У закарпатському селі Мала Уголька канонізували Іова Угольського

Минулого четверга відбулася значуща в історії Закарпаття подія – у селі Мала Уголька (Тячівщина) канонізували преподобного Іова (Кундрі). Це вже друге прославлення видатних подвижників християнства нашого краю протягом останнього часу.

Численні групи прочан почали прибувати до Малої Угольки за кілька днів до канонізації. У місцевому храмі духовенство відправляло служби, а вірники один за одним підходили до раки з мощами.
Літургію та чин прославлення очолив митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) та архієреї УПЦ. Під час чину прославлення найвище духовенство країни відправило останню панахиду за преподобним Іовом. Опісля митрополит Онуфрій зачитав рішення Священного Синоду про причислення до лику місцевошанованих святих Хустської єпархії архімандрита Іова (Кундрі). Архієпископ Марк зачитав вірникам житіє святого. Воно складене в тому числі й на основі праць автора цих рядків. Опісля духовенство проспівало преподобному Іову тропар і кондак.
Під час свята предстоятель УПЦ Митрополит Володимир виступив із вітальним словом. Духовні урочистості відвідали і представники влади – голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші, нарадний депутат Василь Петьовка та керівництво Тячівського району.
Преподобний Іов (Іван Кундря) народився 18 травня 1902 р. у с. Іза Хуст­ського району в родині селян. У рідному селі Іван закінчив 8 класів народної школи, а в 1920 році – ще й господарські курси. У 1924-1925 рр. проходив військову службу в чехословацькій армії в Михайловцях. Після служби прийняв чернецтво. Разом із товаришами здійснив дві спроби поїздки на Афон до Греції, але у вступі до монастиря їм було відмовлено.
Натомість настоятель Пантелеймонівського руського монастиря на Афоні архімандрит Мисаїл благословив Івана Кундрю заснувати чоловічий Свято-Троїцький скит в Городилові. У 1930 році він із соратниками за власні кошти придбали для скиту землю в урочищі Маковиця неподалік Хуста. 22 грудня 1938 р. архімандрит Олексій (Кабалюк), що виконував обов’язки настоятеля скиту, рукоположив Івана Кундрю в монахи з іменем Іов.
З приходом на Закарпаття угорців о.Іов (1940) емігрував до СРСР. Утім там майбутнього святого під час переходу кордону заарештували, а згодом ув’язнили. Отець Іов перебував у таборах Воркути, Колими, Норильська. У 1942 р. термін ув’язнення священнослужителю замінили відправкою на фронт – воював у Чехословацькому корпусі генерала Людовіка Свободи.
Лише у 1945 р. він повертається в рідний скит. 16 листопада 1945 р. його висвятили в ієродиякони, а вже 7 травня 1946 р. – в ієромонахи. На загальних зборах братія скиту обрала його настоятелем. За заслуги перед церквою о. Іов отримав у 1947 р. сан ігумена. Під час правління єпископа Варлаама (Борисевич) в Мукачівсько-Ужгородській єпархії розпочинається планомірний наступ на права монастирів і скитів. Отець Іов виступив проти закриття монастирів, і тоді проти нього почалося цькування в пресі – йому приписували різні провини та злочини. А коли це не допомогло, о.Іова змістили з посади настоятеля.
З 1962 і до смерті о.Іов працював священиком церкви Святого Дмитра Солунського в селі, у якому власне і канонізували святого. Помер священнослужитель 28 липня 1985 року.
Серед прихожан о.Іов був відомий як цілитель. За духовною допомогою до нього їхали вірники не лише із Закарпаття, а й з інших республік колишнього СРСР. Жителі села і в наш час користуються настановами та приказками свого колишнього священика.

Юрій Данилець, "Старий Замок "Паланок"