22 листопада на Закарпатті відзначили 75-ті роковини страшного Голодомору 1932-1933 років

22 листопада на Закарпатті відзначили 75-ті роковини страшного Голодомору 1932-1933 років.
На площі Театральній в Ужгороді о 15.30 розпочався мітинг-реквієм. Особливо багато прийшло молоді.

Разом з іншими пам’ять жертв того страшного лихоліття вшановували керівники краю – голова облдержадміністрації Олег Гаваші та голова облради Михайло Кічковський.

Відкриваючи мітинг-реквієм, голова облдержадміністрації сказав, що тоталітарний комуністичний режим мав на меті голодоморами винищити українців як націю, зламати дух нашого народу, зробити його маріонеткою у великій грі сильних світу цього. Однак наперекір усім бідам народ наш вистояв і вижив. І безмежно гіркий досвід цієї страхітливої трагедії має стати уроком для всіх народів, пересторогою тоталітаризму і сваволі правителів проти власного народу.

– Вдумаєтеся у цю жахливу цифру: під час голодомору в Україні щохвилини вмирало 17 чоловік, безлюдними ставали безмежні простори української землі. Такі ж штучні голодівки пережила Україна 1921-го та 1946-го і 47-го років, коли, тільки за приблизними підрахунками, померло близько 5-ти мільйонів людей. Виходить, тільки від голоду, не рахуючи полеглих на двох світових та громадянській війнах, незчисленних жертв сталінських ГУЛАГів, Україна втратила близько 15 мільйонів своїх синів і дочок, – наголосив керівник краю.

— Сьогодні на цій площі серед нас є люди, для яких Голодомор – це незагойний біль втрати рідних і близьких людей. Це наш спільний біль і це наша спільна пам’ять, – звернувся до земляків Олег Гаваші. – Ми довго не знали правди про цю страшну трагедію українського народу. І зараз наше покоління має спокутувати це незумисне безпам‘ятство і незнання всієї правди про голод 33-го в Україні. Про це – тривожний подзвін, що лунає зараз над Україною і нагадує нам, живим, про стражденну Голгофу замучених голодом.

„Хто безневинно убитих зведе тепер смертницький лік? Коли ті голодні у куточку вились неможливо було ні жити, ні вмерти, Чого нам так легко все з пам’яті стерти. Ні! Не дай нам, Боже, на таке чекати, А знайдімо хвилину, щоб їм шану дати”, – лунало над площею.

Учасники мітингу-реквієму слухали звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу з нагоди 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 років.

... Завмерла площа, вшановуючи хвилиною мовчання невинно убієнних.

В містах, селищах, селах – найвіддаленіших оселях закарпатців засвітилися поминальні свічки.

Свічки пам’яті в Ужгороді на площі запалили і свідки Голодомору, перші особи області, керівники правоохоронних органів, митниці, військовики, податківці, сотні краян.

Представники різних конфесій провели панахиду за жертвами Голодомору.

Того дня скорботні заходи пройшли в усіх районах та населених пунктах Закарпаття. Свічки пам’яті засвітили, зокрема і в Мукачеві біля пам'ятного знаку жертвам штучного голодомору 1932-1933 років, політичних репресій та всім борцям за волю України. А у Квасові, що на Берегівщині, біля меморіального знаку — хреста на знак пам’яті жертв Голодомору в Україні хвилиною мовчання та запаленням свічок також вшанували пам’ять заморених голодом.

До 75-х роковин Голодомору у всіх районах області для юних закарпатців у школах провели уроки пам’яті. Тематичні заходи, приурочені 75-м роковинам страшного голоду, – лекції, круглі столи відбулися у всіх містах та районах області.

Вічна пам’ять мільйонам безневинних жертв!

– З найчорнішої безодні нація здатна повернути своє світло і сотворити диво, що підтвердить перед Всевишнім право на вільне і щасливе наше життя.

Бо світ тут, у нашому серці, – звертається наш Президент до кожного українця.

– Я вірю, я глибоко і твердо вірю. Якщо сьогодні у кожному нашому вікні загорить свіча пам’яті, ми зрозуміємо найважливіше –

Нація повернулася,

Нація житиме вічно!