 солерудника Українська алергологічна лікарня наразі не працює. Але це тільки підігріває конфлікт між керівництвом цього закладу та солерудника.

Ярослав Чонка, головний лікар Української алергологічної лікарні повідомив, що не знає, чому затягується ремонт обладнання для спуску в шахту і коли він закінчиться. На його думку, шків, який потрібен для цього, є, але чомусь не хочуть його встановлювати. За рік у лікарні проходять оздоровлення близько 4 тисяч хворих, з них 1,5 тисячі дітей. Через заборону на спуски 320 людей вже повернулися додому, не використавши путівки, а загалом за півтора місяця простою не проліковано 450 хворих. Черговий заїзд повинен розпочатися з третього січня і люди з путівками, які, можливо, через усю державу діставатимуться до Солотвина, будуть надзвичайно обурені. У профспілкові та за свій рахунок відпустки змушені були піти 420 працівників лікарні.

Ярослав Васильович обурюється і зростанням тарифів за спуск одного хворого з 2 грн. до 30. Тим більше, що калькуляції, обгрунтування збільшення цін лікарня так і не отримала. Міністерство охорони здоров’я, коштами якого оплачуються путівки, не має грошей для покриття збільшення тарифів та й за них, в перерахунку на 20 спусків, які проводяться протягом курсу лікування, можна придбати сучасний ефективний інгалятор і нікуди не їздити. Таким чином, вважає Чонка, дирекція солерудника просто хоче взяти з лікарні суму, необхідну їй для щомісячної зарплати працівникам шахти №8.

Щодо двох комерційних структур, які працюють при державній лікарні, головний лікар повідомив, що вони справді є, мають договір з солерудником, а одне з товариств навіть влітку надало 83 тис. грн. на ремонт копра на цьому підприємстві. А стосовно 70 грн., які доводиться платити працівникам солерудника за рентен у лікарні, Чонка пояснив, що просто "директор не вміє читати" — йдеться про знімки у двох проекціях. Коли ж ціна не подобається, нехай, мовляв, їдуть деінде, але у найближчих селах рентген апарату немає, навіть у Тячівській райлікарні він працює лише періодично.

Іван Балога, перший заступник голови облдержадміністрації вважає, що конфлікт створюється штучно, як керівником республіканської лікарні, так і керівником солерудника. "Найбільше, на мій погляд, зухвало поводиться керівник лікарні, шукає різних покровителів, хіба до ООН ще не дійшов. У цьому році за кошти державної субвенції було заплановано провести роботи на солеруднику на 5 млн. грн., але надійшло лише 2,6 млн., тому не все необхідне технічне переоснащення вдалося зробити. Оглядом фахівців структури, яка виграла тендер на постачання обладнання, виявлена тріщина в шківі, завдяки якому здійснюється спуск в шахту. І немає винних — головна причина в тому, що обладнання на солеруднику не мінялося десятиліттями. Добре, що ми це виявили і припинили спуски поки ніхто ще не постраждав, адже хворі спускаються на 270 метрів, а глибина шахти — 400. Перш за все треба дбати про безпеку людей. І ні у мене, ні в кого іншого не підніметься рука підписати дозвіл на спуск людей на пошкодженому обладнанні.

Ремонт затягнувся з об`єктивних причин — необхідна деталь вже закуплена, має сертифікат якості, але є ще проблема: автокранів, які можуть її встановити, лише три на всій Західній Україні і ми змушені чекати, поки вони зможуть провести монтаж.

Щодо колективу лікарні, то він отримує фінансування міністерства як бюджетний заклад, щомісяця, і говорити, що вони на самофінансуванні — означає обдурювати людей. Проблема в тому, що, за моєю інформацією, зі 100% путівок 60% коштів проходять через приватну структуру. Про яку мораль можна говорити? Прикро, що міністерства не знаходять час для з`ясування ситуації ні на солеруднику, ні з комерційними структурами в лікарні.

Коли зростають тарифи на електроенергію тощо, чому тарифи для лікарні роками не повинні змінюватися? Тарифну політику не визначає солерудник. На 90% ствол шахти використовується для потреб лікарні, а сплата — з точністю до навпаки. Тут задіяні особисті амбіції керівника лікарні бо його власна фірма, котра, наголошую, під прикриттям державної лікарні, МОЗ, заробляє кошти. Вважаю, вся нинішня суєта саме через те, що ця структура терпить збитки.

Багато скарг було пана Чонки і на те, що обласна адміністрація має бажання привласнити республіканську лікарню. Запевняю: це абсолютна дурниця, брехня, яку поширює головний лікар, знову ж таки з власних корисливих інтересів. Обласній владі вистачає клопотів з обласною алергологічною лікарнею у Солотвині та солерудником, який вже кілька років зазнає техногенних катастроф. На 2007 рік передбачалося 14 млн. грн. з держбюджету на покращення ситуації на солеруднику, але заклали лише половину з необхідної суми. Проте і керівництво підприємства, і обласна влада вже змогли зробити чимало. За півроку погашено мільйон заборгованості по зарплаті на солеруднику, починаємо погашення боргів до Пенсійного фонду та обов`язкових платежів. Досягнуто видобуток солі 9 тис. тонн в місяць. Я переконаний, що незабаром солерудник буде одним з кращих підприємств області».

Лариса ПОДОЛЯК, "Старий Замок "Паланок"
Закарпаття: Алергологічна лікарня в селищі Солотвино — на межі закриття!