ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Бред "лисої" мерії Ужгорода напередодні Хелуіна

    29 березня 2024 п'ятниця
    67 переглядів

    В редакцію закарпатської газети «Правозахист» звернувся молодий і стрункий, з палким вогнем справедливості в очах Геннадій Д.

    4086.jpgВін вирішив стати ініціатором створення спеціального «Фонду боротьби зі сваволею» в Свиносрасбурзі, тобто нашому золотому Унгвар-вароші. Що спонукало рвійного чоловіка до такого кроку? Розгадка криється в наших попередніх публікаціях, де ми торкалися теми платних стоянок, якими займається ізраїльсько-українська фірма на благо Ізраїля. Тема, як поплавок, випливла знову.
    СВИНОСРАСБУРГ: «ЯКІ У НАС ПЕРСПЕКТИВИ, ПАЦАНИ І ТЬОЛКИ?.. В ЯКОМУ РОЦІ?..»
    Геннадій Д. приїхав на медогляд в обласну клінічну лікарню. Сплатив у колонку для оплати потрібні гроші за годину. Але хто може передбачити час свого знаходження в лікарів? Хіба Григорій Распутін. Геннадій, на жаль, не був Распутіним. Тому він вийшов з обителі хлопців і дівчат у білих халатах пізніше, ніж через годину Звичайно, на колесо його засобу пересування пильні служителі фірми втелющили блокіратор. Тільки після довгих дискусій з кволими на оптимальні дії служителями цієї фірми, а відтак і з заступником директора цієї контори, що контролює відстій транспорту в різних місцях Свиносрасбурга, блокіратор зняли.
    Які ж висновки з цього?
    Недопустима платна стоянка біля лікарні, куди під'їжджають часто-густо не лише для контрольної перевірки, але й з різними нагальними хворобами. Як сумістити приступи, хвороби з необхідністю розміну монет у магазинах? Цим мали би займатися служителі фірми, бо, зрештою, хіба зобов'язані в крамницях думати про розмін грошей для чисельних автолюбителів? Питання чисто риторичне.
    Людина пересічна, на відміну від Геннадія Д. із міцною психікою і мускулатурою, вийде з лікарні, побачить блокіратор, отримає «вливання» від тамтешнього служителя — то впаде на землю і більше не встане. Жалко. І так демографія плаче ;— народу в Ужгороді для експлуататорів не вистачає.
    Місто Унгвар — нестандартне за своєю архітектурою. Свої ужгородці не зовсім орієнтуються, за якою гілкою може приховуватися знак про платну стоянку, а приїжджі в наші краї взагалі не «врубаються» в такі нюанси «стояночного бізнесу по-ужгородському». А тим більше гостям вельми важко розміняти гроші, не знаючи характерних русинських ужимок при розмовах із грубуватими русинськими продавцями різних національностей.
    Тому справа честі й подальшої перспективи для Ужгорода — прибрати платні стоянки з місць, де вони не можуть бути, де, як у випадку з лікарнею, вони напряму впливають на здоров'я людей, загрожують йому.
    А які в Унгвар-вароша перспективи? Про це гласить проект стратегії розвитку міста до 2015 року.
    ПЛАНУЄМО НАДОВГО, АЛЕ ЧИ ВДАЛО?
    В передмові міського голови С.Ратушняка до проекту цієї стратегії він висловлює впевненість, що стратегія розвитку Унгвара'до 2015 року допоможе «якісно змінити ефективність реагування муніципалітетів і громад на зовнішні і внутрішні виклики та зробити місцеву політику розвитку динамічною й адаптованою до нових умов». А ще посприяє «консолідованому виробленню бачення гармонійного і сталого розвитку громад, оптимальному використанню завжди обмежених ресурсів, у т.ч. й людських та інформаційних ресурсів, наповнює практичним змістом діалог міської влади з представниками усіх секторів територіальної громади».
    Можна сказати з упевненістю, що Л. І. Брежнєв заридав би над цією велемудрою фразеологією, від якої ні жарко ні холодно ужгородцям, а тим більше задроченим дітям у більшості шкіл, бо школярі потерпають від холоду в неопалюваних приміщеннях.
    Мер говорить: «Місто та міська влада з часу боротьби і здобуття незалежності в Україні завжди намагалися бути попереду багатьох новацій муніципального розвитку». Так сміливо ніхто з простих ужго-родців не сказав би. З часів першого горе-мера Ландовського справжня робота на розвиток обласного центру Закарпаття замінювалася піар-ходами, які б засвідчували прогресивність міської влади. Лан-довський, заховавши в шухляду програму КПРС і всі підручники зі свого основного фаху, почав займатися тим же компартійним окозамилюванням агітаційно-пропагандистського гатунку «по-національному». Перейменовувалися вулиці, проводилися тривалі застілля зі священиками, їх мирили знову й знову, вивішували нові прапори тощо. А справжніх змін не було. Хіба в садибах тих, хто був причетний до влади. З того часу Ужгород став такою собі «пірамідою» типу МММ пана Мавроді. Сюди приходили до влади «за участками, новими парканами, для інтриг» і т.д. Ніхто, скажімо, навіть тепер, у час «найсправжні-шої в світі» демократії не спромігся показати містянам у комунальній газеті «Ужгород» фото маєтків наших нуворишів, які ошиваються в міській владній структурі. І не думають про «бідних ужгородців», як обіцяли у «своїх» програмах, написаних мудрими письменниками місцевої Спілки малювання красного слова на парканах буття.
    Не будемо, втім, знову розводитися на теми: «Мир — хатам, війна — палацам». Уже Великий Жовтень з хатів почав, а палацами для «ліпших з ліпших» закінчив. Плоди цієї нездорової суспільної стагнації пожинаємо й досі. Безхребетним народом крутить купка пройдисвітів, поставлена зовнішніми силами. СБУ імітує боротьбу з русинами, гагаузами та зашуганими нелегалами, а в Ізраїлю та США переймає хіба багатющий досвід. Нічого з цим зробити не можна... Але на міському рівні годилося б нарешті найзахіднішому місту України поставити на місце своїх очільників, які зазвичай роблять усе, що їм заманеться. Недаремно ж мерія продемонструвала свою позицію в ставленні до ужгородців на проспекті Свободи, де поставила голими задами до дороги двох звіроподібних створінь. Одному з них уже дали прізвисько Боб-Слей після знаменитої акції для місцевих і приїжджих алкоголіків «Угощает городской голова!»
    ЯКІ Ж БУДУТЬ ПРОПОЗИЦІЇ, ПАЦАНИ І ТЬОЛКИ?
    Городян приязно закликають з мерії ознайомитися з проектом Стратегії розвитку міста Ужгорода до 2015 року, а також унести свої пропозиції, доповнення в кабінет 429 на площі Поштовій. Та при всій простоті ставлення до насущних потреб жителів, зневаги їх часто-густо в найелементарнішому, — програма, мовби спеціально, написана такою «мовою шовковою», що можна поїхати «дахом». Наприклад: «Стратегія розвитку міста Ужгородадо 2015 року базується на загальноприйнятих підходах до стратегічного планування і включає такі складові: підсумки поточного стану розвитку, СВОТ-аналіз, бачення майбутнього та місію, стратегічні пріоритети та відповідні їм операційні цілі і завдання, механізми реалізації та моніторинг виконання».
    Ми, звичайно, звикли тепер передирати різні «заумні» програмки від центральних «центрових» інституцій і просгитуцій, але можна було б для народу і якось «попроще», «по-людському», щоб від розчулення сльозою . «прошибло». Але так, видко, не виходить. Але міська влада, за словами вождя Е.Ландовсь-кого — пана Леніна, «страшенно далека від народу».
    І що за звичка прикривати нинішні огріхи в роботі довгостроковими планами, які повиснуть на шиї інших мерів?
    Чи не ознака це процесів, схожих на застійні в Брежнєвський час, які, втім, були значно прогресивніші за стан нинішнього прогресуючого загнивання життя, коли з гною одні ліплять хати, а інші подихають під їх кованими парканами.
    Наразі проект нагадує страшенну демагогію, якої б перелякався і товариш Троцький, який зазвичай сильно п.... пробачте, свистів.
    На щастя, щоб народ аж занадто не переймався, в проекті підкреслюється мафі-озність — головний фундамент, на якому базується цей документ: «Стратегія розроблялася міською радою у партнерстві з широкими колами зацікавлених груп громади міста». Справді, кого-кого, а зацікавлених груп приватновласницького забарвлення у нас вистачає. Все їм мало. Все не наїдяться біля корита, в яке перетворилася мерія відразу після проголошення половинчато!'«різновек-торної» української незалежності.
    Це все, звичайно, можна заховати за ширму помпезних бюрократизмів: «Методологічний та інституційно-організаційний підхід до розробки Стратегії дає підстави стверджувати, що вона є консолідованим документом не тільки міської ради, але й усієї громади Ужгорода».
    Проект можна назвати студентським рефератом, який ніхто ніколи не прочитає з душею — ні сам студент, ні його професори з байдужими скляними очима. Приміром, візьмемо для ілюстрації ще одну заяложену до блиску (тобто блискучу) цитату: «Існує кілька підходів до визначення «еталонної» моделі території або міста. Найуживанішими з них є такі: позиційний, середньостати-стичний, нормативний, експертний та єізійний підходи». Явно передруковувався якийсь сучасний підручник, до читання якого беруться хіба божевільні. Бо чи багато ви побачите рис майбутнього нашого міста над Ужем, прочитавши рядки з проекту Стратегії: « У Стратегії формується бачення певною мірою ідеалізованого міста-еталона на основі створення системи переважно якісних оцінок його характеристики».
    На щастя, навіть нинішня міська влада не може не визнати, що в зв'язку з прихватиза-
    ціями і дерибанами земельних площ і старих споруд відбулися значні перекоси в розвитку міста. Тому в проекті Стратегії проскакують елементи каяття перед упослідженими ужгородцями — жертвами цигансько-солдатських технологій у виборах міських голів:
    «Однак на сьогодні і Генеральний план Міста потребує доопрацювання та коригування. На жаль, у місті зафіксована тенденція зміни історичного архітектурного обличчя центральної частини міста, тому основне завдання міської ради, управління архітектури міста зберегти історичні будівлі-пам-'ятки та неповторність історичного центру міста. З цією метою науково-художня рада повинна розробити концепцію охорони істо-рико-культурної спадщини».
    Під цей елемент каяття хочуть, звичайно, заховати всі перегини, які стали можливими завдяки тотальній корупції в Україні, а тим більше в її кум-сват-братській частині — Закарпатті (перебачте, товариші русини, Подкарпатті).
    А МІСЬКА РАДА, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ЛЮБИТЬ РІДНУ ПРИРОДУ(!!!)... УРАА-А-А-А, НАША МАМА-ВЛАДА - ДІВОЧКА!
    Ми вже чимало писали про недбале ставлення міської влади до природи, живих ландшафтів Ужгорода, яких вони ніколи не бачать з своїх швидких мафіозних авто. Навіть навпроти СБУ колишній бювет з мінеральною водою, де можна було напитися і розжитися в меткої жіночки свіжим телефонним номером жіночки, «яка хоче» — став громадським туалетом. Бо природа не терпить пустоти — немає нормальних туалетів, то з являються аномальні. Навіть біля святая святих борні з корупцією — СБУ (Спілки бійців удачі).
    І, дивися, у всесвітньо-історичному проекті Стратегії цнотливу панночку міську владу пробило на грепетну лірику: «Наявність значних площ зелених насаджень, мінеральних джерел, мальовничої ріки Уж відіграє важливу роль у рекреаційному житті міста. Впорядковані парки існували в місті ще в середні віки. З усіх куточків світу було завезено різні екзотичні для нашого краю рослини. Ще в 1701 році навколо ужгородського парку існувало 5 парків: Квітковий. Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний».
    Аж плакати хочеться. Тільки де теперішня турбота про сквери і парки? Чому їх так забудовують різні новоязлені джентльмени удачі з великою «капустою»? Чому не стає де прогулятися бідним мамам і бабусям зі своїми нащадками, які зже не побачать непорочного Ужгорода взірця 1701 року, якому так радіє наша свята міська влада. Якби не Олександр Черняк, який сподвижницькими зусиллями навів лад у центрі Боздоського парку —' то взагалі не було би чим похвалитися. Не парком же біля стадіону «Спартак», де збираються на укол місцеві наркомани, або подихати якоюсь нечистю дурнуваті токсикомани. Ніби на вулицях не досить подихати на повні груди, щоб на годину конкретно «скласти ласти».
    Загалом у проекті мало аналітики і дійсно пропозицій щодо перспективи розвитку міста над «мальовничим Ужем». Проект схожий на звітну доповідь Брежнєва на з'їзді, з якого хочеться пошвидше втекти і полежати на траві
    з бокалом теплого чаю і гарячою однопартійкою. Скажіть, будь ласка, чи варто будь-який проект, який мав би стати дієвим інструментом перетворення міста в кращий бік, переобтяжувати такими пасажами загально-деб-ілістичногс плану? Читайте, вдячні ужгородці: «Протягом останніх трьох років спостерігаються стабілізація і покращення демографічної ситуації в ціпому в першу чергу за рахунок зростання рівня народжуваності та формування позитивного приросту населення. Основним завданням, що стоїть перед медичною галуззю, є виробити системний підхід до пропагування та формування здорового способу життя...» іт.д. і т.п.
    ПЕРЕПИСАТИ ПІДРУЧНИК - ЩЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ВИРОБИТИ «СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ»...
    Бо складається враження, що мерські діячі за кілька сотень баксів найняли п'ятьох другокурсників історичного факультету і попросили насобачити стратегію розвитку Ті, за такі скажені гроші, за кілька ночей і насобачили, що аж зсі собаки вночі завили від великого захоплення.
    То дійсно можна від щастя забалдіти, коли прочитаєш: «Релігійне життя міста Ужгорода є поліконфесійним та представлене^ традиційними, так і нетрадиційними релігійними напрямами. .» Залишається тільки додати: «І все це — заслуга нашої-дорогої міської влади і особисто...»
    А чи знаєте зи, пацани і тьолки, яка місія нашого Унгвара? Цитуємо: «Місія Ужгорода полягає в тому щоб на основі досягнення узгодженості і гармонійності економічної, соціальної та екологічної складових його розвитку забезпечувати стале зростання рівня і якості життя всіх мешканців міста через рівно доступні можливості для задоволення матеріальних, житлових, соціально-культурних і духовних потреб за рахунок.. » Потім іде ряд загальних пунктів. Можна перед сном, щоб збожеволіти, читати замість молитви: «Отченаш...»
    Проект даних так званих- «стратегічних перспектив» з великою натяжкою можна назвати добрим побажанням ужгородцям самотужки домагатися тієї самої перспективи за принципом: «Порятунок тих, кого ґвалтують. — самотужки зґвалтуватися на природі, або й у неприродний спосіб!» Це фактично є імітація міської влади, щоб показати власну діяльність, якої занадто мало на сьогоднішній момент. Ужгородці ж її, дієву діяльність, відчувають слабо. І даремно прикриватися «базаром», що такий і такий соціологічний центр визначив наш Свиносрасбург серед чотирьох найрозвиненіших міст України.
    Петро САГАЙДАЧНИЙ, "Правозахист", №40 (270) від 18.11.2008 р.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору