Історія, походження і 7 цікавих фактів про закарпатську пісню «Пливе кача…» (ФОТО, ВІДЕО)

Існує версія, що пісня «Пливе кача по Тисині…» виникла на Закарпатті після падіння Карпатської України — як відгомін кровопролитних боїв за місто Хуст. Насправді, це не зовсім так, стверджує t-heritage

Вперше цю народну пісню записано у 1930-их роках у Воловці Дезидерієм Задором — відомим композитором та збирачем фольклору. Ймовірно, в сучасному вигляді вона виникла під час Першої світової війни.


Однак, певні куплети (строфи) пісні «Пливе кача» зустрічаються у інших драматичних піснях, що зафіксовані на території сучасного Закарпаття ще у XIX столітті. Наприклад, у 1885 році в Санкт-Петербурзі вийшла етнографічна збірка Імператорського російського географічного товариства «Угро-русскія народныя пѣсни», упорядником якої був Григорій Де-Воллан. В цьому виданні є пісня з наступними словами:


Мамко моя, не лай менѣ,
Залаешь ми въ злой годинѣ
Залаешь ми въ злу годину
Не будешь знать, где погину










А ще раніше — у 1864 році — в Москві вийшов часопис Імператорського товариства історії та старожитностей, де у збірці галицьких та русинських пісень, записаних Яковом Головацьким, зустрічаються рядки:


Зумру, зумру въ чуджомъ краю:
Кто ми буде брати яму?





7 цікавих фактів про пісню “Пливе кача по Тисині”:


1. Найвідоміша зараз версія виконання – від «Піккардійської терції», хоча раніше її виконували також інші гурти та хорові колективи, скажімо, «Плач Єремії», капела імені Д. Ревуцького, хор Київської Православної академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у Києві. Пісня була і на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії, цитує Василя Сокола видання 100 кроків.info.


2. Цю пісню вважають «українською лемківською», за іншими даними «закарпатською тужливою народною піснею» (Вікіпедія).


3. Пісня має літературне походження. Автором поетичного твору є письменник і перекладач Василь Ґренджа-Донський, який народився 1897 року у с. Волове, нині смт. Міжгір’я Закарпатської області, а помер 1974 року в Братиславі. 1915 року його мобілізували до армії, невдовзі був поранений і відправлений до Будапешта, де закінчив торгову школу. Потім повернувся на Закарпаття та працював в Ужгородському банку. З того часу розпочав літературну діяльність. З його іменем пов’язують становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.


4. За сюжетом і стилістикою вірш близький до народного твору, адже йдеться про прощання рекрута з матір’ю, віру в силу материнського прокляття, як наслідок — загибель на чужині («лягло серце у тернині»).


5. Щодо «Тисини» – існує думка деяких лінгвістів, що ці лексеми мають спільний індоєвропейський корінь «teus-» — «тихий». Однак є й дещо відмінна версія сучасного дослідника В. Шульгача, який вважає, що назва могла означати «вузьке тісне озеро». Очевидно, «тисина» і є тією «тихою» водою, «тісним» озерцем, де зображено водоплавного птаха.


6. Згідно з українською традицією, качка символізує «несилу», тому в другій строфі поезії В. Ґренджі-Донського бачимо фатальний наслідок — смерть сина.


7. Є підстави вважати, що ця поезія актуалізувалася в часи Карпатської України, до того ж, почала значною мірою фольклоризуватися. Свої версії пісні були на Хустщині, Воловеччині, Сколівщині.