Буківцево: улюблена місцина грибників і мрія "дачників" (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Колись село Буківцево, що на Великоберезнянщині, було густонаселеним зі своїми традиціями та обрядами. Однак уже у післявоєнний період люди почали масово виїздити з гірського населеного пункту до міст. Зараз з корінного населення у селі проживають переважно люди похилого віку.

Невеличке селище, що розташоване за 55 кілометрів від Ужгорода, вабить своєю самобутністю і гарними краєвидами. Свіже повітря і грибний сезон заманюють сюди любителів тихого полювання.

Приїхавши до Буківцева вихідного дня, Mukachevo.net побачило незвичну картину: на сотню місцевих жителів у селі було припарковано кілька десятків автівок грибників. Місцеві жартують, що грибників у селі більше. Аніж населення.

Місцева старожителька,  83-річна Олена Щербанич розповідає, що зараз у селі проживають близько сотні місцевих, більшість – похилого віку. Незважаючи на свій, жінка жваво розмовляє, бачить усе добре без окулярів, і користується мобільним телефоном, який отримала у подарунок від дітей. Їх, до слова, у неї було шестеро. За це минулого року пані Олена отримала орден «Мати -героїня».

Живе бабуся у будинку на вершині пагорбу, на кілька десятків метрів відрізана від сусідів. Щодня жінка долає великі дистанції, проходячи й хитких мостик-балку.

Разом з бабцею живе один з синів – німий Стефан, який у єдиній сільській церкві виконує роль дзвонаря. Буківцівська церква, до слова є пам’яткою архітектури. Побудована вона у 1792 році.  Нині богослужіння тут відправляють раз на місяць.

Окрім церкви є у селі клуб, бібліотека та один магазин. Хліб людям привозять двічі на тиждень – у середу і неділю. Транспортного сполучення і школи у селі немає уже кілька десятиліть.

Зазвичай місцеві займаються сільським господарством та збиральництвом ягід і грибів. Хтось збирає для себе і дітей – інші на продаж. У пані Олени, окрім городця, у господарстві є пес і кілька кіз.

Бабця зізнається, що неабияк дошкуляють господарству дикі тварини. Так лисиці крадуть курей а кабани розгрібають насадження. Цього літа до ясел у її дворі залізла гадюка, перелякавшись, що вона покусає кіз, син схопив її голими руками і викинув геть.

У теплу пору року живуть із буківцівцями і приїзжі, їх тут називають «дачниками». Таких у селі вистачає, ще кілька років тому, хату у Буківцеві можна було придбати за 700-800 доларів.  Зараз на подвір’ях хат стоять іномарки, а горища прикрашені сателітами.

До слова, хату бабці Олени теж хотіли придбати. «Приходив до нас словак, дуже добрий чоловік, просив продати йому нашу хижу.  Я казала, що продам хижу, але так, аби я з син лишилася у ній жити. Він казав, що добре, в одній кімнаті будемо жити ми, а в іншу приїздити він. Але другі діти були проти і не дозволили продати » - розповіла нам жінки.

Зараз діти у селі з’являються тільки у домівках «дачників», а коли було останнє весілля жінка навіть не пам’ятає.