"Лас-Вегасів" на Закарпатті поменшає

22-річний Богдан із Мукачева захопився гральними автоматами ще навчаючись в інституті. Втім, грошей на гру студентові не вистачало, а вкотре випробувати долю щоразу кортіло нестерпно. Спершу просив по кілька гривень від мами, сестри. Відтак, отримавши диплом і влаштувавшись на роботу, почав програвати власно зароблені гроші.

Але й цього виявлялося замало, бо зарплати молодого спеціаліста вистачало на чотири-п’ять ігор. Тоді в дію пішло оформлення кредитів.
«Взяв гроші в борг у кількох банках, – згадує мати хлопця Олександра Іванівна. – Але вони швидко розійшлися. Тоді син умудрився таємно оформити кредит на мене і доньку. Пізніше каявся, що сподівався виграти велику суму і повернути борг. Але щойно вигравав дві-три тисячі – пускав їх у дію. Позичав декілька разів великі суми від знайомих хлопців. Через місяць ті почали вимагати борг, а вертати було ні з чого. Тоді він прокрутив ще одну махінацію і залишив у заставі наш будинок. Але про все я невдовзі дізналася, бо додому почали телефонувати, надсилати грізні листи з банків. Ще трохи – і ми лишилися б на вулиці», – з жахом пригадує жінка.
Щоби врятувати сина, Олександра Іванівна вирішила поговорити зі священником. Богдана записали на заняття з катехизму і в один момент жінці здалося, що ситуація ось-ось виправиться. Та насправді юнак просто зрозумів, що в такий спосіб можна продовжувати видурювати гроші. На церковних заняттях знайшов нових друзів, які, повіривши у каяття людини, позичали гроші «на тиждень-два». Терпець матері увірвався, коли Богдана звільнили з роботи: з офісу весь час загадково зникали цінні речі. Знайти нову роботу не вдавалося, тому жінка відправила сина до Москви: влаштувала його в одній із будівельних компаній. Саме там тепер і працює юнак. По телефону весь час стверджує, що «зав’язав» із грою. Але, як насправді склалася його доля в російській столиці, не знає достеменно навіть його мати.
Подібними історіями, на жаль, сьогодні вже не здивуєш нікого. В останні кілька років – це стало звичним, буденним явищем. Та найстрашніше, що, захопившись азартними іграми, гравці нерідко йдуть на злочини або ж самі гинуть через величезні борги.
Рятувати критичну ситуацію потрібно не поодиноким людям – рятувати її потрібно всім разом, на загальнодержавному рівні. Адже якби в Україні діяли закони, що забороняють вільний доступ до мережі гральних автоматів з малого й до великого, ситуація не була б такою плачевною.
На Закарпатті зокрема справи теж не ліпші. Копійчані апарати є вже повсюди – і в містах, і в селах (хоча фактично законом вони заборонені). А закинути в них кілька копійок, ставши навшпиньки, може навіть трирічна дитина. Щоби запобігти подібним історіям, у червні цього року голова облдержадміністрації Олег Гаваші видав спеціальне розпорядження «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів і гральних закладів у Закарпатській області та Порядку контролю за їх додержанням». В області якраз формується комісія, наділена повноваженнями відбирати ліцензії в тих закладів, які порушують правила провадження грального бізнесу.
«Гральний бізнес – це великі гроші, – констатує заступник голови новоствореної комісії, начальник головного управління економіки в Закарпатській області Віктор Погорєлов. – Щоби розпочати діяльність, треба оформити дві ліцензії. Першу надає Міністерство фінансів України і коштує вона 300 тисяч євро, іншу – наше управління як орган ліцензування. Її вартість 255 гривень. Тому ніхто із власників гральних зал не хоче, звісна річ, втрачати прибуток, якщо заплатив за ліцензію стільки грошей».
На Закарпатті сьогодні працюють 35 фірм, які провадять гральний бізнес. З них тільки 8 – закарпатські. Офіційно в області діють 327 залів гральних автоматів. Утім, за словами Віктора Володимировича, таких значно більше. І працюють вони в більшості нелегально.
Нові умови провадження грального бізнесу повинні визначити порядок діяльності зал. Зокрема, ними передбачено, що "однорукі бандити" мають обов'язково бути розташовані в окремому приміщенні чи будівлі. Та в нас, на жаль, усе навпаки: копійчані автомати можна зустріти сьогодні будь-де – на вулиці просто неба, у продуктовому магазині, на автобусній зупинці тощо. За новими умовами також автомат не може розташовуватися у закладах охорони здоров’я, навчальних закладах, місцевих органах державної влади та органах місцевого самоврядування, культових будівлях та ближче, ніж за 150 метрів від дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, закладів охорони здоров’я. Окремим пунктом визначено, що ліцензіат, тобто власник зали, зобов’язаний не допускати до участі в азартній грі осіб, які не досягли 18-річного віку. Та, на жаль, не рідкість, коли доступ до "одноруких бандитів" мають діти, котрим ще надто далеко до 18-ти.
Влада дуже жорстко взялася за наведення порядку у гральному бізнесі. Віктор Погорєлов пояснює: мовляв, порушників будуть виявляти органи місцевого самоврядування. А комісія працюватиме вже за матеріалами справ. Тому чи не всі місцеві ради фактично вже розпочали свою діяльність із виявлення порушників закону. Так, в Ужгороді тільки за останній місяць було виявлено 13 об’єктів, де незаконно розміщувалися гральні автомати. Серед таких – магазини «Зодіак, «Океан», «Кооператор», «Ювілейний", автовокзал, кав’ярня «Прерія», «Альбіон» тощо. Та робота щойно розпочалася. І можливо, саме завдяки такій діяльності, вдасться уникнути створення гральних залів, які поки ще ростуть, мов гриби після дощу.
«Єдиний вихід із гральної прірви – це врегулювати діяльність залів гральних автоматів, – вважає Віктор Володимирович. – Має бути закон, який би регулював діяльність, і мають бути люди, які б слідкували за його дотриманням. Наприклад, в США ніхто не дозволить собі незаконно відкрити залу азартних ігор. Там усе чітко: існують міста, на кшталт Лас-Вегаса, куди їдуть далеко не бідні американці та туристи, ладні витратити на азартні розваги гроші. І ці гроші – в їхніх кишенях далеко не останні. А в нас діти й батьки несуть чи не останню копійку до грального автомата, позбавляючи родину повноцінного існування».
З одного боку відрадно, що влада нарешті взялася за врегулювання «азартного» бізнесу і можливо невдовзі у наших містах справді поменшає гральних залів. Утім, з іншого боку, ми самі повинні мати здоровий глузд і зважувати, як і де витрачати гроші.

Сніжана РУСИН