Все тече, але нічого не міняється! З часів Ільфа й Петрова «лохотрон» завмер у своєму еволюційному розвитку. Пам’ятаєте, як в «Дванадцяти стільцях» батько російської демократії Кіса Воробянінов та легендарний поціновувач кримінального кодексу Остап Бендер без зайвих зусиль вирішували свої фінансові проблеми, вимагаючи оплату за відвідування кавказького підземелля «Провал»?

« Купуйте квитки! Ціна 20 копійок, членам профспілки та дітям -5 копійок!», - із знанням справи вигукував великий комбінатор. І народ, немов стадо овець, підходив й слухняно сплачував шахраям, не вдаючись, власне, а за що й кому вони повинні платити. Тільки один із представників влади в уніформі працівника міліції мляво поцікавився:
- А з якою метою береться плата за вхід в «Провал»?
- Щоб не провалювався !
І ця «вичерпна» відповідь стала достатнім аргументом для повного задоволення особистих амбіцій допитливого правоохоронця…
З тридцятих років минулого століття, принаймні, в Ужгороді змінилося тільки те, що батьки вітчизняної демократії більше не стоять з простертою рукою на перехресті та не скиглять: « Дайте, Христа ради, колишньому депутату державної думи…», а займають високі посади на владному олімпі. Щодо, сучасних остапів бендерів, то вони вдосконалюють свій «професіоналізм», цинічно спустошують гаманці співвітчизників, незалежно від того, є вони членами профспілки, чи ні.
Якось, в Ужгороді…
Ця реальна історія, трапилась з автором цих рядків в м. Ужгороді давно, аж три дні тому. А саме 11.01.2009 року близько 11 години дня на вулиці Капушанській, біля входу в обласну клінічну лікарню. А розповідаю її Вам тільки тому, що в повній мірі усвідомлюю, що сміх продовжить Вам життя на декілька років та заощадить Вам певну суму грошей. Адже одна хвилина сміху, як стверджують фахівці, замінює один кілограм морковки. А морква грошей вартує!...
Проте, історія розпочалася скоріше драматично ніж комічно: стороння людина посковзнулася на одній із ужгородських вулиць й отримала серйозну черепно-мозкову травму. Небайдужі до чужого горя прохожі зупинили мене й попросили відвести постраждалого в обласну лікарню. Із автомобіля я доставив на плечах травмованого у центр черепно-мозкової травми і повернувся до свого авто. Тут побачив на колесі якісь залізяки зчеплені колодкою. Де я підчепив цю «конструкцію» пригадати ніяк не зміг, тому вирішив від неї позбавитися. Але не тут то було – цей залізний «спрут» так міцно обійняв моє колесо, що звільнитись від нього не вдалося. Приклавши невеличкі зусилля та трошки смикали я зняв колесо разом із «спрутом» та почав монтувати запасне колесо. Тут до мене підійшли якісь юні, але дуже мордаті пани та поцікавилися, що я роблю. Довелось пояснити, що «запаску» міняю. Ті стали втокмачувати мені , що цього робити не можна, та я не бажав зрозуміти чому. Тому зателефонували, якомусь Володі. Той зявився за кілька хвилин й представився заступником директора ТОВ «Медпарк Україна». З цією високою посадою Володимира я привітав, та продовжив крутити гайки. Навколо зібралося ще сім водіїв, в яких, як зясувалося, «спрути» також вчипилися в колеса. На лобових склах своїх автівок автомобілісти знайшли шматок паперу із категоричним ультиматумом, що звільнити автомобілі від кайданів вони зможуть тільки тоді, коли зателефонують за вказаним номером та сплатять 60 гривень штрафу. А платити потрібно мордатим на чолі з Володимиром, бо вони ніякі не рекетири, а добропорядні підприємці, які роблять свій бізнес прямо на проїжджій частині вулиці і надають власникам транспортних засобів якісь послуги…
Водій мікроавтобусу, що привіз важко хвору людину в обласну лікарню аж з Іршави повівся на доводи «бізнесменів» і вже почав вибачатися та відраховувати вказану в «документі» суму штрафу. Та тут я не стерпів і вступив в словесний конфлікт з мордатими, натомість по телефону запросив на місце події представників засобів масової інформації, в тому числі й журналістів телебачення. Після нетривалих консультацій з «батьками місцевої демократії» мордаті звільнили без всяких матеріальних претензій зразу сім автомобілів, але моє колесо, що невинно лежало на асфальті, великі комбінатори від залізяки звільнити ніяк не могли – заклинив замок й ключ замка не повертався. Мордаті запропонували мені зачекати декілька хвилин поки вони відвезуть колесо до себе у фірму і розпиляють «спрута» флексом, та я не погодився – особи здалися мені дуже підозрілими, на вимогу показати будь які документи, що посвідчують їхні особи, категорично відмовилися. Оскільки між нами компромісу не відбулося, юні створіння зникли кудись на своєму автомобілі, а довгі хвилини очікування цих горе-бізнесменів успіхом не увінчалися. Довелося закинути колесо разом із кайданкою до багажника та їхати додому. Тепер «спрут» живе в мене вдома. Поводиться добре й більше не кусається.
Останньому не посміхатися!!!
Весела історія, чи не правда!? Та кому не варто б посміхатися, та це прокурору міста Ужгорода, адже в даній ситуації порушення прав та свобод громадян на стільки очевидні, що їх хіба, що сліпий не помітить. Сподіваюсь що в прокурора із зором все гаразд й він поставить кінцеву крапку в цій історії. А я хочу тільки звернути його увагу на те, що лежить на поверхні, бо «копати» входить в його функціональні обов’язки.
Отже, фірма ТОВ «Медпарк України» є комерційною структурою, яка має своєю метою отримання прибутку та проводить свою комерційну діяльність на проїжджій частині вулиці. Вулиці, дороги, як відомо, є об’єктами громадського користування, тому законом суворо заборонено перекривати їх, проводити на них будівництво, розташовувати кіоски, борделі, автомийки, помийки, в тому числі й приватні платні стоянки, оскільки така комерційна діяльність на проїжджій частині вулиці створює пробки та не сприяє безпеці дорожнього руху.
Згідно законів України, в тому числі й Конституції, приватна власність громадян є недоторканою та оберігається законом. Іншими законодавчими актами громадянам України гарантується право вільного пересування. Тобто, блокування приватних автомобілів є зазіханням на приватну власність громадян та порушенням їхнього права на вільне пересування.
Повним ідіотизмом, що порушує права громадян є накладення штрафів на власників транспортних засобів працівниками комерційної фірми, якою є ТОВ «Медпарк України», адже такого права комерсантам ніхто не надавав і в засновних документах їхньої фірми такого виду діяльності немає. Право накладати штрафи мають тільки представники уповноважених на те органів.
Блокування коліс автомобілів проводиться саморобними пристроями, які назвали блокіраторами. Ці пристрої не мають обов’язкових технічних паспортів та сертифікатів якості, пошкоджують автомобіль, отже не можуть використовуватися взагалі. Платні стоянки повинні облаштовуватися на виділених під них органами місцевого самоврядування земельних ділянках, за які сплачується орендна плата.
І останнє, вимагання від громадян грошей за ненадані послуги карається законом, бо це є рекетом. За що у вас просять гроші та які послуги вам пропонуються не відомо й самим мордатим.
А що ж робити, якщо ви потрапили в щупальці «спрутів»! Ні в якому разі не сплачуйте так званих «штрафів», а звертайтеся до органів правопорядку та прокуратури, захищайте, якщо потрібно, свої права в судах. При намаганні «фірмачів» захомутати вашого залізного друга посилайте їх якнайдальше. Куди – Ви знаєте!!!

Степан Крук