Коли Україна поповнить ряди європейського халіфату?

Псевдонаціоналізм як п’ята колона Заходу, або Інтеграція до ЄС як зрада нації.

Україну до ЄС приймуть не раніше, ніж повністю висмокчуть весь сік із Польщі, Прибалтики та всіх інших країн останньої хвилі. І саме тому в разі нашого вступу до ЄС нам ніхто не дасть змоги підняти економіку до рівня Німеччини.

І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Т. Г. Шевченко, «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Досить давно, здебільшого від представників правого маргінального руху, від людей, що називають себе націоналістами, можна почути, що для забезпечення власної безпеки та захисту кордонів, енергетичної, культурної та політичної незалежності, для підняття економічного рівня й добробуту людей нам необхідно інтегруватися до європейських організацій — ЄС та НАТО. Останні кілька років після «помаранчевої» революції ці питання почали підійматися вже на найвищому державному рівні. Але чи ми усвідомлюємо всі негативні аспекти, що нам загрожують? І чи усвідомлюють це наші провідники? І якщо усвідомлюють, то на кого працюють? На український народ чи на іноземного ворога? А якщо не усвідомлюють, то чи не час гнати їх від влади під три чорти?
Реституція
Серед законів, які бажала б бачити європейська спільнота прийнятими перед вступом до ЄС, є так званий закон про реституцію. Тобто про денаціоналізацію майна.
Чим нам це загрожує? Як усім відомо з історії, всі західноукраїнські землі належали польським, словацьким, угорським, румунським, чеським панам. В 39 році за пактом Молотова — Ріббентропа ці землі відійшли до СРСР. Одразу ці землі було націоналізовано. Тепер, у разі вступу до ЄС від України вимагатимуть повернути ці землі «законним» власникам, що володіли цими землями до 39 року.
Львівські, рівненські, івано-франківські, луцькі землі відійдуть польським панам, тернопільські — польським та румунським, ужгородські — чеським, словацьким та угорським, чернівецькі землі — румунським панам.
Такі проблеми виникали при вступі до ЄС у Латвії (землі отримали німці та шведи), в Литві (землі отримали поляки), в Польщі (землі отримали німці), в Чехії (землі отримали поляки), в Естонії (землі отримали фіни).
Всі ці процеси реституції проводились з виселенням людей з квартир, де вони прожили по 30—70 років, з масовими безладами, з протистоянням міліції та власників квартир — як колишніх, так і нинішніх.
Ця проблема вже стає перед Україною в Криму з проблемою кримських татар. В разі вступу України до ЄС ця проблема збільшиться в десятки, а то й сотні разів. І, якщо в Криму стоїть питання повернення земель та маєтків народу, що там жив споконвік, то в Західній Україні стоятиме питання у переважній більшості про повернення земель нащадкам панів, що катували наш народ.
На одній з конференцій неурядових організацій представники однієї з польських НУО вже показували кадастри майна, що підлягатиме поверненню. Вони не скривали, з якою метою польська влада лобіює вступ України до ЄС.
Україна як донор білої раси
Давайте подивимось на те, що зараз коїться в Європі. Не так давно в передмісті Парижа палали автомобілі. Час від часу арабські нелегали розганяють мітинги представників нетрадиційної сексуальної орієнтації в Брюсселі. В одній з країн ЄС було заборонено дівчатам носити паранджу у школі. І що? Декілька мітингів — і заборону знято. Конфлікти між арабськими іммігрантами та їхніми нащадками з однієї сторони та європейцями-католиками поступово тліє. Не варто забувати, що природний приріст населення в арабів набагато більший за європейців. І пасіонарність мусульман набагато вища за європейців. Ну не пам’ятаю я випадків, коли б європейський терорист-камікадзе підірвав би щось на Близькому Сході. А от навпаки — скільки завгодно.
Окрім цього, вся економіка Європи побудована на наявності дешевої, часто нелегальної, робочої сили. Тому будь-якому уряду будь-якої країни ЄС треба вирішувати: або вони якось пояснюють власному народу зменшення соціальної захищеності, або затуляють очі на емігрантів-арабів, або знаходять інше джерело дешевої робочої сили.
Зменшення соціальної захищеності народ не зрозуміє. І, на відміну від українців, не битиме кулаком по обідньому столу на кухні, а збере мітинг, перекриє рух потягів автомобілів, знищить декілька владних будинків. Чи просто відправить таку владу в опозицію.
Затуляти очі на емігрантів — також не вихід. Бо їхня кількість так швидко зростає, що через 10—15 років така владна сила може опинитись не те що в опозиції, а перед вибором: або приймають іслам, або лишають країну.
А от знайти інше джерело дешевої робочої сили можливо. Саме для цього і приймають до ЄС нових членів хвиля за хвилею. Так, це не така дешева робоча сила, як правовірні. Але при цьому вона не має негативних наслідків для країни, що її приймає. Багато хто зі студентів країн Прибалтики їздить на студентські обміни до країн старої Європи. Програма обміну триває біля року. І якщо хлопці просто спочатку суміщають навчання з роботою, потім залишаючись працювати в цій компанії, то дівчата часто вагітніють за декілька тижнів до поїздки. Потім народжують в країні старої Європи, обирають для дитини громадянство країни старої Європи та залишаються в цій країні на правах опікунки неповнолітньої дитини. І через деякий час перетягають туди батька дитини. Через 15 років здають іспит на знання мови і отримують громадянство. Дитина ж стає повноцінним німцем, французом, австрійцем чи італійцем. Приймає рідну чи споріднену католицьку віру. Досконально знає мову — це й не дивно, вона ж все життя прожила в країні. Колір шкіри не відрізняється від європейського. Ми ж одна раса! Тобто повністю асимілюється та поповнює ряди майбутніх борців проти побудови європейського халіфату.
Саме така доля чекає і на Україну.
Для того щоб люди їхали та залишалися в ЄС, треба щоб на їхній батьківщині жилося гірше. Саме тому в разі нашого вступу до ЄС нам ніхто не дасть змоги підняти економіку до рівня Німеччини.
Деякі молоді люди сподіваються поїхати таким чи схожим шляхом до ЄС. Але Україну до ЄС не приймуть раніше, ніж повністю висмокчуть весь сік із Польщі, Прибалтики та всіх країн останньої хвилі. Тобто не раніше ніж років через 5—7. Через 5—7 років ці люди вже матимуть (чи вже мають) родину. Вони вже закінчать навчання та працюватимуть. Вони вже не будуть потрібні старій Європі. На відміну від їхніх дітей. Тому доля, що їх чекає, — доживати свій вік в Україні за жалюгідні 600-1000 євро пенсії. Жалюгідні в порівнянні з цінами. Та не бачити своїх дітей та онуків, що житимуть у старій Європі. Дітей, яким доведеться все життя почуватися біднотою багатої Європи. Онуків, яким доведеться боротися з побудовою європейського халіфату.
Ми, українці, не маємо бути проти вступу України до ЄС. Але це має відбутися не тоді, коли нас туди приймуть донорами білої раси, забравши нашу нерухомість, а тоді, коли наш економічний рівень буде не менший, ніж принаймні в Іспанії. Тоді, коли нашим громадянам буде невигідно їхати до ЄС на заробітки. Тоді, коли вони зароблятимуть в Україні стільки ж.. Тому Україні треба йти не в ЄС, а вперед. А вже там зустрітися з ЄС. Тоді, коли ми зможемо диктувати умови ЄС чи принаймні спілкуватися на рівних.
"ХайВей"