ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют
Єдина Країна! Единая Страна! United Country

Анатолій Авдієвський дивував усіх "незгасною енергетикою, в якій були в сплаві позитивна зарядженість і розум"

Закарпаття і великий митець Анатолій Авдієвський
Закарпаття і великий митець Анатолій Авдієвський

Керівник Національного хору імені Г.Верьовки Анатолій Тимофійович Авдієвський дуже прихильно ставився до Закарпаття, його колоритних зразків сценічного мистецтва.

«Перед тим, як стати на чолі цього колективу, він був міністром культури України дивував усіх незгасною енергетикою, в якій були в сплаві позитивна зарядженість і розум», — згадує про чоловіка, який уже відійшов у Вічність, знана співачка, лауреат пісенного фестивалю «Червона рута-2013» Мирослава Копинець. І далі пояснювала мені своє загальне враження від Артиста з великої літери, яке склалося із миттєвостей шанобливого спілкування її з цим метром сценічних постановок. З людьми, як сповістила Мирослава Степанівна, пан Анатолій працював і в складі колективу, і зокрема з кожним. Всі дивилися на нього як на людину високого польоту.
—З альтів при перших наших зустрічах, після значної перерви в 2015 році, із хору всі масово йшли в декретні відпустки, — розповідає пані Копинець. Тоді мені він пропонував роботу, обіцяв сольні партії. А взагалі познайомив нас діяч культури Сергій Барвік-Карпатський, котрий був організатором конкурсу «Закарпатський едельвейс». Тоді, після довгого не спілкування, ще раз познайомилися в 2015-му. На залізничному вокзалі, начальник якого розпорядився при прибутті сказати через гучномовець: «Вітаємо в Ужгороді Героя України Анатолія Тимофійовича Авдієвського!» Прямо після цього на вокзалі молодіжна студія Національного хору імені Г.Верьовки вітала містян вокальними творами. У відповідь Барвік-Карпатський попросив привітати киян закарпатською народною піснею «Ой, на плаю…» По останніх звуках Авдієвський вигукнув: «Браво!», обняв мене за плечі, гаряче похвалив за надзвичайний голос. Далі посиділи в кулуарах більш приватно. Пригадалось як із мамою, викладачем музики, були в Києві, де постали перед очима Євгенії Мірошниченко та Анатолія Авдієвського. Від усіх дітей на відбірковому дитячому конкурсі просили виконати по одному пісенному куплету, а в мене пані Євгенія попросила співати мою пісню повністю. Анатолій Авдієвський, котрий тоді ще кучерявим був, сказав мені приязно: «Підростай, візьму солісткою в хор Верьовки…» Як із весла вода, 24 роки шпарко пройшли по тому. І от вокзал, нове спіткання. Пан Анатолій вислухав спогад і сказав: «Повторюю ті свої слова. Зараз вповні розумію, чому я так тобі сказав. Було за ЩО!..»
Мирославі Копинець обіцяли відразу гуртожиток у столиці, вищу за ужгородську зарплату. Того року вона на «Закарпатському едельвейсі» отримала Гран-прі. Вручав сам Авдієвський. Вдячна Барвіку-Карпатському за цей позитивний культурний стрес наша співачка. Це дало багаторічне сильне позитивне враження. Не виходив із пам’яті полум’яний, оптимістичний Анатолій Авдієвський, котрий на Корзо дружині мимохідь купив гарну вишиванку. Ще співали на вокзалі. В Анатолія Тимофійовича була родина в Білорусі. Дізналася Мирослава і завела: «Ой, хацєла ж мєня мать…» Авдієвський зразу ж підхопив. І вони на два голоси виспівали дев’ять куплетів.

—За ці години спілкування, — розповідає М.Копинець, — я була вдячна Богові, що познайомилася з такою духовною людиною. І він вище всього ставив духовність, був просто фанатиком її. Дуже, згадую, здивувався, звідки знаю білоруський мелос. А то ж моя мама вчила і мене, і своїх вихованців співати різними мовами для розмаїття, широти уяви і пісенного спектру. За це ми всі любили її безумно… Щодо Авдієвського — то з того часу жалкую, що не наважилася піти в Київ на столичну сцену. Це було б добрим трампліном для творчого поступу, відвернуло б моменти тупцювання на місці…
Ще Авдієвський згадував, що раніше між Закарпатським народним хором і хором Верьовки була жива творча конкуренція. Це 30-40 років тому.
А Мирослава Копинець змогла без особливої підтримки, сподіваючись на саму себе, останнім часом зробити на крайовій сцені два свої сольні концерти «Мамині співанки» та «Автентика». Подумки присвятила їх своїй мамі Терезі та чудовій людині і митцю Анатолію Авдієвському.
Василь ЗУБАЧ.


Інтернет-видання
UA- Reporter.com

Комментарии

Отправить комментарий

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
Обмеження в 180 символів, залишилося: 180
  • Доступны HTML теги: <em> <strong> <ul> <ol> <li><img>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

CAPTCHA
тест против спам-ботов