Іван Різак – Главі держави: Припиніть це свавілля! Накажіть всіх, хто причетний до вбивства сина Олексія!

Повторюсь: це дуже важливо для мене як батька і архіважливо для суспільства, про що я можу тільки догадуватися.

Президенту України

Порошенку Петру Олексійовичу

Різака Івана Михайловича,

що проживає за адресою:

Ужгород, .....

Копія: Генеральному прокурору України Луценку Ю. В.

Копія: Голові СБУ Грицаку В. С.

Вельмишановний пане Президенте України!

Звертаюся до Вас з надією, що на якомусь етапі Ви особисто ознайомитеся з моїми зверненнями щодо грубої фальсифікації розслідування замовного політичного вбивства сина Олексія та тривалого порушення трудових прав дружини посадовцями Ужгородського національного університету.+

Бо повірити в те, що Ви бачили мої звернення, а аліфірови чи інші перевертні з прокуратури чи поліції продовжують мені надсилати знущальні відповіді, не можу. Напевно тому, що трохи знаю систему роботи «кухні» бюрократичної машини.

Мені невідомі інші приклади такого відношення до звернення громадянина з таких важливих питань, щоб за чотири роки, грубо порушуючи чинне законодавство, зі мною з жодної державної структури не переговорили навіть по телефону.

Це не просто мої побажання, а мої захищені ЗАКОНОМ права. Я звертаюся до вищого політичного керівництва держави!

Це просто для прикладу. Аліфірови говорять про психологічний тиск на дружину в УжНУ. Не памятаю жодного звернення з такого приводу в жодний державний орган.

Я чітко повідомляю про злочин, вчинений посадовцями УжНУ відносно дружини. І лише через два роки уповноважена державна структура визнала це юридично і лише, на мою думку, в рамках кримінального провадження можна остаточно встановити чи це адміністративний проступок (так характеризує Держохоронипраці) чи кримінальне порушення. Я відповідаю за свої слова і буду доводити, що грубе порушення трудового законодавства відносно дружини є кримінальним злочином.

Ще раз повторюю, що постійно порушуються мої права, бо звернення розглядаються без моєї особистої присутності і додаткових порушень.

На мої повідомлення про злочин правоохоронці не реагують згідно ст.214 КПК України.

В принципі вони не реагують ні на що. І не тільки вони.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини обіцяє допомогти мені отримати Постанову слідчого про закриття кримінального провадження щодо вбивства сина, яку мені не видають з березня 2015 року. А в останній відповіді пише, що, мовляв, ви вже самі звернулися до Генпрокурора, то їм і робити нічого. Злочинне зухвальство, яке точно підтримується кимось на високому рівні.

Просто не можуть і не мають права рядові чиновники в погонах чи без них на таку поведінку. Раз поводяться, то це наводить на невеселі думки. Проте не настільки, щоб припинити боротьбу за справедливість.+

Тим більше, що в державі не знають хто така Лутковська і яку інституцію очолює. Тим більше її підлеглих…

У зверненні до генеральної прокуратури навожу десятки прикладів, які дають знову розслідувати резонансну справу про вбивство колишнього ректора УжНУ Сливки В.Ю.

Замість відповіді по суті щодо розгляду питання про вбивство авторитетної людини отримую чергову відписку…А скільки в свій час хотіли справедливого розслідування цієї справи? І де вони? Ніде, бо, кажуть, що в одній із спецслужб порадили забути про цей злочин…

В одній із спецслужб представники однієї групи радять забути і про вбивство сина Олексія. Їм це не вдасться.

На мій, непрофесійний погляд, злочинцям дійсно було би вигідніше відповісти згідно чинного законодавства України, щоб не відповідати перед своїми хазяями-феодалами, лідерами транснаціональних злочинних угрупувань, за їх «законами». Тим більше, що приховують вбивство сина представники генералітету і політичних груп, які в свій час приховували цілі контрабандні тунелі з України в Європу.

Про це добре знають в суспільстві, знаю про те, з ким маю справу, і я… Це мене не лякає і точно не зупинить. Вони тільки здаються такими всесильними. Відповідальності за вбивство ні в чому невинної дитини їм не уникнути в жодній країні світу.

Тим більше дивують правоохоронці, які вже чотири роки відмовляються мене допитати.+

Хоча публічної аргументації і моїх повідомлень про злочин, кількох десятків звернень народних депутатів України, офіційної позиції профільного комітету парламенту більш ніж достатньо для таких дій.+

Дуже не хочеться, щоб нинішні керівники правоохороних органів колись пояснювали свої дії переживанням за моє життя і здоровя.+

Просто нагадаю, що в 2005 році, коли мене було незаконно кинуто в СІЗО, мене навідав тодішній Генеральний прокурор України пан Піскун і в присутності цілої делегації заявив, що він мене заарештував, що врятувати мене від вбивства «своїми». ( Недавно почув його розмову з Дмиром Гордоном і дізнався, що при аналогічних обставинах для себе він вибрав «порятунок» не в СІЗО, а в одній з європейських країн).+

Скажу тільки, що правосуддя і час мене виправдали, прізвища замовників мого вбивства (своїх чи чужих) я до цих пір не знаю.+

Через сім років у мене жорстоко вбили сина, єдиного сина і найкращого друга, захисника і однодумця.

На жаль, представників з рівнем мислення піскунів і севруків в правоохоронних органах ще немало.

І чомусь дуже бояться згадувати навіть про вбивство Олексія Різака. Чого б це? З якої контори порадили? Хто такий сильний, що навіть звернення до керівників держави не допомагають? Тим більше цю «сильну» кримінальну бидлоту прийдеться знешкоджувати.+

Шановний Петро Олексійович!

Припиніть це свавілля! Накажіть всіх, хто причетний до вбивства сина Олексія!

Повторюсь: це дуже важливо для мене як батька і архіважливо для суспільства, про що я можу тільки догадуватися.

З повагою, Різак Іван Михайлович,

державний службовець першого рангу у відставці, безробітний+

18.11. 2016