Туристичне Закарпаття – замість морського узбережжя

Під час відпустки кореспондент разом із сім’єю вирішила поїхати до родичів у Закарпатську область. Дорога далека. Лише до Хуста (а саме там проживають родичі) 350 кілометрів. Подорожуючи власною автівкою і особливо не поспішаючи, ми помилувалися природою, зупинялися у місцях, які нас зацікавили. Загалом “життя на колесах”, враховуючи відвідини родичів, розтягнулося на тиждень.

Ведмежа шкіра – за 15 тисяч гривень
Першим пунктом нашої зупинки став Яблунівський перевал – межа між Івано-Франківською та Закарпатською областями (ще цю місцину люди називають Беркутом). Тут біля дороги під горою розташований ряд дерев’яних крамничок, де можна придбати різноманітні сувеніри, розраховані на будь-який смак і гаманець - гори овечих шкір, подушок та килимів із вовни, капелюхів, футболок із різними жартівливими написами, наприклад, “Ніщо так не шкодить здоров’ю українця, як багатство його сусіда”. Продавали навіть ведмежу шкіру – ціна 15 тисяч гривень. Пропонували нам і глиняний, дерев’яний посуд, різноманітне кухонне начиння. Скажімо, маленьке симпатичне горнятко для кави ручної роботи коштувало 25 гривень, а цілий сервіз – 200.
Прикупивши сувенірів, вирушили далі. Через певний час опинилися у Рахівському районі Закарпатської області у селі Ділове. Тут неподалік шляху Рахів – Ужгород встановлено знак, що засвідчує знаходження в цьому місці географічного центру Європи. На латині викарбувані слова “Постійне точне, одвічне місце. Центр Європи, визначений дуже точно за допомогою спеціального приладу, створеного в Австрії та Угорщині, зі шкалою меридіанів та паралелей. Рік 1887”. Неподалік - музей-колиба.
Концентрація солі в озерах більша, ніж у Мертвому морі
Солотвино Тячівського району розташоване за 30 кілометрів від Рахова. “Родзинка” цього селища – солені озера “Тизе ньоац”. Назва з угорської мови перекладається як “вісімнадцять”. Виявляється, що середня глибина цих озер 18 метрів, а концентрація солі у них навіть більша, ніж у Мертвому морі. Сюди щороку влітку приїжджають тисячі людей з усіх куточків України та зарубіжжя. Проте цього року туристів набагато менше, – скаржаться підприємці, пов’язуючи це з чутками про провали землі у Солотвино.
– Ми запросили Західно-українську геофізичну розвідувальну експедицію зі Львова, щоби вони зробили незалежну експертизу грунту, – каже селищний голова Юрій Ухаль.– Річ у тім, що провали справді стаються на території соляних шахт, які не працюють. У шахті №7 обвали були ще в 1950-их роках. Рекреаційна зона межує з шахтами. Експедиція після досліджень зробила висновок, що озера знаходяться на твердому грунті і відпочивальникам нічого не загрожує. До шахт перекрито доступ земляними валами. Встановлено попереджувальні таблички.
Прямуючи до зони відпочинку вулицями селищ, бачимо багато вивісок на будинках: “Здам кімнату”. Місцеві мешканці стоять обабіч дороги з табличками “Візьму на квартиру”. Ми поцікавилися – ціни досить помірні (від 20 до 35 грн за добу з однієї людини). А щоб оселитися на одній із баз відпочинку, яких тут дуже багато, потрібно заплатити від 30 до 350 грн за добу, залежно від умов. Хоча є системи знижок для постійних клієнтів та відпочивальників, які залишаються більше, ніж на три дні.
Зустріли ми тут людей з Ужгорода, Мукачева, Львова, Тернопільщини, Буковини. Усі дуже задоволені, єдине, що не подобається – велика кількість сміття на пляжі, що залишають відпочивальники.
З бастіонів Мукачівського замку – все місто, як на долоні
Місто Хуст відоме своїм замком, хоча від нього залишилися лише руїни. В селі Іза, що неподалік від Хуста, майже біля кожних воріт виставлені різноманітні кошики, вази, підставки для квітів, сувеніри і навіть комплекти меблів, крісла-гойдалки, виготовлені із лози. Місцеві мешканці займаються лозоплетінням. Нам дозволили присісти на плетений диванчик, випробувати крісло-гойдалку, ціна якого – 600 гривень.
Але найбільше вражень залишилося після відвідин Мукачівського замку “Паланок” –пам’ятки історії та військової архітектури XIV-XVII ст. Коли підіймалися на гору, складалося враження, що замок невеликий. А виявилося, що він займає площу 14 тис. кв. м, складається з трьох частин і розмішений на трьох терасах. Вхід до історичної пам’ятки коштує п’ять гривень з людини, послуги екскурсовода – 20 гривень.
Увесь замок і кожна його частина оточені кам’яними стінами товщиною 3-3,5 м, сухими ровами глибиною 10-12 м, через які перекинуто дерев’яні, колись підйомні мости.
– Навколо замкової гори, у XIV ст, був викопаний водяний рів, якій наповнювали водою із річки, – розповідає екскурсовод Катерина Василівна. – У XVII ст рів був укріплений дубовим частоколом – паланком. Назва “Паланок” збереглася до наших днів, хоча сам рів і частокіл давно зруйновані.
На території замку діє екуменічна каплиця, спільна для всіх конфесій. Тут і зараз здійснюються обряди вінчання.
На бастіоні перед каплицею – бронзова скульптура володарки Мукачівського замку, княгині Ілони Зріні та її сина Ференца ІІ Ракоці. А на найвищій терасі – скульптура Федора Корятовча – литовського князя, який володів замком з 1396 до 1414 року. Кажуть, якщо потриматися за його палець і загадати бажання (але не матеріальне), воно обов’язково здійсниться.
З бастіонів замку – неймовірний краєвид. Усе Мукачево і річка Латориця, як на долоні.
... До Ужгорода залишалося не більше 20-ти кілометрів, а до Чопа – крайньої західної точки України – 66. Але ми туди не поїхали, щоб наступного року повернутися за новими враженнями...
Леся Токарюк

Довідка
Під час подорожі на дизпальне витратили приблизно 400 гривень. І виявилося, що найдорожче воно у Чернівецькій області: 6,70-6,80 грн, а найдешевше – у Закарпатській – 6,22-6,50 грн. В Івано-Франківській області ціни на дизельне пальне коливалися у межах 6,30-6,50 грн.
Всього ми подолали відстань приблизно 1200 км. Дорога з Чернівців до Хуста, враховуючи зупинки, зайняла вісім годин.