Естонець крокує Закарпаттям!

Це — Арво Валтон. З’явився він на карпатських обширах завдяки перекладацькій роботі працівника УжНУ Миколи Антоненка та вже покійного Івана Петровція...

Остання книга «Усвідомлення» вийшла у видавництві «Карпатська вежа». Хочеться привернути до неї увагу крайового читача.
Крититк прибалтійської країни Андрес Лангеметс відзначає, що «оповідь презентабельного Валтона побудована на парадоксі: автор поєднує повсякденне і незвичне, типове і виняткове, загальне і одиничне. Взагалі Валтон відштовхується від реалізму, це обумовлено його освітою, долею, усім різнобічним досвідом світу. Друга половина парадоксу — дивність, гротеск, або ж пряма присутність явно секундарна.»
Перш за все А.Валтон — художник, який допитливо вивчає дійсність. Другою особливістю Валтонівського стилю є полемічність його текстів. Світ прози Арво Валтона це фактично антисвіт до вже існуючого. Це особлива сфера мрії, туги, жахів, припущень героїв творчості колоритного естонця. Теорії останнього — і критичні, і полемічні — не варто зразу приймати за чисту монету. Мов дитина, котра повірила у власні фантазії, так і Валтон хапається гаряче захищати якусь точку зору, дурячи читача, а трішечки і себе, аби незабаром із теплою усмішкою сказати: можна на це подивитися зі зворотного боку. А чому б, мовляв, і ні? Головне, що А.Валтон у жодній зі своїх фантазій чи реальних бувальщин не відчувається фальшивим. Винен, очевидно, багатющий життєвий досвід і плодовитий розум.
Безперечно, кожному закарпатцеві буде близьке вдумлива (бо ж і назва збірника — «Усвідомлення») задивленість у красу довколишнього світу;
По правді не знаю
Чи є хто
Кому б подякував
За барвисті хмари заходу
За он те синювате озеро
В якому віддзеркалені верхи ялин
За чисте повітря що продуває мене
За запахи віку
Не знаю
Хоча спасибі можна б таки сказати
Друга частина книги — прозові мініатюри. Приміром:
«За кожними дверима може бути рай. Для цього потрібно, щоб ти туди поки що не зазирав…»
* * *
«Природа не плаче. Людина приписує вітру стогін, хмарам — сльози, пійманому звіру жалість до себе. Та природа і не сміється. А дарма.
* * *
«Муха летіла над гарячою плитою, міркуючи:
Якщо я гепнусь на плиту, то смерті не минути.»
Та не оця думка, а крила тримали її в повітрі.»
* * *
«Парадокс: коли язик у роті надто вільно теліпається, то тобі ще й зуби виб’ють.»
* * *
«Ти можеш бути в повній гармонії з природою, та вона не братиме це до відома.»
* * *
«Вільна людина може робити все, що їй накажуть.»
В своїй лаконічні післямові до книжки естонського мислителя науковець Микола Антоненко зазначає, що автор «Усвідомлення» взагалі-то є творцем п’ятдесяти книжок, провідним майстром естонської новелістики. Майстер красного письма пише також романи, сценарії до кінофільмів, казки, афоризми тощо. Лауреат багатьох літературних премій. Вивчення його творчості передбачене шкільними та вузівськими програмами Естонії. Народився 1935 року. В дитинстві разом із родиною перебував у сибірському засланні.
Письменник наразі підтримує тісні взаємини із Закарпаттям, читає лекції для студентів УжНУ з історії літератури фіно-угорських народів та естонської журналістики (2005), бере участь у міжнародній науковій конференції (2007) в місті над Ужем.
«Автор ніколи не вдається до дрібних пояснень, а завжди спонукає нас виразно побачити суть, відчути атмосферу того чи іншого явища», — пише М.Антоненко. З ним важко не погодитися.
Василь ЗУБАЧ