ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют
Єдина Країна! Единая Страна! United Country

Українських заробітчан на батьківщині ніхто не чекає...

Трудові мігранти, що повертаються в Україну, поповнюють лави безробітних.
Трудові мігранти, що повертаються в Україну, поповнюють лави безробітних.

Трудові мігранти, що повертаються в Україну, поповнюють лави безробітних.

Фінансова криза в Україні загрожує переростити в тяжку економічну депресію з усіма її негативними наслідками — зниженням матеріального рівня життя, соціальною незахищеністю простих людей і дуже високим рівнем безробіття. Нині ситуацію поглиблює масове повернення в Україну трудових мігрантів з Росії та Західної Європи. Наші заробітчани, яких виставили за двері європейські й російські компанії, що скорочують персонал, просто змушені повертатися додому. Не ліпша ситуація й у тих, хто трудився у вітчизняних промислово розвинених містах. Вихідці з Галичини й Закарпаття покидають Київ, Донецьк і Дніпропетровськ. За найскромнішими підрахунками, на малу батьківщину в найближчі два місяці приїде приблизно 80—100 тис. українців, які претендуватимуть переважно на будівельні й робітничі вакансії. Проте працевлаштуватися за місцем проживання вони навряд чи зможуть, адже місцеві підприємства через фінансову кризу також згортають виробництво, звільняючи співробітників. Трудові мігранти могли б знайти собі застосування в малому бізнесі — приміром, у сфері послуг і туризмі, де їхній досвід міг би виявитися безцінним, проте для розвитку цього сектору економіки потрібні кошти, які в нинішніх умовах можуть і готові вкладати лише одиниці.

Учені б’ють на сполох


Знайти шляхи, щоб розплутати наростаючий на українському ринку праці клубок проблем, постаралися учасники міжнародного експертного круглого столу на тему «Гідна робота і трудова міграція в Україні: вітчизняний ринок праці перед викликами світової фінансово-економічної кризи», що відбувся 25 листопада у приміщенні Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Круглий стіл було проведено з ініціативи Всеукраїнського громадського об’єднання «Край» за підтримки згаданого Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка та Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України. В обговоренні проблем узяли участь народні депутати, представники міністерств, Федерації профспілок України, Конфедерації роботодавців України, Міжнародної організації з міграції в Україні, вчені НАН України, політичні та громадські діячі. Під час зустрічі учасники обговорили ситуацію, яку інакше як загрозливою назвати не можна.

Якщо бути до кінця відвертими, то наявні проблеми виникли не сьогодні, і тільки кризою нинішню ситуацію пояснити не можна. Одна з причин зменшення числа гастарбайтерів — розширення Шенгенської зони. Це ускладнило отримання віз до багатьох країн. Посилилися також вимоги місцевих законодавств до працевлаштування мігрантів. Сьогодні ж під тиском зростаючого безробіття влада європейських держав почала вимагати від роботодавців знизити частку іноземців у штаті компаній, віддавши наявні вакансії місцевому населенню. Італійський уряд навіть заявив, що готовий виплачувати компенсації працівникам-іноземцям, які самі вирішать покинути країну. Люди повертаються як з Європи, так і з Росії. Минулого тижня російський уряд знизив квоти для легальних українських працівників удвічі. За оцінками деяких фахівців, уже в найближчі місяці на батьківщину можуть повернутися до 5 млн. людей, 70% яких є вихідцями із західних областей. У такі прогнози поки що мало хто вірить, проте десятки тисяч наших громадян уже повернулися на батьківщину.

Для України повернення заробітчан може стати колосальною проблемою, вважають учасники круглого столу. Люди повертаються переважно в Західну Україну, де промисловість розвинена слабко і робочих місць нині практично немає. До того ж ці українці вже встигли звикнути до більш-менш упорядкованого робочого місця й вищої, порівняно з українськими реаліями, оплати праці. За даними соцопитування Інституту соціології НАН України, найбільший досвід роботи за кордоном мають жителі західних областей — 36,8%, або більш ніж кожна третя сім’я, жителі Центрального та Східного регіонів — 26,4 і 21,4% відповідно, жителі південних областей — 15,4%. Найбільші країни — імпортери нашої робочої сили — Росія, Польща, далі — Чехія, Португалія, Італія, Іспанія, Ізраїль, США.

Удома немає роботи


Проблема трудових мігрантів накладається на зростаючі проблеми в економіці нашої країни. Криза вже зачепила будівельну галузь, а через те, що будівельники не замовляють металу і ціни на нього на світовому ринку впали, постраждала металургійна промисловість. За металургами йдуть машинобудівники, шахтарі, працівники хімічної галузі. Будівельні фірми Івано-Франківської області поки ще не заморозили об’єкти, проте персонал не набирають. Нечисленні промислові підприємства вже працюють із перебоями — у відпустку за власний кошт відправила працівників компанія «Гроклін Карпат» (пошив автомобільних чохлів), призупинила виробництво місцева швейна фабрика. Минулого тижня про 50-відсоткове скорочення обсягів виробництва заявила й компанія «Єврокар», потужності якої розміщено в Закарпатті. Навіть якщо в західні регіони повернуться не обіцяні мільйони, а бодай сотні тисяч фахівців, рівень безробіття може сягнути катастрофічних масштабів. Експерти прогнозують, що вже в першому кварталі 2009 року безробіття може становити 20—22% від кількості працездатного населення. Для України — небувалий рівень. Зрозуміло, це дуже боляче вдарить по добробуту громадян.

Як зазначали під час обговорення учасники круглого столу, зростання безробіття можна було б знизити за рахунок активного розвитку туризму, готельного бізнесу й сільського господарства, проте для створення в цих галузях нових вакансій потрібні чималі інвестиції. Досвід підказує, що тільки 10% трудових мігрантів після повернення в Україну відкривають свій бізнес. Причому цей відсоток не змінюється вже протягом багатьох років. Щоб ця цифра збільшувалася, потрібно ухвалювати в країні програми, що передбачають юридичну допомогу при відкритті власної справи. Проте експерти визнають, що ні в уряду України, ні в чиновників Західних регіонів на сьогодні немає дієвого плану боротьби зі зростаючим безробіттям, тому фахівці, котрі повернулися на батьківщину, навряд чи надовго там затримаються. У пошуках хоч якоїсь роботи вони, як і раніше, їздитимуть по країні, погоджуючись працювати навіть за мізерні гроші. Різке збільшення пропозицій з боку здобувачів дасть змогу знижувати зарплату, яка й тепер як мінімум на 20% нижча, ніж у промислово розвинених регіонах України.

Головні загрози — всередині України


«Головною загрозою в нинішній ситуації є необмежений монополізм роботодавця і брак реальної конкуренції за потенційного або навіть актуального працівника, — вважає голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Край» Людмила Ходос. — Держава досі не стала активним учасником ринку праці. Як, власне, й інших ринків, де вона лише символічно — в особі Фонду державного майна, стежить, на жаль, тільки за політичною кон’юнктурою, а не за ефективним використанням держфондів».

Представники виконавчої влади Вінниччини особливо нарікали на не розроблений механізм посередництва виконавчої влади в урегулюванні конфліктів між роботодавцями та найманими працівникам. Представники профспілок цього ж регіону наголошували на відсутності статистичного обліку працевлаштованих осіб, що, на їхню думку, призводить до проблем прихованих трудових відносин. Представники харківських профспілок вимагали ініціювати переговори про створення державних програм зайнятості для осіб, що звільняються внаслідок фінансової кризи.

В ухваленому за підсумками роботи круглого столу меморандумі його учасники рекомендують законодавчій і виконавчій владі України, об’єднанням промисловців і підприємців, профспілкам звернути увагу на проблеми, що загострилися на українському ринку праці через кризу, й розробити програму антикризових заходів заради збереження соціального миру й згоди. Також у меморандумі міститься вимога розробити цілісну комплексну антикризову політику в питаннях регулювання ринку праці, ліквідувавши всі перешкоди на цьому шляху, насамперед — відсутність правової та нормативної бази.


КОМЕНТАР учасників круглого столу


Наталія Іванова, радник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

— Європа обмежує квоти, посилює заходи, які роблять більш жорсткими умови в’їзду мігрантів, активніше порушує питання реадмісії. Кожна країна розробляє національні пріоритети для зменшення безробіття насамперед серед своєї робочої сили. В Європі залишаться тільки ті вакансії, які європейці ніколи не погодяться зайняти.


Тетяна Петрова, начальник управління політики зайнятості та міграції населення Міністерства праці та соціальної політики України:

— Очікується, що чисельність зайнятого населення віком від 15 до 70 років 2008 року зменшиться до 20,7 млн., а кількість безробітного населення може збільшитися на 100—200 тис. Наступного року ми очікуємо, що кількість зайнятого населення зменшиться на 300—600 тис., а загальна чисельність безробітних зросте до 2 млн., що становитиме приблизно 8—9%. На перше півріччя нинішнього року рівень безробіття в нас становив 6,2%.


Андрій Мішин, директор Державного інституту розвитку сім’ї, молоді та спорту:
— Масштабні кризові процеси у світовій економіці становлять загрозу передусім для молодих демократій із перехідною економікою. Криза найсильніше вдарить по основній ресурсній групі економічного та політичного розвитку країни, а також по молоді. Якщо не вжити системних і термінових заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності української молоді як у контексті горизонтальної, так і вертикальної соціальної мобільності на національних і зовнішніх ринках праці, ситуація в Україні може стати катастрофічною, коли держава стане абсолютним банкрутом.


Віталій Кулик, завідувач відділу регіональної безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБОУ:

— За прогнозами Світового банку, лише в першому кварталі наступного року в США рівень безробіття сягне 7,5%, у Росії — 6,5%. А згідно із твердженнями деяких наших чиновників, рівень безробіття в Україні 2009 року може становити 8%. Це загрозливі тенденції, які потребують науково-експертного осмислення. Європейський Союз досить жорстко обмежує приплив трудових мігрантів, і ми можемо очікувати рееміграцію, тобто повернення наших трудових мігрантів в Україну. Наскільки це буде велика кількість людей? Чи зможе Україна забезпечити їх роботою в себе на ринку праці? Очевидно, що це досить тяжка проблема.
"Дзеркало тижня"


Інтернет-видання
UA- Reporter.com
Ця новина по-російськи

Комментарии

Отправить комментарий

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
Обмеження в 180 символів, залишилося: 180
  • Доступны HTML теги: <em> <strong> <ul> <ol> <li><img>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

CAPTCHA
тест против спам-ботов