Із просторих рівнин Львівщини у Карпати виїжджає "Синій дракон"...

Він перетинає Прикарпаття і зупиняється у Закарпатті.

Про відомий і донедавна єдиний потяг (приміські не враховуємо), який курсував із Рахова до Львова можна розповідати дуже багато. Зокрема, для студентів поїзд є символом рідного дому, закінчення сесії і вікон (які або не відкриваються, або не закриваються). Для туристів - це спосіб дістатися до неймовірного красивих Карпат. А для всіх інших - спосіб дешево і зручно добратися у Львів, щоб зробити візу, до прикладу.
Коли їдеш "рахівським", то починаєш любити поїзди: лунають українські пісні, купа туристів і студентів, важких рюкзаків і стомлених облич. Між тим спостерігаєш за безмежними горами, вільними полями, милими хатинками. Гілки дерев зачіпають потяг, а тунелі своєю темрявою захоплюють його. Кожного разу проїжджаєш через крихкі залізні мости, де внизу тече річка, яку обгортають великі каміння. Часом незнайомі люди махають тобі рукою і посміхаються.
Синій дракон, як у романі "Тигролови", виїжджає із просторих рівнин Львівщини, перетинає Прикарпаття і зупиняється у Закарпатті. У народі він "рахівський" або "раховоз". Часто рухається повільно через різкі повороти поміж гір та високі мости.
А за його вікнами рай на землі, який починається із Яремче. Це місто доглядають: вдень воно зачаровує красою природи і заквітчаним центром, а вночі світиться яскравими гірляндами. Потім Микуличин - це найдовше село в Україні і там є власна пивоварня, а ще гора Хом'як (назва така, тому що гора схожа на хом'яка). Наступна зупинка селище Ворохта. Всі, хто живе на Гуцульщині знає бодай одного Ворохту. Цікаво, що назва міста, власне, і походить від імені одного здібного слуги, колишнього дезертира Ворохти. За переказами, всі до нього зверталися за порадами і казали: "Їду до Ворохти".

А далі починається Рахівщина, з села Лазещина, коли більшість пасажирів потягу виходять, бо там що? Правильно, вихід до Говерли і на додачу Петрос. Тут рахівчани знають, що ще трошки і Рахів. Потім Ясіня, де теж гостюють багато туристів. Саме тут було створено Гуцульську Республіку, а Ясіня тоді стало її столицею. Наступне село Кваси, у районі якого розташовані Чорногори. А також відомий санаторій "Гірська Тиса", який збудований ще 1958 року та ресторан "Гагарін-Бокораш". І передостання зупинка Білин, зовсім маленьке село, через яке протікає річка Чорна Тиса, трохи вище, вона зливається із Білою Тисою, отак утворюється наша Тиса. Кінцева зупинка місто Рахів зустрічає всіх двома заправками. Тоді всі вдягаються, витягають валізи і помалу рухаються до виходу. Як тільки виходиш, то перед тобою вокзал із оранжевими ліхтарями, купа людей, рідні вулиці, пам'ятник гуцулу із написом "Знаймо хто'смо" та любимі гори.
Потяг Рахів-Львів має звичку спізнюватися і потрапляти у різні форс-мажорні ситуації, але вже довгі роки він не зраджує своєму маршруту.
Олександра Будлянська