"Раніше доводилося просити у влади грошей, як бідному під церквою..."

Про це розповідає староста закарпатського села Руське Поле Василь Мірявець.

Кілька кілометрів від Тячева, кількасот метрів – вбік від головної дороги, і ми у Руському Полі. На прийом до місцевого старости потрапляємо, практично, наприкінці робочого дня. Його він почав на звичній планерці в центрі об’єднаної громади. Тут, за участі керівників ключових підрозділів виконкому, за обов’язкової активної присутності усіх старост, обговорювали поточні питання, визначали головні завдання на прийдешній тиждень. А весь робочий день колишній сільський голова, нині – староста с.Руське Поле Василь Мірявець – на робочому місці, у рідному селі. Оскільки маємо справу із людиною, у місцевому самоврядуванні не новою, говоримо про питання, які турбують селян, які все ще придивляються до переваг об’єднання. Тут, же в Тячівській міській об’єднаній громаді, яка разом із Вільховецькою сільською, стала піонером процесу на Закарпатті, з головою поринули у нові виклики, і, мусимо визнати, вдало їх долають, вивчивши усі переваги, запропоновані державою.
- Почнемо із головного: скептики та критиканти об’єднання лякають, що після утворення ОТГ (об’єднаних територіальних громад) села повністю асимілюються з містом – зникнуть…
- У жодному разі! Село зберігає свій статус, свої території, свій генеральний план…
- Ще одна «страшилка»: із об’єднанням сільські освітні заклади перестануть існувати – дітей переведуть до центру громад…
- Я скажу інше: якби ми не об’єдналися, тоді б дошкільні заклади знищилися. До об’єднання наше село було на 90% дотаційним, 10% збирали своїх податків. От приклад: 2 млн.600 був бюджет. 1млн 200 «з’їдав» один садочок (маємо там 4 групи), і на другий - 1 млн.200. Я підрахував, що у разі самостійного газдування, при нинішніх податках ми зібрали б у 2016-му році 196,4 тисячі. А це означало б, що мусили б садочки або закрити самостійно, або передати їх до району. При передачі на районний баланс, впливати на роботу закладів ми б не змогли: там би самі вирішували, чи потрібно в Руському Полі 2 садочки з 4-ма групами (при тому, що в сусідньому селі немає садочка взагалі). Сказали б: скорочуємо фінансування садочків у Руському Полі. Скорочується фінансування – закривається садочок! А зараз, після об’єднання, вся дотація на дітвору іде із Києва, з державного бюджету. А свої кошти ми витрачаємо на інфраструктуру. Приміром, після першого відвідання наших закладів головою громади Іваном Івановичем Ковачем, він першим ділом звернув увагу на металеві, майже – післявоєнні, ліжечка для дітей… 120 тисяч на кожний з двох наших садочків виділено. Не скажу, що багато: меблі, дитячі гірки… Але результат очевидний – зовсім інша справа!
- А за довідками односельцям тепер доводиться у місто їздити?
- Довідки, як видавалися, так і видаються у нас. Усе робиться на місці! Господарські книги ведуться… Зараз якраз оформляємо нові. Думаю, до осені цю роботу завершимо: усе, що записано, перевіримо із наявною власністю. Так, поки що в Тячево треба їздити для здійснення нотаріальних дій. На сьогоднішній день не маємо печатки з гербом: для реєстрації народження, шлюбів… Зараз такі штами є у виконкомі. Наскільки мені відомо, в інших областях це питання вирішили шляхом виготовлення печаток за номерами для населених пунктів об’єднаної громади. Приміром, печатка №2 закріплена за селом Лази, №3 – за Руським полем. Думаю, вирішення цього - питання 1-2 місяців.
- При утворенні об’єднання із потужним центром у місті уникнути диспропорції у розподілі коштів, навряд чи, вдасться…
- Відповідь проста. При обговоренні об’єднання (ще до нього) у нас були зафіксовані протоколи, де все чітко розписано. По 5 представників від кожного населеного пункту, робочі групи, зустрічалися і обговорювали усі болючі питання. Що цікавить село? Болюче питання: земля! От у наших протоколах чітко зафіксовано: всі ділянки, які будуть виділятися на території Руського Поля, усі заяви будуть розглядатися, у першу чергу, на сільському комітеті. Які пройшли цей розгляд, будуть подаватися на розгляд ради у Тячів. Якщо б найшлися такі, що подали напряму, їхні заяви все одно повертаються сюди, до нас. Що стосується коштів : якщо будуть готуватися якісь проекти, то пропорційно: проект для Руського Поля, Тячівки, Лазів, Тячева. До цього пункту ми лише підходимо, адже зараз завершуються проекти, затверджені у попередні роки. Але ця ситуація завершиться разом із реалізацією вже тих проектів, які діють. Окрім цього у протоколі вказано – на розвиток інфраструктури села щорічно виділяється 1 млн., із зростанням кожного року на 200 тисяч. І скажу вам відверто, якщо ми виконаємо все, заплановане цьогоріч, то це буде ще більше, аніж вказана сума. Дитячий садочок №2 – 1млн 200, проект є, пройшов експертизу, ми надали його на розгляд уряду і чекаємо коштів. 2млн.700 на капітальний ремонт дороги Карпатська, так само надали в кабмін; 1млн 120 тисяч - на ремонт дороги Травнева. Поточні ремонти: школа – 200 тисяч; тут, у сільраді, хотілося б зробити поточний ремонт на 1200; вуличне освітлення – тисяч 700 (7 вулиць вже зроблено). Словом, роботи багато…
- То через півроку після об’єднання можете сказати, що не шкодуєте про рішення спільного господарювання? Чи вдалося б дати раду собі самостійно?
- Звідки? Я ж сказав: 196 тисяч – кошти, які вдалось би зібрати. І що б нам сказали? Вам дали податок (податок на нерухомість – ред.), прошу – працюйте! Де б ми знайшли ще 2 мільйони на нерухомості? Я не шкодую і громада не буде шкодувати! Як було досі? Треба було піти й попросити у районної влади, як бідний під церквою. А чи дасть обіцяні 20 тисяч, велике питання…
- Тепер не просите?
- Ні, не прошу… Скажу більше: як був головою сільської ради, боліла голова, як кошти найти, а тепер болить голова, як ці кошти освоїти, вчасно, якісно, ефективно. Так є на сьогоднішній день.
Сільський староста з гордістю показує оновлений дитячий садочок, нові меблі, охайні кімнати. Цікавимося у вихователів – зарплату платять справно. Батьки спішно розбирають дітвору додому, переконують: зміни у садочку очевидні. Зрозуміло: манни небесної із об’єднанням на голови селян у перші півроку не посипалося, проте роботи і на вулицях, і в приміщеннях ведуться помітно. А ще в інтернеті натрапилося інтерв’ю тодішнього сільського голови Василя Мірявця дворічної давнини. Розповідаючи про життя села пан Василь чи не в кожному абзаці, розповідаючи про соціальні заклади і життя села, згадував – робиться з допомогою та за кошти сільської громади, меценатів, батьківської допомоги. У сьогоднішній розмові, як ви зауважили, про «людські» побори не йшлося. Чи не так? Окрім відповідей на болючі для багатьох питань, як на мене, також показник…