На Закарпатті розплодилося браконьєрів-привидів

Це — не проамериканський серіал у газетному варіанті, а звичайнісіньке наше закарпатське життя.

ЛОВЦІ ПРИВИДІВ

Привиди — це браконьєри, знищувачі природи, котрих аж надто багато розвелося серед нашого люду, а ловці привидів — рибоохорона та суміжні служби, які не дають знищити Закарпаття, хочуть вберегти людей від наврипливого бажання рубати гілку, на якій ті сидять. Один з ключових ловців привидів — начальник Верхньо-Латорицького відділу Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства Едуард Турис. Штаб-квартира його — в Мукачеві. Обслуговують він та його підлеглі чотири райони — Мукачівський, Свалявський, Іршавський та Воловецький. Хоча у штаті всього чотири чоловіки (тобто по одному на кожен район). Тому Едуард Васильович радіє основній і дієвій допомозі громадських інспекторів рибоохорони. Адже багатьох людей зумів ключовий ловець привидів заохотити до справжньої боротьби за природу...

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ МАРАЗМІВ

Чого-чого, а маразмів у нас удосталь. На недостачу їх з початку незалежності ще ніхто не скаржився. В цьому й працівники рибоохорони неводнораз переконувалися.
Піймали браконьєрів з сітками на водоканалі села Горбок Іршавського району.
— Що, панове, робите?
— Качки ймаємо (ловимо. — Діал.)! — злісно викрикує один.
— А нам бачиться, що рибу.
— Я тут п’ятдесят років живу — мені все можна.
І нервово перекинув сіті через дротяну огорожу біля дамби. Щоб не відібрали, не конфіскували.
Агресивним і сомовпевненим порушником був Михайло Свалявин. П’ятдесятиріччя проживання біля благословенної водойми не допомогло йому уникнути покарання. Суд призначив йому 510 гривень штрафу.
Інакше й бути не могло. Браконьєри-привиди забули про всяку совість у ставленні до природи. Весь канал вони поперегороджували чисельними сітками з невеликим діапазоном відстані. Вічка на сітці — мініатюрні. Тобто виловлювалась навіть маленька рибка, якій ще б рости і рости...
Ще один різновид маразму рибоохоронці вздріли на Чинадіївському потоку. На узбіччі лежав масивний кабель, який приводив у дію потужний водяний насос. Підприємливі, але ніде не зареєстровані в податківців, люди завзято мили каміони. А брудна вода стікала назад у потік.
Це постійно псує річку, гине мальок.
Попри те, неконтрольовано використовується електроенергія, не сплачуються до бюджету податки. Та й берегова екологія страждає — біля стихійної мийки видно здалеку добрячу купу різнокаліберного сміття.
Путь лежить у село Плоске на Свалявщині. Тут прямо на річковому березі місцеві "мудреці" ввіткнули склад паливно-змащувальних матеріалів, склад готової лісопродукції, стоянку вантажного автотранспорту. Берег нагадує поле Куликівської битви після битви. Просто моторошно від такого варварського ставлення до природи.
— Ми часто дивуємося, що під час злив у нас вода занадто каламутна, — говорить Е.Турис. — Вона мутніє не від швидкісного натиску води, а від того, що такими ось ділками, як у Плоскому, не зберігається захисна прибережна смуга. Це викликає надмірне підняття рівня води, забруднення останньої. А ще псують річища масивною технікою. В Сускові того ж району піймали деяких ділків на незаконному заборі піску в прибережній водній смузі. Цим теж займається рибоохорона разом із суміжними службами, які допомагають проаналізувати рівень шкоди, нанесеної природі. На щастя, цим усім незадоволена більшість закарпатців. Тому чимало в нас громадських інспекторів. Нещодавно число їх виросло до 29-ти. Тому й риби наразі побільшало. Це показав на початку року контрольний лов, яким визначається насущний стан рибного господарства.

ДИВЕРСАНТ-БАТЮШКА

Церківник з Нового Давидкова на Мукачівщині прямо з-під дамби вибирав екскаватором будівельну рінь. Його не хвилювало, що можлива повінь, за такого підходу до водозахисної споруди, преспокійно прорве дамбу, принесе шкоду і біду людям. Цього "святого" чоловіка можна було назвати справжнім диверсантом проти крайового протипаводкового захисту.
Не з простою психікою в цьому населеному пункті люди. Громадський інспектор Василь Пехньо сповіщає, що в цьому ж Давидкові відібрали в підлітка "екран" для риболовлі — відразу підбігли дорослі, накинулись, як вовки. Бійка!
Такі-то будні. І не тільки з рибою. Як бачимо, дбають відповідальні працівники і про захист прибережних смуг, русел, які трактори та автівки нищать часто гірше ніж за війни гітлерівці. Бездумно в ріках миють брудні автівки. Економлять на автомийках.
А рідну природу, скажіть, хто буде ощадити для прийдешніх поколінь?

МІЛЬЙОНЕРИ, ЗГАДАЙТЕ ПРО БЮДЖЕТ!

Село Заріччя на Іршавщині. Ще в 70-х роках минулого століття воно потрясало уяву пересічного радянського обивателя тим, що посаг нареченій видавали червінцями, які не рахували, а просто зважували на... вагах.
І тепер тут на життя не скаржаться. Гектари вкриті парниками. Різні овочі виростають і повертаються до трудяги-господаря національною валютою. Але насоси з ріки Іршава качають воду для поливу цілющих овочів безкоштовно, мільйонери за воду чомусь не платять. А треба, вважає Едуард Турис, офіційно зареєструвати водозабірні споруди і сплачувати за воду.
— Закарпатдержрибоохороною, — говорить її начальник А.Л.Сорокін, — виявлені факти незадовільного стану середовища існування водних живих ресурсів у нижній течії ріки Іршава в межах села Заріччя. Власне доступ до річки інспекторів рибоохорони неможливий через те, що всі береги річки в межах села огороджені і включені у виробництво — розорані, зайняті теплицями, в тому числі капітальним будівництвом, що грубо суперечить статті 89 Водного Кодексу України. В той же час інспекторами зафіксовано випадки грубого порушення Правил любительського і спортивного рибальства, що виразилося в лові риби з використанням сіткових матеріалів, але затримання порушників стало неможливим через недоступність берегів. Тому вилучено тільки кілька засобів лову без порушників. ВІдповідно до статті 88 Водного Кодексу України, по обидва береги річок повинна встановлюватися прибережна захисна смуга. Для малих річок, якою є Іршава, вона становить 25 метрів від урізу води з кожного берега. Русло річки, а також прибережна захисна смуга, відносяться до земель водного фонду відповідно до статей Земельного Кодексу України. Одначе всі землі біля річки розпайовані та приватизовані фізичними особами, котрі займаються веденням особистого селянського господарства, мають державні акти, причому межі ділянок визначені і... посеред річки, що грубо суперечить і Водному, і Земельному Кодексам України. Усі користувачі земельних ділянок уздовж річки Іршава в межах селі Заріччя є водокористувачами, які хоснують воду для власних потреб та сільськогогосподарського виробництва. Останні також надають місце для забору води іншим фактичним водокористувачам. Усі поля і теплиці в півкілометровій смузі від русла річки поливаються за рахунок річкової води. Забір води проводиться як тимчасовими, так і стаціонарними водозабірними спорудами. Відповідно до статті 48 Водного Кодексу України, забір води для сільськогосподарських та господарсько-побутових потреб є спеціальним водокористуванням, за яке передбачена плата. А от сплати за спеціальне водокористування не проводить жоден водокористувач села Заріччя.

ЕЛЕКТРОВУДИЦІ — НАПАЛМ ДЛЯ ВОДНИХ МЕШКАНЦІВ

Побували рибоохоронці нещодавно в Бобовищі. ВІдразу знайшли спритних дітей, які, за прикладом дорослих очевидно, закинули в озеро браконьєрську сіть. ВІдтак ще й дорослого піймали з подібним знаряддям лову.
Але справжній напалм для водних мешканців — це електровудочки. Кілька місяців був щодо них спокій, але у цими днями надійшли сигнали, що знову кладуть.
Оце вже справжні привиди, які ночами виходять на піратський промисел і по-хижацькому знищують усе живе.
Справжньою трагедією виглядало, коли на початку річки Пиня на Свалявщині з електровудицею чекали подуста, який масово пішов на нерест.
Загинуло дуже багато риби. ВІд неї не буде потомства, збідніє водний живий світ.
Недалеко втік за своєю згубністю і сітковий лов. В селі Чомонин Мукачівського району проводили рейд спільно з Мукачівською міліцією. На Баркасівському каналі, проїжджаючи на човні, зібрали багром ряд сіток у той час, коли щука йшла на нерест.
— Як не дивно, — говорить Е.В.Турис, — Мукачівський міськрайонний суд прийняв рішення про... повернення сіток. Пірат обмежився штрафом 340 гривень, а сітки по сто доларів США — кожна. Невже суд разом із браконьєрами? Ловіть, мовляв, на здоров’я. А на Баркасівському каналі, до речі, до самого втоку в Латорицю аж десять кілометрів було перегороджено сітками.
Чи не для постачання "справедливих" суддів свіжою рибкою?

ХТО ДОПОМАГАЄ РИБООХОРОНІ?

Найперше слід згадати головних спеціалістів Ужансько-Латоричного латерального відділу з контролю за використанням земель у Закарпатській області Сергій Гриба та Ігора Щербака.
— Допомагаємо, — говорить С.Гриб, — у нарахуванні шкоди за зіпсуття природи, коли, скажімо, гравій вивозять, та якщо псуються незаконними діями гідротехнічні споруди. Нараховані штрафи, в залежності від місця скоєння, надходять у місцеві бюджети.
Всі водноголос уважають, що свідомість закарпатців поки що спить. Нехай, мовляв, нищать рибу та потічки — громіздкою технікою. Голосного громадського спротиву ще не чутно, й не видно.
Тому мусить вступатися за природу міліція. Активні в цьому іршавські міліціонери.
— Осібно, — повідомляє під кінець нашої зустрічі Едуард Турис, — хочу подякувати за допомогу в охороні водних живих ресурсів інспекторам дозвільної системи Мукачівського РВ УМВС майору міліції Юрію Когуту, старшому лейтенанту міліції В’ячеславу Бородайчуку, заступнику начальника сектору дільничних інспекторів Мукачівського МВ УМВС, капітану міліції Івану Олексику, сержанту Михайлу Кампову.

Василь ЗУБАЧ.