ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Велика частина архівних документів про Закарпаття досі зберігається в Будапешті, Відні, Празі та Москві

    28 березня 2024 четвер
    43 переглядів

    На історію, культуру, життя і звичаї Закарпаття і закарпатців, що перебували в складі різних іноземних держав, цей факт не міг не накласти неоднозначний відбиток. Зокрема, переважна частина архівних документів про наш край і досі не відома через те, що зберігається в столицях тих держав, до яких він входив свого часу, — Будапешті, Відні, Празі, Москві.До того ж здебільшого вони були написані іноземними мовами — латинською, угорською, німецькою, чеською, російською та іншими. І так тривало аж до середини XX століття.



    Причини цього явища відомі. З одного боку, іноземні можновладці не були зацікав¬лені в доступності цих документів місцевому населенню. З другого — незначна кількість інтелігенції, що походила із священницьких та вчительських родин, не переймалася проблемами свого народу. Та й мовами, що ними були створені документи, як правило, вони не володіли. Таким чином, цінні папери залишалися без руху із століття в століття.

    Лише в умовах незалежної України до них відкрився відповідний доступ. їх стали вивчати, перекладати рідною мовою і навіть друкувати. Прикладом цього є видання п'яти томів «Історії карпатських русинів» Михайла Лучкая, перекладеної з латинської українською мовою зусиллями закарпатських істориків і лінгвістів. Та найбільше дійшло до нас документів, пов'язаних з історією церкви, а також стародавньої громадянської історії краю. До речі, на історичному факультеті УжНУ ще в радянські часи велася мова про видання хрестоматії з цього періоду Закарпаття. Та, на жаль, усе залишилося на рівні розмов.

    І все ж Державний архів Закарпатської області, здається, зрушив цю справу з мертвої точки. Свідченням цього є публікація збірки архівних документів мовою оригіналів (латинською, угорською, німецькою, італійською, румунською, старослов'янською) під назвою «Мукачівська греко-католицька єпархія», у якій опубліковано 115 матеріалів, із них 110 друкуються вперше і охоплюють період з і 456 по 1730 роки. Видання стало можливим завдяки угоді пре міжнародне співробітництво між Державним архівом Закарпатської області і повітовим музеєм Сату-Маре (Румунія), укладеної 2003 року. Вступне слово написав директор обласного архіву кандидат історичних наук Михайло Делеган.

    Документи збірки творилися в ареалі греко-католицької віри на значних територіях, які нині належать до чотирьох сусідніх держав: України (Закарпаття), Словаччини (Пряшівщина), Угорщини (область Саболч-Сотмар-Берег) та Румунії (Мараморощина).

    Два фонди обласного архіву, зокрема, «Правління Мукачівської греко-католицької єпархії» (м.Ужгород) та «Мукачівський чернечий монастир отців Василіан, м. Мукачево», об'єднують понад 63 тисячі справ. Вони широко відображають активну економічну, соціально-культурну та релігійну історію географічного регіону, відомого як Верхня Тиса, де в минулому існували чотири адміністративно-територіальні одиниці - жупи, що входили до складу Угорщини.

    Широку інформацію почерпне науковий дослідник з опису монастирів Марамороської жупи (док. 111), які діяли тут у XV1I-XVIII століттях, - Боронявського, Драгівського, Угольського, Бедевлянського, Білоцерківського, Великобичківського (територія сучасної Закарпатської області), Жулинського, Барановського, Євдянського, Моїковського і Вишнєвишавського (територія Румунії).

    115-йдокумент — це величезний список актів та королівських декретів про надання привілеїв Мукачівській греко-католицькій єпархії, у якому на 294 сторінці вміщено список усіх єпископів із 1454 до 1738 років, вказано їхні прізвища і роки служіння.

    Збірка потрібна як для істориків, так і філологів-лінгвістів у справі вивчення, наприклад, закарпатських прізвищ та назв населених пунктів. І дуже приємно повідомити читацький загал, що вже планується продовження опублікування документів (другий том) за період із 1730до 1740років. Однак настав час не лише опублікування архівних матеріалів, а й їхньої доступності для дослідників, тобто, треба їх перекласти українською мовою. І тоді сучасні науковці зможутьсповна використовувати їх і вивчати для поповнення історії Закарпаття новими фактами, новими оцінками, об'єктивними і правдивими узагальненнями.



    Омелян ДОВГАНИЧ, доктор історичних наук, Ужгород



    UA-reporter.com

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору