Родом із Шевченкового краю... (ФОТО)

Не тільки вони, але й чимало інших берегівчан, які давно зрослися з Срібною Землею.

Не секрет, що уродженців Черкащини на Закарпатті є сотні. Але зараз розповідь про кількох берегівчан, які до центральної частини України мають безпосереднє відношення. Зокрема, донедавна мешканці нашого прикордонного міста Ліля Глива, Альона Ланг та Володимир Сагарда знайомі не були. А оце днями зустрілися та одне одному про себе трохи більше розказали. Найперше пораділи, що хоча є уродженцями Черкащини або там працювали, а нагода зустрітися випала не будь-де – а в Берегові, на краєчку землі української. А ще згадали-повідали, яким чином на Заході нашої країни опинилися, міркували про тих, хто мав прийти на цю зустріч, але з певних причин не з‘явився. Шкодували, що не вдалося поспілкуватися більше, адже був робочий день і кожного чекала робоча клопотнеча. Однак телефонами обмінялися та вирішили іншим разом побалакати у розгорнутому форматі.
Приміром, красива, струнка та вельми ввічлива Л. Глива завідує відділом реєстру виборців у районній державнй адміністрації, вона на Закарпатті вже досить давно, тут дочка виросла та здобуває освіту в одному з вишів України. Ліля народилася у смт. Жашків і цілими годинами може розповідати про свій рідний край. Найперше пишається, що Черкащина – це земля Тараса Шевченка, велича української культури, літератури та поезії, революціонера-пророка. Погоджується з нею і завжди усміхнена, зичлива, привітна А. Лонг (у дівоцтві Костянікова), яка працює оператором у районному відділенні поштового зв‘язку. Донедавна мешкала у Черкасах, тож довколишні краї рідної шевченківської землі також знає добре. У Берегово приїхала нещодавно, разом із чоловіком виховують чотирьохрічного сина. Усього вісім місяців працює у цій поштовій структурі, а місцева преса про неї пише вже другий раз. Похвалилася з цього гарного приводу мамі, з якою частенько спілкується по телефону. Мама радіє, що знайшла так багато земляків.
А на фото всередині – лікар Володимир Сагарда, який у ЦРЛ завідує пологово-гінекологічним відділенням. Цей медик також має корені черкаські, бо там, у Центральній Україні, народився його батько, відомий учений УжНУ, професор, доктор педагогічних наук. Якраз 1 грудня минулого 10 років, як Володимира Сагарди-старшого не стало. Закінчив у 1954 р. Черкаський педагогічний інститут і за скеруванням приїхав працювати на Закарпаття. Тут і став відомим науковцем, тут народився син Володимир, який після медфаку подався на Черкащину. Усе, як кажуть, навпаки. У різних місцевостях лікував черкащан, але особливо згадав свою роботу в колоритному с. Мошни, що неподалік обласного центру. Я пожартував, мовляв, його унікальність ще й у тому, що звідтіля родом моя прекрасна та чудова теща Валентина Бурчу, яка нині має 77 років і мешкає у Квасові.

Звісно, у моєму блокноті з‘явилося б значно більше спогадів і записів, якби прийшли інші берегівські черкащани. Чекали на Олександра Рябікова, який родом із Лисянки. Він, навчаючись на географічному факультеті Київського університету, одружився на берегівчанці і приїхав із нею у наше місто. Став тут дідусем і нині займається бізнесом. Мав під‘їхати заступник голови асоціації "Укрсадпром", кандидат с/г наук Олександр Матвієць з с. В. Бакта, але зателефонував та повідомив, що пішов до стоматолога та до визначеної години ескулап із проблемою не впорався. Свого часу він працював заступником голови Берегівської райдержадміністрації, опікувався аграрною сферою. Його дружина Тетяна – також черкащанка. Між іншим, уродженці Шевченкового краю – Бузовські, які приїхали на Берегівщину у далеких 60-х роках. Покійний пан Владислав очолював низку господарств району, а 73-річна дружина Галина працювала медсестрою. Їхня донька Людмила – заступник директора української гімназії.

Звісно, це – неповний перелік прізвищ людей, які колись були черкащанами, а нині стали берегівчанами. Зі мною погодилися мої співбесідники, а відтак наголосили, що Черкаська область була утворена у 1954 р., коли до неї приєднали кілька десятків районів Київської, Полтавської, тодішньої Кіровоградської та Вінницької областей. Будемо сподіватися, що читачі з черкаськими коренями відгукнуться на нашу публікацію і назвуть тих, про кого з тих чи інших причин ми не змогли чи забули написати.

Михайло ПАПІШ