Тіло коханої убивця тримав спочатку у шафі, а потім викинув у люк...

Майже вісім місяців правоохоронці розшукували безвісти зниклу дівчину. Родина Оксани Ковальової щодня чекала її повернення. Колишній чоловік, 6-річна донька, мати й батько щораз із завмиранням у серці надіялися, що у двері постукає вона, але час летів невблаганно. Ігор (теперішній співмешканець) тільки розводив руками.

Батьки думали, що дочка вже подалася на заробітки до сусідньої Росії, але чому ж немає жодної звістки? Клубочок страшної втрати почав розплутуватися згодом, коли цією справою зацікавився УБОЗ. Досвідчені оперативники мали багато версій стосовно зникнення дівчини, і щоразу заходили у глухий кут, але єдине у чому вони не сумнівалися – дівчину убито, і скоїв це Ігор.

Коли зібрали практично усю доказову базу проти нього, то затримували за місцем проживання й, слід сказати, що дивакуватість цього хлопця вразила навіть оперативників. Інформація про те, що він удома була стовідсотковою, але під час огляду його не знайшли, аж доки двоє убозівців не зазирнули за шафи і не побачили свого розшукуваного, який висів на трубі, вправно та майстерно підігнувши під себе ноги, і з острахом дивився в очі людям у погонах. Така поведінка вже засвідчувала те, що молодик відчуває за собою провину і йому є за що боятися правосуддя. Коли підозрюваного затримали, то те, що він розповів міліціонерам вразило навіть бувалих оперативників. Історія жорстокого вбивства дівчини, яку він кохав, чимось нагадувала детективну історію якогось кримінального екшену, щоправда без хеппі-енду. Їхнє спільне життя з Оксаною тривало більше року. Дівчина вже мала невдалий шлюб і дитину. Втім, шестирічна донька проживала з колишнім чоловіком. Оксана ж трохи "пустилася берега". Іноді заглядала у чарку, не цуралася веселих компаній. Ігор же на початку стосунків був позитивним героєм її життя. Хлопець серйозно займався спортом, не палив, алкоголю не вживав. У грудні 2007 року перед самісіньким Новим Роком після чергової гулянки Оксана тільки-но прокинулася і побігла за пляшкою. Сварка почалося з банального: «Скільки це триватиме?», слово за слово, і один єдиний удар. Але його вистачило, щоб «перевиховати» дівчину назавжди.
Забігаючи наперед скажу, що в подальшому судмедексперти констатують рефлекторну зупинку серця від удару в кадик. Ігор мав непогані успіхи у спорті, тому, можливо, не розрахував сил, а, можливо, знав куди треба бити, точно сьогодні цього ніхто не скаже, але те, що Оксана впала і не подавала жодних ознак життя – факт. Ігор підніс дзеркальце до обличчя жертви, аби зрозуміти чи дихає вона, чи – ні. На жаль, 26-річна Оксана померла. Як зазвичай буває, у кожного убивці спрацьовує інстинкт самозбереження. Він починає хаотично бігати по кімнаті і розмірковувати. Тіло Оксани скручує у формі ембріона, обмотує скотчем і кладе у шафу, яку теж обмотує скотчем, щоб не відчинялися дверцята. Після цього йде до сусіда і просить допомогти переставити меблі. Для замилювання очей він попереставляв стіл, ліжко, а шафу з трупом вони винесли у сарай. При цьому Ігор не сказав, що саме в середині, а тільки відмовився, що Оксана пішла кудись. Коли дівчина не повернулася того вечора, і в усі подальші, то вже тільки через тривалий час на сполох забив колишній чоловік і повідомив міліцію. Тоді й поставили дівчину на облік, як безвісти зниклу. Сам же Ігор, боячись огляду помешкання, витяг тіло Оксани, поклав у мішок і скинув на одній з вулиць Полтави у люк для стічної води. На момент, коли Ігор зізнався у злочині і вказав на місце, де залишив тіло, правоохоронці терміново виїхали туди. Але тіла Оксани не було. Вивчивши схему стічних відводів у тому районі, виявилося, що його знесло водяним потоком. На пошуки задіювалися відповідні служби.
Ця історія набула свого логічного завершення порушенням кримінальної справи за ст.. 115 Кримінального кодексу України – умисне убивство. Ігор нині знаходиться під вартою в очікуванні суду.