Чому більше половини хустських таксистів працюють нелегально? (ФОТО)

Служба таксі, у керівництва якої цікавимося про стан справ із перевезення пасажирів, на хустському ринку працює вже 10 років. У фірмі — 30 автомобілів.

Тож до Дня таксиста, який в Україні щорічно відзначають 22 березня, ми вирішили дізнатися у керівника підприємства Михайла Попа про всі тонкощі професії та спробували з’ясувати, з якими труднощами стикаються таксисти.

Попри те, що Хуст — відносно невелике містечко, тут є чималий попит на послуги служб таксі. Їх у місті над Тисою кілька. Окрім них, є чимала армія «нелегалів», чиї послуги коштують так само, як і ліцензованих, а то й дорожче. Як то кажуть, немає на них «Укртрансбезпеки»… Відтак, щоб побачити роботу зсередини, прямуємо до офісу однієї з ліцензованих у Хусті служб.
Сьогодні зміна пані Оксани, однієї з трьох жінок, які працюють диспетчерами у цій фірмі. Жінка каже, що за добу приймає десятки, а то й сотні викликів. Найбільше у ранкову та вечірню пору, а також у свята. А щоб більше дізнатися про роботу самих таксистів, скеровує нас до їхнього керівника Михайла Попа, який таксує біля скверика Духновича.
Тут знайомимося не лише з ним, але й з іншим таксистом паном Степаном. Стати на цю службу його змусило нелегке економічне становище. За словами чоловіка, вижити на одну пенсію йому не вдається, тож вирішив таксувати. Він має повний пакет документів, але ними, окрім нас, ніхто не цікавиться.
За сім років роботи у службі таксі з паном Степаном сталося багато курйозних випадків. Проте через черговий виклик по рації, перериваємо нашу розмову. Чоловік вибачається і мчить на виклик. Клієнти не люблять чекати.
Михайло Поп, керівник підприємства, каже, що на ринку перевезень вони вже десять років. Хоча в місті вони не єдині.
- У нашій фірмі працює три десятки машин. Жінок серед водіїв немає. Лише диспетчери. Вони працюють у третю зміну, – розповідає чоловік. – Водії у нас всі добросовісні й відповідально ставляться до роботи. Якщо хтось любить хильнути зайвого, чи прийшов на роботу у нетверезому стані, зразу вказую на двері. Машини водії ремонтують самі. Вони зацікавлені в тому, щоб авто працювало на 100%.
Загалом, як переконує пан Михайло, заробіток не стабільний. Сьогодні водій може заробити добре, а наступного дня не мати жодного виклику. Та найбільша біда для легальних таксистів, таких як Михайло, – це нелегали, які працюють самі на себе, не мають ліцензії та не платять податок. Вони від їхнього заробітку уривають чималий шматок. За таких керівник фірми таксі каже так: «Виставив шашку, й він уже таксист».
- Нелегалам, на відміну від тих, хто працює на фірму, легше. Вони не платять за ліцензію, не проходять техогляд та медогляд. Та й у місті з ними ніхто не бореться: ані влада, ані ДАІ, - продовжує чоловік.
Щодо тарифів, то тут схема працює так. По місту вартість проїзду складає 25 гривень, за його межами розрахунок проводиться по 8 грн. за кожен кілометр.

Утім не завжди пасажири розраховуються з таксистом. І від цього не застрахований жоден водій. Враховуючи той факт, що таксисти їздять містом і вночі, коли вулицями тиняється невідомо хто і невідомо з якими намірами, то робота ця вкрай небезпечна. На жаль, кожен другий таксист може розповісти не одну історію про небезпечних пасажирів, яких колись підвозив.
У цілому користуватися послугами служб таксі зручно, адже працюють вони цілодобово. Наразі таксі здійснюють не лише пасажирські перевезення, а й доставляють харчі, перевозять вантажі. За попередньою угодою водії можуть довезти дітей до школи та дому. Однак, як не крути, а систематично користуватися послугами таксі нині може дозволити собі далеко не кожен житель Хустщини…
Анна Перец