Над школярами Закарпаття ставлять нові експерименти!

Кого моніторять чиновники? І чи стануть від цього розумнішими учні?

Нещодавно батьків сколихнула звістка про черговий моніторинг знань учнів. Відповідний наказ видав Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації. Слід зазначити, що подібні перевірки проводилися і в минулі роки, однак вони є абсолютно зайвими і непотрібними для школярів… та й перевіряють здебільшого не так їх, як вчителів. Правда, нервувати найбільше доводиться усе ж дітям.


Батьки – категорично проти!


Що думають про подібні перевірки них освітяни – відомо… але говорити відкрито вчителі не будуть, бо за зайві балачки можуть втратити роботу. Що думають відділи і управління освіти й науки – зрозуміло – вони готові на все, аби тільки догодити вищестоящому керівництву. А от думки батьків ми вирішили дізнатися.

-У 9 та 11 класах моніторинг проводиться аж із 10 предметів! Завдань ніхто не бачив і не знає… Виникає питання, коли пишуть олівцями, не кладуть оцінок у початкових класах, щоб не було стресу у дітей, – зрозуміло, а моніторити старшокласників майже щодня протягом 2-3 тижнів – це невже не стрес, – обурюється мама 11-класника пані Марія з Хуста.

-Це тільки мені здається, що в нас майже вся енергія шкільного потягу йде виключно у свисток… на боротьбу за шкільну форму, “пристойні” зачіски, “єдиний письмовий режим”, написання сотень звітів заради звітів, організацію нікому не потрібних “заходів”, забезпечення участі у добровільно-примусових конкурсах, створення масовок на ювілеї та свята та іншу відверту дурню?!
А потім мої колеги-педагоги, дивуються чому у групі БАТЬКИ SOS активно обговорюється такі “другорядні” теми, як, наприклад, «крик души» однієї мами від дитини якої «учитель вимагає писати виключно синіми гелієвими ручками», а інша мама волає: “Терміново прошу допомоги!!! Донька навчається в 7 класі. Пофарбували волосся тоніком. Мене, маму, викликають класний керівник і завуч”, – зауважує мама семикласниці пані Ярослава.

-А в чому мета цієї перевірки? Хочуть дізнатись, як працюють вчителі. Але батьки завжди будуть примушувати своїх дітей вчитись до самісінької ночі, щоб вчитель в очах перевіряю чого був генієм. Мами самі знущаються над своїми дітьми і підтримують тих, хто бере хабарі! – нарікає ще одна краяна пані Олена.

Звісно, батьки мають рацію. Школа у нас не відповідає вимогам сьогодення. Над дітьми із року в рік Міністерство освіти проводить експерименти… а чи витримує їх вразлива юна дитяча психіка – це нікого не хвилює. А кому, між іншим, потрібні предметні олімпіади та конкурси? Учням? Ні! Ніколи! Вони навіть не дають додаткових балів при вступах до вишів? Вчителям? Частково… інколи перемога школяра впливає на їхню зарплату. Відділам освіти – теж у певній мірі… адже там досі збереглася радянщина і обласні департаменти вимагають звітувати через показники… і чим більше перемог – тим вони кращі… Але, як відомо, риба гниє з голови! Тож міняти треба докорінно систему у столиці, тобто атакувати скаргами Міністерство. І це мають робити батьки, бо лише вони здатні захистити права своїх дітей… Як би це не подобалося адміністраціям навчальних закладів, але мовчати не можна!


Здоров’я – річ другорядна?


До речі, самопочуття учнів під час подібних моніторингів абсолютно нікого не хвилює… Медкомісія не замірює дітям тиск перед початком випробувань, не бере до уваги частоту серцебиття, психолог не розраджує тих, хто надто хвилюється, лікарі не дають заспокійливих препаратів.

А , між іншим, дев’ятикласникам ще й потрібно готуватися до ДПА, а одинадцятикласникам – взагалі – до ЗНО. І як їм встигнути все, коли в добі всього 24 години… не 25, не 48… а три тижні, під час яких школярів моніторять, просто випадають із їхнього життя у плані підготовки до більш серйозних речей.

Між іншим, анонімно вчителі зізнаються, що від подібної перевірки вони далеко не в захваті. Адже для них – це також додаткове навантаження… а дітей їм відверто шкода.

Але питання навіть не в цьому, а чи будуть учні більше знати від того, що стануть учасниками науково-лабораторного експерименту із назвою «моніторинг знань»? Звісно, що ні… тоді, якщо немає жодної користі, для чого проводити дослідження взагалі? Для галочки? Для показухи? Для чергової таблиці у статистичних звітах?

Міністерство запевняє, що для покращення освітнього рівня дітей… Але ж для чого обманювати і себе, й інших? На кону ж не огірки, капуста чи помідори у супермаркеті, а психологічне здоров’я цілого покоління ні в чому не винних дітей!

У той же час у більшості закарпатських шкіл та й у Хусті зокрема, осінні канікули відмінили. А коли діти встигнуть відпочити від навантажень? Вони ж не коні, щоб тягти на собі ярмо науки повсякчас… їм також потрібно відключитися від навчального процесу, поповнити сили і підправити здоров’я… Тим більше, що зараз починають вирувати гострі вірусні респіраторні і чимало учнів уже хворіють.

Але для освітянських чиновників державного рангу самопочуття учнів – питання другорядне… на жаль.