ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют
Єдина Країна! Единая Страна! United Country

Свалява дивує цілющими мінеральними водами та мальовничими стародавніми церквами

Мальовничі стародавнімі церкви прикрашають закарпатську Свалявщину
Мальовничі стародавнімі церкви прикрашають закарпатську Свалявщину

Свалява – маленьке містечко, що знаходиться у долині Українських Карпат. Заселення цих місць почалося давно, про що свідчать знахідки неолітичного та бронзового періодів, а також кургани VI – III ст.

Свалявський район знаний далеко за межами Закарпаття своїми лікувальними мінеральними водами та базами відпочинку. Місцеві мінеральні джерела вперше згадуються в історичних документах 1463 року, а точніше, у звіті для угорського короля Матіяша. Хоча, за деякими даними, ще в ХІ ст. двір візантійського імператора звертався до угорських королів з проханням про постачання цілющої солоної води з гірських джерел. Місцеві жителі вживали цю воду спочатку як столову, згодом її почали використовувати примітивним способом для лікування шлункових захворювань.

У 1709 р. свалявські води відвідав угорський король Ференц Ліпот Ракоці Фельшовадасі, за якого джерельну воду возили до двору Петра І. У 1840 р. Шенборни здають в оренду джерела води «Маргіт» (нині «Лужанська»), а в 1842 р. на конкурсі в Будапешті свалявську воду визнано однією з найкращих і розпочато її експорт до Відня та Парижа під назвою «Solyvai». У 1855 р. ця вода здобула золотий диплом на виставці європейських вод у Парижі. У 1884 р. свалявську воду високо оцінено на виставці у Відні. На той час її експорт уже становив до 1 млн пляшок.

В цілому у Свалявському районі знаходиться близько сотні мінеральних джерел – майже третина з усіх відомих на Закарпатті. Тут працюють санаторії, профілакторії, приватні готелі та заводи з розливу мінеральних вод. Найвідоміші з них – «Поляна Квасова», «Лужанська», «Свалява», «Поляна-Купіль».

Зокрема, Свалява дуже багата на різноманітні історичні та археологічні пам’ятки, але напевно найвідомішими з них є дерев’яна церква святого Архістратига Михаїла, дерев’яна каплиця – пам’ятка культової архітектури XIX ст. в селі Уклин та Кирило-Мефодіївський жіночий монастир села Драчино Свалявського району.

Дерев’яна церква святого Архістратига Михаїла, пам’ятка дерев’яної архітектури лемківського стилю ХVІ–ХVІІІ ст., розташована в мікрорайоні Бистрий, що колись являв собою окреме село, яке згодом приєднали до міста. Храм стоїть при дорозі на невеличкому пагорбі. Перший етап будівництва церкви відбувся ще в далекому 1588 році. Тоді храм стояв трохи вище від теперішнього місця розташування, а стара церква мала титул святого Миколая Чудотворця.

У 1759 році церкву було перебудовано і перенесено на теперішнє місце. Існують припущення, що дубові зруби бабинця і нави було взято від старого храму. Перебудовану церкву заново освятили, цього разу під титулом святого Архістратига Михаїла.

Всередині церкви зберігся іконостас XVІІІ століття, проте решту будівлі суттєво осучаснили. Наприкінці 1940-х храм було закрито, і лише в часи незалежності церква знову стала діючою.

Раніше поруч із церквою стояла одноярусна дерев’яна дзвіниця, яку було розібрано у 2001 році, а замість неї поставили нову – муровану.

Дерев’яна каплиця, пам’ятка культової архітектури XIX ст. в с. Уклин Свалявського району, є рідкісним архітектурним скарбом. Наприкінці ХIХ ст. нею захоплювався відомий учений Т.Легоцький. Переказують, що церкву збудовано з дерева старої церкви, а перед цим тут були дві церкви, які занепали чи згоріли. Збереглися деякі старі церковні речі, а два дзвони перенесено до нової цегляної церкви, збудованої у 1992 році.

Ідея створення Кирило-Мефодіївського жіночого монастиря у селі Драчино Свалявського району народилася у його засновника – митрофорного протоієрея Василя Барни ще у 1988 році. Перший камінь у будівництво монастиря був закладений у 1992 році, а освячення та закладення фундаменту головного храму жіночого монастиря відбулося 8 квітня 1997 року.

В основу архітектурної концепції були закладені пропорції і форми знаменитого храму Покрова на Нерлі – перлини храмового зодчества Давньої Русі. Його синій купол прикрашають 150 позолочених зірок, а внутрішній розпис церкви здійснили київські іконописці разом із сестрами обителі. У цьому ж храмі розміщена і головна святиня обителі – шанована ікона Матері Божої Феодорівська.

До складу монастиря також увійшла церква Животворящої Трійці, домовий храм святих Кирила і Мефодія та пам’ятник святим рівноапостольним Кирилу і Мефодію, який у листопаді 2005 року подарували прихожани обителі.

Вікторія КОПИНЕЦЬ.


Інтернет-видання
UA- Reporter.com

Комментарии

Отправить комментарий

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
Обмеження в 180 символів, залишилося: 180
  • Доступны HTML теги: <em> <strong> <ul> <ol> <li><img>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

CAPTCHA
тест против спам-ботов