ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатці, які не впали духом! (ФОТО)

    28 березня 2024 четвер
    41 переглядів
    Закарпаття. "Повір у себе і щоб ніколи та віра не згасла"

    На цю тему широко говорилося на нещодавній урочистості "Повір у себе і щоб ніколи та віра не згасла", яка відбулася у Полянській ЗОШ І-ІІІ ст.

    Детальніше про відзначення Міжнародного дня інвалідів – у нотатках нашого кореспондента.
    Ідея скликати під одних дахом людей із обмеженими фізичними можливостями з нагоди Міжнародного дня інвалідів належить голові громадської організації "Інвалідів-Ружа", члену Президії ради Закарпатського обласного товариства інвалідів ВОІ "СОІУ" Василю Шетелі. Таку чудову ініціативу свалявського активіста радо підтримав голова Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України" Василь Назаренко, залюбки схвалили колеги з району Василь Мигович і Василь Фізер, а також молода мати Галина Раточка, відтак задум охоче погодили директор Полянської ЗОШ Вікторія Попович, сільський голова Іван Дрогобецький, у райвідділі освіти тощо. І ось настав перший грудневий день, який у актовій залі одинадцятирічки зібрав дітей-інвалідів аж із трьох сільських рад (усього їх на обліку в соціальних працівників майже чотири десятки). А ще сюди завітали їхні батьки, дорослі й активісти з Поляни, Плоского, Родникової Гути, Оленева, Уклина, Яківського та інших населених пунктів. Що цікаво, усіх сюди привезли автобусами, які з дорогою душею надали у Полянській сільській раді.
    Щиро та доброзичливо, сердечно вітав учасників зібрання В. Шетеля, який детальніше розказав, чому саме у цьому населеному пункті проходить такий святковий захід із нагоди Міжнародного дня людей із обмеженими можливостями. Відтак, розповідаючи на конкретних прикладах про життя українських інвалідів, Свалявщини у тому числі, він присутнім повідомив про себе, тобто про свою долю. Отже, нещастя трапилося в юних літах, коли мав 14 років. Але колочавець наділений такими цінними та важливими рисами характеру, за домогою яких можна гори перевернути. І він, зрештою, не із тих, хто падає духом. Завдяки зусиллям і стійкості таки вирішив разом з іншими стати активним членом суспільства. Здобув освіту, працював у сфері відеокінофікації в Берегові та Сваляві. Нині він – відомий правозахисник, журналіст, активний громадський діяч, людина з твердою життєвою позицією, яка переймається долями інших. Слід також сказати, що два рази йому робили складну операцію на ногу у м. Курган (нині діє Інститут травматології й ортопедії ім. академіка Єлізарова), тут проходив реабілітацію й щоразу йому трохи кращало. Але, на жаль, до повного видужання не дійшло. Та це не зламало силу волі цього мужнього чоловіка.
    Думку про життя людей-інвалідів, їхні права та обов‘язки на прикладі свого батька продовжив Василько Шетеля – син активіста та організатора цього заходу. І хоча малий ще ходить у Свалявську середню школу номер три, однак мислить дорослими категоріями та зі сцени звернувся до усіх, щоби у житті були обачними, сильними як духом, так і тілом. Але бурхливі овації заслужив після того, коли закликав усіх людей із обмеженими можливостями рівнятися на свого тата – свалявчанина Шетелю. Тоді тільки й за таких умов можна побороти труднощі та взяти будь-які життєві висоти-олімпи. Як зумів, для прикладу, подібне учинити уродженець невеличкого села Плав‘є Василь Мигович. Інвалід із дитинства, цей добродушний чоловік 15 років був директором Дусинської середньої школи, він своїм власним прикладом засвідчив, що людина не повинна впадати у відчай, а до останнього свого подиху боротися та крокувати до мети. Звісно, зорі в долоні йому не сипалися, але завжди умів і знав за себе постояти, бути на бистрині життя.
    І насправді, екс-директор Дусинської ЗОШ І-ІІІ ст. – сильна особистість, яка і сама не скотилася на обочину суспільного буття, і не дозволяє вчинити цього іншим: друзям, знайомим, приятелям, односельцям. За таку принциповість його і поважають на усій Свалявщині. Слід сказати, що 73-річний Василь Іванович, маючи чудовий голос, понад чверть століття співав у районному хорі ім. М. Чайковського, а тепер, як висловився на цьому зібранні, він у церкві дякує. Здобута у молоді роки професія учителя-історика ой як згодилася йому. А розказана історія з шкільних років про те, як нарівні із дорослими працювалося у лісі, не могла не схвилювати. У когось від почутого із очей навіть покотилися сльози. Поруч із ним у залі сиділи також інші активісти ГО «Інвалідів-Ружа», зокрема, Василь Фізер, який вийшов на сцену і подарував присутнім пісню, Галина Раточка, яка сюди привела свою маленьку донечку Карінку (усі троє – члени правління ГОІ «Ружа»). За її життя борються найкращі столичні лікарі. Нині, після складних операцій, дитина почувається значно краще, взято курс на одужання. І взагалі, подібних історій, як люди з обмеженими можливостями не хлянуть духом, не осуваються, не падають долілиць, у відчай, зневіру, а навпаки, піднімаються з колін і крокують далі, можна написати значно більше.
    На зібранні мав слово також сільський голова Поляни Іван Дрогобецький, який зауважив, що зробить усе можливе, аби сільські інваліди були рівними серед інших категорій громадян. Люди з обмеженими можливостями не повинні відчувати жодних проблем: ані вдома, ані на вулиці, ані в громадських місцях. Словом – ніде! А ще наголосив, мовляв, живуть серед нас і «здорові» інваліди, які, на жаль, готові робити іншим біду, пакостити, творити нещастя, аби лишень вдовольнити свої шкідницькі амбіції. А ще він наголосив, що жодної обіцянки, даної перед людьми, не забуде. Виступили також директор школи Вікторія Попович, активістка громадського життя, колишній депутат обласної ради, енергійна та комунікабельна Ніна Ващук, які акцентували свою увагу на людській доброті, шанобливому ставленні до людей, що мають вади зі здоров‘ям. Між іншим, на сьогодні в нашій країні мешкає понад 2.5 мільйона осіб з обмеженими життєвими потенціями, а це фактично кожен вісімнадцятий. Не секрет, що їх лави побільшають, адже каліками стали тисячі воїнів АТО, які боронили (і продовжують це робити далі) українську землю на сході від окупанта.
    А насамкінець низка активістів на зібранні отримала грамоти й трояндові букети, серед них, зокрема, колишній секретар Плосківської сільської ради, жінка авторитетна та знана Ганна Лизанець, відома освітянка з с. Родникова Гута, колишня директор школи Пелагія Пічкар, а також уже згадувані три тезки-Василі – Шетеля, Мигович та Фізер. Та чи не найбільше раділи та тішилися цій нерядовій сільській події малі винуватці торжества – діти-інваліди довколишніх сіл (з Поляни, Уклина, Павлова, Плоского, Оленева, Пл. Потока, Родниківки, Р. Гути), для яких було придбано солодощі та цінні подарунки: дівчатка отримали ляльки, а хлопці – машинки на зразок «мілітарі». Треба було бачити веселі обличчя Анатолія Арендаша, Сашка Русина, Марійки Бургер, Андрійка Лебовича, Імре Йозефіка, Євгенія Зоткіна, Володимира Сабова, Андріяна Стегури, Крістіана Туряниці, Яни Дерев‘янко, Максимка Циганина, Едіка Черничка, Юліани Калабішки, Станіслава Гончарука, Руслана Диуся, Василька Стецовича, Вікторії Фількорн, Артемка Повхана, Анастасії Сегеді, Андрійка Напуди, Михайла Пічкара, Іванка Пензештадлера, Максимка Мориляка, Віталія Юрковського, Каріни Раточки та інших, які не могли натішитися подарунками.
    – Хто із тих чи інших причин не отримав презенти цього дня, – було наголошено на урочистому зібранні, – той неодмінно їх дістане – подарунки привезуть прямо додому. Дорослі також привітали хлопчиків і дівчат зі святом Миколая, яке уже в дорозі до кожного із малих.
    Учасників свята, організованого активістами ГО «Інвалідів-Ружа», вітали віршами та співанками учні місцевої середньої школи. Віриться, що захід назавжди збережеться у серцях тих, хто на ньому побував у Міжнародний день інвалідів. Отже, повірмо в Бога і людей з обмеженими можливостям серед нас таки поменшає.
    Михайло ПАПІШ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору