Викрили злочинну групу закарпатських та вінницьких підприємців

Закарпатські правоохоронці викрили злочинну групу місцевих та вінницьких підприємців, які розкрадали державні кошти начебто під закупівлю зернових.

«ХЛІБНА» ЗЛОЧИННА ГРУПА

У другій половині 2002 року директор одного з хлібокомбінатів Закарпатської області пан Н. організував злочинну групу з метою розкрадання державних коштів. До неї увійшли: директор одразу трьох вінницьких приватних підприємств пані З., приватні підприємці з Ужгорода М. та Т.

«Хлібний» директор знав, що очолюване ним підприємство отримало право виступати постачальником продовольчого зерна для закладення до державного матеріального резерву. Для цього підприємству передбачалось виділення через державне науково-виробниче об'єднання 1 мільйона 225 тисяч гривень, ще 400 тисяч - через державну акціонерну компанію...

Пан директор уклав угоди зі згаданими «подільниками» буцімто на постачання зерна. Справно переказував державні гроші на рахунки цих фірм. Насправді зерна не було і директор просто підробляв документи про його нібито надходження на склад...

«Фірмач» Т. був покупцем зерна. Йому належало зняти готівкою частину коштів, які перераховувалися на його рахунок, підробити документи на придбання зерна через одне з вінницьких підприємств пані З. та про його реалізацію фірмі, на якій працював менеджером ужгородець М.

Вінницька пані мала виступити постачальником зерна на Закарпаття і частково виконати умови договорів під переведені на її рахунок кошти. Решту коштів вона мала легалізувати через рахунки двох інших своїх фірм, підробивши документи про реалізацію зерна...

Підприємець М., менеджер ТОВ, мав підписати за своє ТОВ підроблені документи про отримання ним зерна від вінницької фірми та ужгородця Т. А далі це зерно буцімто було відпущене на склад очолюваного ватажком злочинної групи хлібокомбінату...

ДЕ ТИСЯЧІ ТОНН ЗЕРНА?

У серпні 2002 року за результатами тендеру на право постачати продовольче зерно для закладення до Державного матеріального резерву наш хлібокомбінат та згадане ужгородське ТОВ, де працював менеджером пан М., отримали право на укладення з ними договорів на постачання та закладення до Держрезерву продовольчого зерна. Наприкінці серпня та у вересні того ж року державне науково-виробниче об'єднання за дорученням Комітету України з Держрезерву як замовник підписало із закарпатським хлібокомбінатом договори на закладення п'яти тисяч тонн пшениці третього і четвертого класів на загальну суму 2 мільйони 125 тисяч гривень. А ще — договір на постачання близько 174 тонн пшениці четвертого класу на загальну суму 69 тисяч 576 гривень.

У той же період державна акціонерна компанія за дорученням Держкомітету уклала зі згаданим ужгородським ТОВ договір на закладання до Держрезерву 1000 тонн пшениці четвертого класу загальною вартістю 400 тисяч гривень. При цьому укладанням договору та його візуванням від імені постачальника займався безпосередньо директор хлібокомбінату Н.

Як і годиться, обидва держзамовники зобов'язалися вчасно розрахуватися за поставлене зерно. Не відали лише, що «хлібний» директор із Закарпаття надає їм підроблені приймальні акти про те, що зерно вже надійшло... Далі директор хлібокомбінату від імені очолюваного ним підприємства укладає договір купівлі-продажу пшениці в кількості 9030 тонн на суму 3 млн. 814 тис. грн. ужгородським приватним товариством, де працює менеджером його товариш М. Документ цей був фальшивий, позаяк підпису його директора на договорі не було, а все оформили заднім числом, коли ще й самого ТОВ не існувало. Далі уклали ще кілька фіктивних договорів, аби заплутати справу. При цьому керівник ТОВ не був обізнаний із намірами свого менеджера.

Далі хлібокомбінат перераховує товариству в Ужгород як передоплату за пшеницю кошти в сумі 1 мільйон 225 тисяч гривень, ще 400 тисяч туди надійшло від акціонерної компанії з Києва. Не маючи власного зерна, ужгородська фірма укладає договір купівлі-продажу пшениці 4-го класу в кількості 3752 тонни на загальну суму 1 млн. 440 тис. грн. і перераховує вінницькій фірмі згаданої пані З. необхідні для цього кошти. За домовленістю, згідно з договорами, постачання зерна мало здійснюватися з Вінниччини безпосередньо на склад хлібокомбінату. Ще понад 147 тисяч гривень були переведені на рахунок приватного підприємства ужгородця Т., який виступав у цій справі як «повірений» і мав доставити зерно безпосередньо на хлібокомбінат. Контроль за постачанням зерна був покладений на менеджера М.

Вінницька пані З. після одержання на свій рахунок 1 млн. 440 тис. грн. уклала низку реальних договорів купівлі незначних партій пшениці з кількома вінницькими підприємцями. Загалом на Закарпаття надійшло з Вінниці 20 залізничних вагонів пшениці загальною кількістю 1336 тонн вартістю 558 тис. грн. Решту ж отриманих пані З. для закупівлі та постачання зерна – 881 тисячу гривень – вона переказала на рахунки власних підприємств. Далі ці гроші були зняті з рахунку й розподілені між усіма учасниками злочинної групи. Так само зняв готівкою та розділив 147 тисяч гривень ужгородський підприємець Т. Загалом спритники поцупили у держави 1 мільйон 28 тисяч гривень...

Хід цій кримінальній справі дали кияни. На початку 2003 року комісія Держкомрезерву України під час перевірки хлібокомбінату виявила недостачу пшениці й ініціювала звернення в прокуратуру Закарпатської області й проведення документальної ревізії. Далі розслідування розкрутило увесь кримінальний «маховик».

А В ТЮРМУ НЕ ХОЧЕТЬСЯ...

Директор виправдовувався, що зерно комбінату було потрібне, а тут якраз і постачальники підвернулися — підприємці Т. і М. Вони самі запропонували свої послуги, він не мав вибору... Однак організатором та членом злочинної групи директор себе не вважає, у змові не був, державних грошей не привласнював, і ніхто з ним не ділився... Його провина лише в тому, що він приховав факт наявності заборгованості щодо постачання пшениці вказаними постачальниками, бо сподівався, що ті таки привезуть зерно... У цьому пан директор чистосердечно розкаюється. Але просив, аби суд взяв до уваги той факт, що він уже був засуджений за зловживання службовим становищем й підроблення документів, тому просить суворо його не карати...

Вінничанка пані З. запевняла слідство, що вона взагалі жодних стосунків із закарпатським хлібокомбінатом не мала. Договір на постачання туди зерна вона уклала з директором одного з ужгородських ТОВ. Виконала його в повному обсязі, й замовник не має до неї жодних претензій...

Підсудний Т. визнав, що він повинен був доставити на хлібокомбінат 612 тонн пшениці на суму 245 тисяч гривень. А не доставив тому, що не було транспорту... Водночас зізнався, що з переведених на його рахунок 245 тисяч гривень зняв готівкою 213 тисяч і через кілька днів віддав у руки «хлібному» директору М. Але невдовзі від свідчень проти директора Т. відмовився і заявив, що обмовив його...

Підсудний М. виправдовувався, буцімто познайомився в Ужгороді з якимось чоловіком, той сказав, що займається постачанням зерна. М. нібито дав готівкою 245 тисяч гривень на пшеницю, але загадковий незнайомець нічого не доставив. Вони уклали новий договір аж до 2005 року, але й тоді зерна на хлібокомбінат не надійшло. Отже, він став жертвою якогось пройдисвіта...

Цікаво, що колишній головний бухгалтер хлібокомбінату пані Н. вказала, що усі договори на постачання зерна укладав безпосередньо сам директор, а їй надійшла вказівка від нього перераховувати гроші. Печатка підприємства завжди перебувала в директора. А ще вона розповіла, буцімто співзасновником згаданого ужгородського ТОВ, через яке проходили основні оборудки, є... донька директора нашого хлібокомбінату. Як мовиться, ворон ворону...

Нині кримінальну справу стосовно розкрадачів державних коштів направлено в суд, який і винесе остаточний вирок.

Підготував Олександр ЯВОРСЬКИЙ