Закарпатець не просто любить велосипеди, він ними живе!

Любов до велосипедів не давала спокою Романові змалечку...

25-річний хустянин Роман Павлик не просто любить велосипеди, він ними живе. Двоколісні транспортні засоби є для хлопця невід’ємною часткою не лише пересування, але й фантазій, бо кожен зі своїх роверів він намагається вдосконалити, зробити кращим, зручнішим, естетично привабливішим… Майже, як колись П’єр Лалман, який вважається одним із винахідників «залізного коня».

На колесах із трьох років

Любов до велосипедів не давала спокою Романові змалечку. Він не просто їздив на ровері, а намагався розібратися, з чого він складений.

-Перший велосипед у мене з’явився, коли я мав три роки. Його подарував батько, – каже хлопець. – Це був триколісний «Зайка». Через два роки навчився вільно їздити на двоколісному транспорті. А в сім – отримав німецький «ВМХ», який вважається одним з кращих дитячих роверів. Саме з того часу велосипеди зацікавили мене не на жарт. Згодом, у підлітковому віці, ми з друзями організовували різні вуличні перегони, експериментували з трюками. Тож ровер нерідко ламався. Однак ремонтував його собі я завжди сам. Поступово вивчив кожен гвинтик. Уже в 10-річному віці міг полагодити «металевого друга» як собі, так і товаришам.

Зі слів Романа Павлика, він принципово пересувається містом лише на велосипеді, бо так і швидше, і зручніше, ніж на автомобілі – і заторів немає, і для здоров’я корисно. До речі, його транспортний засіб зовсім не такий, як у інших, придбати подібне диво техніки неможливо, бо сконструював собі ровера хлопець самотужки.

-Я оснастив велосипед так званою «коробкою передач», незвичним сідлом і дійсно потужними колесами, – зазнається конструктор. – На ньому можна всього за кілька хвилин опинитись у іншому кінці міста. Мій «залізний кінь» здатен розвивати швидкість майже як автомобіль.

«Ретромобілі» – справа недешева

Слід зазначити, що дитяче хобі не просто так переросло у доросле захоплення. Роман має неабиякий хист до моделювання, тюнінгу, творче бачення та непереборне бажання змінювати світ… ні, велосипед… на краще.

-Мені подобається надавати речам нового вигляду. Утім свої ідеї реалізовую лише заради друзів, тобто мої роботи не конвеєрні і не бізнесові. До речі, оригінальні вироби подобаються далеко не всім. Люди ладні купити дорогий брендовий крам, а не авторський, у єдиному екземплярі. Та це нормально, – ділиться думками умілець. – Особисто в мене є пристрасть до роверів у стилі ретро. У майбутньому прагну неодмінно створити кілька цікавих робіт, стилізованих під старовину. Тим більше, що для втілення в життя задуму не потрібно шукати архаїчні рами, будь-яку з сучасною технікою можна перетворити на старовинну. Правда, такі велосипеди обходяться дуже недешево. Однак результат, гадаю, вартий старань і витрат.

Між іншим, у роботі Роман Павлик має й помічників та однодумців.

-Зі мною пліч-о-пліч завжди мій шістнадцятирічний брат Олександр та вісімнадцятирічний друг Тарас Ковач. Як кажуть, разом – ми сила, – усміхається хлопець.

Укупі «трійця» винахідників може не просто полагодити будь-який ровер, але й зібрати його «з нуля».

Слід зазначити, що нещодавно Роман встановив у місті більше десятка велопаркінгів. Також він є активним учасником усіх велотусовок, разом із Андрієм Козирем – одним із очільників відомого у всій області Велооб’єднання, пропагує у молодіжному середовищі здоровий та активний спосіб життя.

-За кордоном все більше людей пересідає на екологічно чистий транспорт. Велосипедами користуються відомі люди багатьох країн світу, скажімо, Адам Сендлер, Памела Андерсон, Джесіка Альба, Николя Саркозі, Рассел Кроу та інші. – каже хустський любитель роверів. – Тож, переконаний, у нас популярність «залізних коней» теж поступово зростатиме. І це видно під час велопробігів, учасниками яких із року в рік стає все більше краян.

Цікаво, що у планах Романа Павлика як і надалі згуртовувати довкола себе однодумців-велосипедистів, так і створити абсолютно нову модель ровера – надійну, зручну у пересуванні, зі своєрідною авторською «родзинкою».