На Закарпатті відбулася унікальна забава ветеранів сільської торгівлі (ФОТО)

За фінансового сприяння колишнього берегівчанина та директора Варіївського торгового центру “Союз” Йосипа Вайса у ресторані "Зустріч" (с. Яноші) відбулася зустріч численних ветеранів сільської торгівлі.

Із нагоди Дня кооператора, Івана Купала та інших липневих свят і дат у ресторані “Зустріч” (с. Яноші) пройшла унікальна забава ветеранів сільської торгівлі Берегівщини, у лавах яких до виїзду на ПМЖ в Америку перебував і славний наш земляк Йосип Вайс. Ставши меценатом, він спільно з колегами чинить останні приготування з метою спорудження в рідному місті сучасного аквапарку – територія неподалік “Барви”. Зрештою, ініціатива зустрічі з тими, з ким він колись у торговій сфері пра­цював, належить кооператорам старшого покоління, найперше яношівці Юлії Гапчук, яка про це й розповіла численній аудиторії. Її виступ присутні зустріли оплесками. А вони в цій ошатній залі того дня лунали не раз. До речі, торговий стаж у кооперації цієї модерної та енергійної жінки склав понад 45 років. Вона “урядувала” в тутешньому універмазі, очолювала навіть сільСТ. Одним словом, їй вельми пасувало “розкрутити”, кажучи образно, п. Вайса на “каву та до кави”.

Необхідно сказати, що такі благі наміри старших за віком колег залюбки підтримали голова райСТ Володимир Бабіля, члени правління, найперше очільниця профкому Катерина Варга, головний бухгалтер Любов Марко та інші. А профінансувати захід, як уже анонсувалося, зголосився сам Вайс, який також радий був такій чудовій ідеї. Як добре, коли на світі є такий щедрий меценат і благодійник, який “подарував” своїм колишнім колегам цікавий та змістовний захід. Видно було з радісних облич, що всі, хто прийшов на цю теплу зустріч, мали що сказати та згадати, у подекого навіть сльозилися очі, адже не бачилися по 5-8 і навіть більше років. Бо хтось, перебуваючи на пенсії, “на людях” з’являється рідко, дехто, оформивши документи, виїхав до сусідньої Угорщини, а є і такі, хто нездужає, адже роки також дають про себе знати. Тож доречними були побажання мати міцне здоров’я, аби ще довго пам’ятати, як разом працювали, як життєві радощі та проблеми навпіл у колективах ділили тощо.

Отже, зустріч колишніх кооператорів Берегівщини пройшла славно. Вони то поринали в минуле та згадували тих, кого вже немає серед живих (хвилиною мовчання в тому числі), то чудово спілкувалися, гуляючи на славу та дякуючи, що живе на світі білому така особистість, як Йосип Вайс. Звісно, районна кооперація – це насамперед її люди, творці розбудови торгівлі на селі минулих десятиліть. Нею, як пам’ятається, свого часу кермувало багато очільників, але найбільший вклад внесли два Михайли – Ляшко й Станкович. Потім кооперативну владу в руки “взяв” Володимир Бабіля. Власне, він, як ведучий цього кооперативного вогника у “Зустрічі”, назвав ці та інші прізвища, які знали по всьому Закарпаттю. А також звучали й такі, як Ернест Блонар (на зустріч прийшла його донька Віола) із Четфалви, Федір Кота, який очолював сільську торгівлю в Яношах (цю людину уособлюють з його незмінним транспортом – триколісною коляскою, з якою, на жаль, і потрапив у смертельну аварію). Потім був його наступник Тихомир Даровці, міськкоопторгом керував Тіберій Бочкай (його не стало три роки тому), а що вже казати про нещодавно покійного Йосипа Омбовдія з с. Варі (саме він трудову естафету перейняв від Й. Вайса) та інші. Тож переважна більшість тих, хто прийшов на цю прекрасну, душевну зустріч-церемонію, з вищезгаданими особами працювала, навіть проводжала їх у останню земну путь.

На цей раз найповажніший за віком на святковій трапезі за столом сидів 74-річний Юрій Гудь, профспілковий лідер тодішньої кооперації, яку з ініціативи обласної влади реформували. А взагалі цю посаду він займав понад 18 років. Славні та цікаві були часи – нині є що згадати. Пам’ятає, як Й. Вайс у профспілку вступав, але це було дуже-дуже давно. На гадку навернулися навіть часи, коли зводили торговий комплекс “Союз” – найкращий у Західній Україні, а краму в ньому було стільки, що очі врізнобіч розбігалися від його розмаїття. Слід згадати кооператорів зі стажем Мальчицьких – Йолану та Юрія, які цій сфері також віддали все своє свідоме життя. Виступаючи та дякуючи за таке тепле торжество, пані Йолана згадала про свою роботу в кадровій сфері, яку виконувала чесно та добросовісно. На захід з нагоди Дня кооператора до с. Яноші прибули Павло Нодь, Гейза Варга, які давно вже мешкають у сусідній Угорщині. Звісно, вони теж мали слово і їхні спогади про тодішні традиції у торгівлі (міжрайбаза та Мужіївське сільСТ) виявилися не тільки доречними, але й неабияк скрасили цю чудову церемонію кооператорів Берегівщини. Активна, настирлива в цьому плані Любов Марко (головбух райспоживтовариства), яка й замовила для кожного гостя по одному примірнику нашої газети з цією статтею, і взагалі була у полоні щастя від такої шанобливої атмосфери людей старшого покоління. Як-не-як, тут за одним столом сиділи рядові працівники торгівлі й колишні їхні начальники, однак їх усіх зріднила дружня атмосфера, що неодмінно додасть у майбутньому життєвої снаги, стане своєрідним еліксиром бадьорості, гарного настрою, подвоїть наснагу й силу.

Кооперація завжди була стартовим майданчиком для подальших трудових злетів людей багатьох поколінь. Узяти, для прикладу, кар’єру Василя Горвата, нинішнього заступника голови райради та її депутата. У виступі він також сказав, що таких сходин людей зі славним минулим нині вкрай бракує – а вони необхідні, бо дарують настрій, насолоду, гарні спогади тощо. До речі, пан Василь працював у Чомі, його торгова точка ще в ті часи вважалася візитівкою не тільки одного окремо взятого села, але й всієї районної споживчої кооперації. Разом із приятелем тут таку смачну каву “варили”, що їхали її пити з усіх, навіть із найдальших усюд. Кооперативне минуле має і сільський голова з с. Варі Елемір Шаламон, де, як відомо, свій слід “залишив” Йосип Вайс. Саме з цього села чи не найбільше ветеранів, насамперед працівників ТК “Союз” і прибуло на зустріч у Яношівський ресторан “Зустріч”. Їхнім радощам не було меж – дехто, за власними зізнаннями, пана Вайса не бачив роками. А тут така чудова та приязна атмосфера. Відчув це навіть такий шеф сільської торгівлі, як Володимир Білкей, авторитетний, ввічливий, культурний, пунктуальний. Згадував: саме цих одвічних рис у стосунках між продавцем і покупцем учив молоде покоління кооператоірв. Один із них – Володимир Бабіля, який із останніх сил намагається вдихнути “друге життя” у споживчу кооперацію.
Про все, що творилося у залі, в людських душах і серцях, в одній невеличкій фотоінформації не розказати, всіх не згадати. Тут просто треба було побути та святковий дух відчути. Навіть те, як дві чарівні, прудкі, милі офіціантки – Марія Давід і Катерина Ніщак цю компанію обслуговували, як чарки наливали, каву розносили та інші напої пропонували. Загалом ця чудова забава яскраво перенесла всіх у ті часи, коли ветерани були ще молодими й також, як зараз, святкували День кооператора.

Фотографував, каву попивав і писав Михайло ПАПІШ