Чому варто відправитись на відпочинок до лісівників у закарпатське Лопухово, а не в словацькі Татри?! (ФОТО)

Здавалося б, високий курс валют, дороговартісна дорога і лімітований мобільний інтернет закрили шлях до нових вражень. Але це не так.

Не обов’язково їхати у Татри, щоб вдихнути чисте гірське повітря, помилуватися відображенням неба в бурхливих потоках, познайомитися з дивовижними традиціями лісорубів і священними місцями тячівців, пройтися по луках, схожим на альпійські. На півночі східної частини Закарпатської області, на території Тячівського району є колоритний Брустурянський лісомисливгосп і село Лопухово – з кедровицею, медом, бриндзею, яфинами та лісівниками, людьми, що ввібрали цей фах з молоком матері.

Через те, що село Лопухово знаходиться глибоко в горах, багато українських туристів задаються питанням, чи є в таких красивих місцях бази відпочинку? І відповідь проста – немає. Ні готелів, ні сервісу на вищому рівні, нічого немає, крім приголомшливих краєвидів і мальовничих куточків природи, про існування яких багато хто навіть не підозрює. Однак не все так погано, як здається на перший погляд.

Походження назви села

За першими статистичними відомостями про село Брустури згадується у 1839 році. Детальніші відомості про село можна знайти у географічному та статистичному огляді Мараморошанського комітату (1901 року видання). Там зазначається, що станом на той час в селі проживали 1378 жителів, а у 1913 році налічувалось 1655 мешканців.

Гірськими стежками через полонини ходили опришки, тому хутірські поселення виникали під полонинами і поступово люди почали розселювалися вниз до річкових територій. Спершу люди заселили присілки Бистрик (його назва походить від села Бистриця нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) і присілок Яблуницю, чия назва, ймовірно походить від села Яблуниця біля Яблуницького перевалу.

Німецькі колоністи, які заснували Німецьку Мокру розселилися також і поміж русинами. Їхнє завдання — організувати сплав лісу з приток річок Яблуниця, Турбат, Плайська, Бертянка. За часів Марії-Терезії ліс сплавляли по річці Брустурянка в напрямку до Тересви. Ці матеріали використовувався для укріплення соляних шахт у Солотвині.

Стара назва Лопухово — Брустури — походить від румунського brusture (лопух). Отже, українська назва є перекладом з румунської.

Влітку населення села займається збором грибів, ягід, лікарських рослин. Діє Лопухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Прочківська ЗОШ І ступенів, Яблунецький навчально-виконавчий комбінат, ясла-садок «Ромашка», Лопухівська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. В центрі села є будинок культури, при якому діє народно-інструментальний ансамбль «Брустури», сільська бібліотека та поштове відділення. Однак більшість мешканців все ж таки залучені до роботи в лісі.

Буркут, ліс та духовна їжа – цінність людей Лопухова

Ці місцини багаті мінеральними джерелами (буркутом), свіжим повітрям і, звичайно ялицево-смерековими, кедровими та змішаними лісами й рослинністю полонин. Крім природних багатств Брустурянський лісомисливгосп багатий і духовно: тут знаходиться монастир Св. Серафима Саровского, побудований лісничим у 2010 році.

Переночувати прямо на лісництві

На території Брустурянського лісового господарства, де піниться і мчить по кам’яних плитах бурхлива річка Брустурянка, є будиночки лісничих, в яких може облаштуватися й навіть переночувати будь-який турист. У кожному будиночку – пара номерів.

У Кедринському лісництві його керівник Василь Золотар зробив ремонт на лісництві і кімнату-гуртожиток, і їдальню, і душову для лісорубів. Є тут і банька з басейном, в якій можна попаритися з аромамаслами з кедра після важких буднів у місті. Хороші умови для проживання є і в Лопухівському, Плайському, Турбатському лісництвах. До слова у Турбатському лісництві, там де найвідомішим керманичем був Герой Соціалістичної Праці, відомий лісоруб Іван Чуса, наразі працює його онук Дмитро. А добратися до лісництв можна лісовою дорогою, побудованою тими ж самими працівниками сокири та саджанця.

Страви лісівників – слава на весь світ

На кожному з лісництв є загальна кухня з великим столом, де можна приготувати собі все, що захочете, або ж скуштувати їжу, приготовану лісівником. Можна готувати і самим, причому тільки щойно зібране. Але так, як готують колоритні лісівники, один раз скуштувавши, ви не захочете самі робити що-небудь.

У тутешніх місцях дуже красиво. Є сенс обнулитися в смерековому лісі, зловити пару-трійку форелей, поїхати високо на полонини аби поспілкуватися з вівчарями та й придбати в них натуральну овечу бриндзю.

Наостанок перед від’їздом, разом із лісівниками підніміться високо на полонини, туди, де вівчари випасають ягнят і, посмакувавши натуральну овечу бриндзю чи квасне молоко, їдьте додому.

А опісля того, за допомогою мобільного інтернету викладіть у соціальні мережі всі фото з подорожі, щоб позитивні емоції від вдалого відпочинку зігрівали душу до наступної поїздки в Брустури.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ