Останній тайм закарпатського арбітра...

...Сорокасемирічний рефері з Мужієва біля м.Берегово того погідного вихідного дав на полі стадіону "Дружба" стартовий свисток і команди розпочали гру, але по завершенні змагання фінальний сигнал з його вуст, на жаль, не пролунав, із інфарктом він уже помирав на реанімаційному ліжку.

Саме так можна одним реченням сповістити про цю нещодавню спортивну трагедію.
Минуло дев‘ять днів із часу проведення футбольного матчу між ветеранами збірної України та Берегівського району, де перемогу святкували столичні гості, забивши у ворота господарів 4 голи та один пропустивши у свої. Але донині спокою не дає важка втрата під час поєдинку, коли помер головний арбітр зустрічі 47-річний Дмитро Мориляк із Мужієва. Такої скорботно-сумної суботи не чекали ані колеги покійного, ані футболісти, ані вболівальники, які навідалися на стадіон "Дружба" насолодитися грою своїх кумирів минулих десятиліть – Раца, Яремчука, Дем‘яненка, Лозинскього, Пінчука, Реви, Самойлова, Нагірняка, Собуцького та інших. Троє останніх й стали авторами голів (Собуцький аж двох), хоча першими ворота "зірок" розмочили берегівські "старики" – єдиний м‘яч забив Переста. Слід сказати, що грали, крім нього, "лобдарі" старшого покоління Медвідь, Бабяк, Чегіль, брати Фединишинці, Снопчак, Войтович, Панько, Іваньо та інші.
– У перерві, на яку відправилися після 35-хвилинної гри (саме стільки тривали два "ветеранські" тайми), він вийшов з кімнати суддів на подвір’я посмалити цигарку, адже був затятим курцем, однак через якусь мить знепритомнів, упав і більше не підвівся, – із неабияким жалем розповідає голова Берегівської районної футбольної федерації Олександр Чегіль, який з дитинства знав Діму Мориляка. – Ніхто не чекав такої дошкульної втрати, яка того фатального 13 серпня спіткала усю спортивну громадськість краю. Хоча мій покійний приятель із великим азартом і втіхою вивів команди на зелений газон, саме так він чинив і сто разів перед цим, бо 15 років бігав "на футболі" зі свистком, – доповнює спортактивіст.
Побачивши, як чоловік у суддівській формі раптово опустився на землю, присутні на грі медпрацівники "швидкої" оперативно почали надавати першу допомогу, відтак масажувати серце, інші необхідні поцедури продовжили в кареті, яка доставила хворого в реанімаційне відділення Берегівської центральної райлікарні. Та, як не прикро констатувати, "рятівні" намагання виявилися марними.
“Людину завезли до нас уже у стані клінічної смерті, – каже журналістам в. о. головного лікаря ЦРЛ Йосип Бубряк. – Черговий лікар-анестезіолог вжила всіх необхідних заходів, аби врятувати потерпілого. На превеликий жаль, безуспішно – пацієнт через 40 хвилин помер”. Сумно про це писати, але другий тайм матчу догравали без судді Д. Мориляка. Тренер юнацької команди "Дийда" Сергій Фединишинець, який на цей раз стояв на воротах берегівської "збірної", також у шоці від такої болісної утрати – мужіївського Мориляка знав добре й давно.
Що ж трапилося під час перерви з рефері цього матчу? Судмедекспертиза встановила діагноз – ішемічна кардіоміопатія і гостра серцева судинна недостатність. Простими словами, погіршилось кровопостачання життєво важливих органів і надходження кисню в судини, унаслідок чого відірвався сердечний тромб. Слід сказати, що Дмитро Мориляк останні 10 років таксував, у молодості успішно закінчив Берегівське медучилище. У вільні від роботи години більше 15 років судив футбольні поєдинки різних рівнів. А парубком і сам не раз одягав футболку та забивав у ворота голи. Ось і зараз саме йому довірили проводити відповідальну зустріч між збірними ветеранів України та Берегівщини, яка проходила у рамка турне іменитих гостей країною від Сходу (Попасна) до Заходу і навіть Угорщини (Готвон), наприкінці недавніх вихідних. Іменитішого рефері годі було шукати...
Перший тайм Дмитро відсудив без зауважень, а у перерві зайшов у суддівську кімнату, узяв цигарки і вийшов покурити. Тієї неділі ніяких нарікань на стан здоров’я від нього не поступало, хоча інколи колегам-таксистам, вдома дружині, яка працює старшою медичною сестрою облпсихлікарні у Чікош-Городні, подеколи жалівся на сердечні болі...
Другу половину гри вже судив представник збірної України. І, що цікаво, про підступуну, безжальну смерть на стадіоні голосом Володі Піткіна оголосили вже після закінчення зустрічі. Можливо, так і треба було. Стадіон на хвильку завмер, бо не йнялося віри, що людина, яка годину тому зі свистком ще розпочинала гру, уже лежала мертвою. Ось таке воно, людське життя...
Порядному і чесному чоловіку, футболісту з самої юності й арбітру із 15-річним стажем Дмитру Мориляку, жителю сусіднього з райцентром Мужієва, де його поховали, було лише 47. Сиротами залишились 23-річна донька та 14-річний син, а вдовою – дружина Беата. Разом із ним таксував Костянтин Радзецький, і він ніколи не бачив його у гніві, злим або нечесним. Доброта й щирість домінували в його душі. Федерація футболу Берегівщини разом з футбольними клубами та арбітрами, шанувальниками ціє гри мільйонів, здійснили збір коштів на допомогу сім’ї померлого. Не залишились осторонь і колеги-таксисти, а також організатори останнього для мужіївця турніру – підприємець Іван Войтович у тому числі, який очолює фірму "Кун і Войтович".
Ось так завершилося земне життя судді, що вже більше ніколи не з‘явиться зі свистком на футбольному полі.
Михайло ПАПІШ, журналіст.