"Треба створювати чесне мистецтво, як це робили старі майстри..."

Так казав великий Бокшай, 125-річчя якого нещодавно відзначалося.

Йосип Бокшай народився 1891 року у селі Кобилецька Поляна на Рахівщині у сім’ї греко-католицького священика. Навчався у Мукачівській гімназії. Закінчив педагогічне відділення Будапештської академії мистецтв. Його викладачем був відомий угорський живописець-реаліст Імре Ревес, життя і творчість якого пов’язані із Закарпаттям. У роки Першої світової війни зі зброєю в руках захищав інтереси Австро-Угорської імперії. 1915 потрапляє в полон до російської армії. З 1919 до 1945 років – безперервно працює в Ужгородській реальній гімназії. З 1946 року викладає в Ужгородському художньо-промисловому училищі. З 1951 по 1957 роки працює в інституті прикладного та декоративного мистецтва у Львові. Помер Йосип Бокшай 19 жовтня 1975 року в Ужгороді і похований на Кальварії.
2 жовтня виповнилося 125 років від дня народження талановитого живописця, народного художника України, одного з фундаторів закарпатської школи живопису Йосипа Бокшая. Митець прожив довге й плідне творче життя і залишив помітний слід у мистецтві нашого краю. Здається, ніхто з художників Закарпаття з початку ХХ століття не здобув такого широкого визнання та слави. Працюючи на педагогічній ниві, виховав не одне покоління митців. Понад 25 років пропрацював в Ужгородській реальній гімназії вчителем рисунка. Разом з Адальбертом Ерделі в 1927 році відкриває приватку Ужгородську публічну школу рисунка, де навчалися такі відомі художники, як Ернест Контратович, Андрій Коцка, Адальберт Борецький, Золтан Шолтес та багато інших. Трохи згодом, у 1931-му, бере участь у створенні «Товариства діячів образотворчих мистецтв Пудкарпатської Русі», яке очолює Адальберт Ерделі. Педагогічну діяльність продовжує в Ужгородському художньо-промисловому училищі, де працює з 1946 року, з перших днів заснування, викладаючи фахові дисципліни. Основні зрушення в розвитку художньої освіти протягом 30-х років ХХ століття на Підкарпатській Русі мистецтвознавець Іван Небесник не без підстав пов’язує з початком педагогічної діяльності А.Ерделі та Й.Бокшая в Ужгороді. Зокрема про це він пише у своїй передмові до книжки «Від художньо-промислового училища до Закарпатського художнього інституту». Могутній талант художника проявився у багатьох жанрах живопису: успішно працював у пейзажному і портретному жанрах, створив сотні тематичних робіт, багато з яких на релігійну тематику. Йому вдалося гармонічно поєднати педагогічну та творчу діяльність. Творчий доробок художника отримав належну оцінку. Бокшай – один із найбільш титулованих митців нашого краю. Він заслужений діяч мистецтв України, народний художник України та СРСР, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР. Визнання та славу здобув ще у тридцятих роках, тоді, коли Закарпаття входило до складу Чеської Республіки. Першою широкою презентацією його творчості була персональна виставка 1926 року у Празі, що викликала багато схвальних відгуків у пресі. Нова радянська влада у повоєнний період також визнала і гідно оцінила талант художника. Бокшай не зазнав відчутних переслідувань з боку комуністів, на відміну від його товариша Адальберта Ерделі, творчість якого часто піддавали гострій критиці лояльні до влади журналісти та письменники. І це не дивно. Адже, як писав у сорокових роках мистецтвознавець Василь Шандор: «Искусство Бокшая объективно отображает действительность, поэтому оно доступно широким слоям трудящихся. Его полотна естественны, светлы, в них нет неясности и недомолвок… Поиски новой темы, темы о новой социалистической жизни, стремление сказать что-то новое, отразить то, что принесла советская власть трудящимся Закарпатья, – вот что характеризует работу мастера» («Закарпатская Украина», 8 октября, 1947 года. – С. 4). В одній із публікацій, висловлюючи свої погляди на мистецтво, Бокшай пише: «На першому місці для нас, художників, стоїть завдання виховання суспільства. Не так словом, як хорошим прикладом. Це значить, що треба створювати чесне мистецтво, як це робили старі майстри. Того, як створювати таке мистецтво, ми повинні вчитися у старих майстрів».
Але попри все йому вдавалося не зраджувати свої моральні принципи, залишатися чесним у стосунках з новою владою і товаришами-митцями. Його суспільна та творча діяльність мала величезний вплив на становлення і формування крайової школи живопису. По собі він залишив багато учнів і послідовників, серед яких В.Габда, А.Кашшай, Ю.Герц, В.Звенигородський та багато інших. Протягом десятиліть він репрезентував мистецтво Закарпаття за межами рідного краю. Полотна художника експонувалися у Будапешті, Празі, Брно, Братиславі, Кошице, Москві, Києві та інших містах, зберігаються у галереях багатьох країн світу. «Цінність його внеску в українське мистецтво визначається передусім створенням узагальнених синтетичних образів Закарпаття, що збагатили радянський пейзажний живопис», – зазначив мистецтвознавець Григорій Островський.
До 125 – річниці від дня народження Йосипа Бокшая до друку підготовлена монографія – альбом «Людина правди. Художник правди». Ідея його створення належить внукові великого митця Франциску Ерфану. Понад п’ятнадцять років тривала робота над упорядкуванням видання. Книжка об’ємом біля 400 сторінок вміщуватиме понад 300 ілюстрацій робіт митця. За словами пана Франциска, до неї ввійдуть мистецтвознавчі статті Франчішека Гібла, Олени Чернеги-Балли, Людмили Біксей та інших відомих авторів.
Володимир Мишанич