Як допомогли дитині перебороби його страхи

Завдання кожного з батьків полягає в тому, щоб допомогти дитині впоратися зі страхом, який, як відомо, є важливою складовою розвитку малюка.


Іноді в силу своєї недосвідченості новоспечені мами і татусі не знають, як правильно реагувати на ту чи іншу ситуацію, і як зробити такий досвід максимально легким.
Пропонуємо вам кілька простих і дієвих порад.


Не можна применшувати чи знецінювати страх дитини


Такі нешкідливі фрази, як "Так нічого тут боятися, подумаєш якийсь жук", кажуть більшість дорослих. Таким чином батьки намагаються заспокоїти своє чадо. Але, як виявилося, це послання мало впливає на страх, а скоріше переконує дитину в тому, що його почуття неправильні, недоречні, а значить і з ним щось не так. Краще визнати з дитиною той факт, що він злякався жука. Чим більше ви говорите про це - тим швидше незнайоме і лякаюче стане зрозумілим. Таким чином й страх піде.


Не можна переконувати дитину


Коли дитина чогось боїться, хочеться переконати його у зворотному. Такою фразою, наприклад, "Ти ж великий і сміливий, ти ж зовсім не боїшся? Правда?". Як виявилося, цей підхід не найправильніший. У такі моменти малюк знаходиться в серйозному замішанні. З одного боку він відчуває все той же страх, а з іншого впевнений, що мама - це людина, яка знає, як влаштований цей світ. Він може погодитися з батьками, але пригнічений страх через деякий час може повернутися з подвоєною силою, навіть якщо прямо зараз вдалося його приховати.


"Загартовувати" мужність - помилка


"Ти ж чоловік! Годі нюні розводити! Води він боїться! Ось лізь і перестанеш боятися!" - найчастіше говорять своїм дітям татусі. Іноді батьки залишають малюка самого в цілях профілактики, намагаючись таким чином "допомогти" перебороти страх темряви. Після цього дитині здається, що вона не може довіряти навіть близьким людям.


Не можна кричати і проявляти агресію


Якщо дитина чогось злякалася, вона потребує підтримки й розуміння, а не в агресії, яка виллється в його сторону. Таким чином малюк переживає подвійний страх.


Страх дитини - це не примха


Дитина не може регулювати свій страх, адже здатність до цього у неї тільки починає розвиватися. Тому його ніяк не можна розглядати, як форму примхи.


Не можна карати за "боягузтво"


Покарання завжди викликає страх. Помножений страх навряд чи приведе дитину до мужності.


Не можна повністю ізолювати об'єкт страху з життя


Багато батьків страждають бажанням повністю захистити дитину від чого небудь. Часом дорослі намагаються уникнути будь-яких ситуацій, де можуть зустрітися з лякаючими об'єктами. Нервова система малюка дійсно має потребу в турботі, але надмірний захист не приведе ні до чого хорошого. Кожен епізод страху може допомогти йому повірити в себе, стати сильнішим і сміливішим.