ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

На тваринному ринку Закарпаття хазяйнують «оптовики» та цигани (фото)

    29 березня 2024 п'ятниця
    233 переглядів
    Неподалік Хуста знаходиться найбільший на Закарпатті ринок худоби

    На об’їзній дорозі неподалік Хуста знаходиться найбільший на Закарпатті ринок худоби. Щосуботи сюди з’їжджаються люди з навколишніх сіл та сусідніх районів. Продають корів, коней, качок, курей, гусей та індиків, поросят і кролів. Навесні «найбільш ходовий товар» –– свині та коні.

    Почім зараз у області ця худобина та від чого залежить її цінова політика спробував з’ясувати кореспондент UA-Reporter.com.

    Свині на м’ясо чи на сало…

    На хустській торговиці як завжди людно. Обабіч об’їзної продають різноманітні крупи та комбікорми для худобини. Всередині майже увесь ринок переповнений продавцями свиней. Маленьке 10-15 кілограмове свинча тут продають за 500 – 700 гривень. Парочку можуть віддати за 800 – 1100. Майже у самому кінці «свинячого» ряду зауважую невеличку юрбу. Це народ зібрався аби подивитися на так званих «монголів». Так тут називають з десяток волохатих кучерявих свинчат чорного кольору з короткими писочками. Їхні ґазди з сусідньої Виноградівщини просять за одного такого екземпляра 750 – 800 гривень. Ціну обумовлюють тим, що ці свині їдять і траву й сіно, як корови. Тобто обходяться без нині дорогого зерна пшениці, ячменю чи то вівса. Словом, економна худобина і, кажуть, росте довжиною майже до двох метрів і вагою понад двісті кілограм. А така свиня тут коштує від двох з половиною до трьох тисяч гривень… Щоправда, наш люд з осторогою ставиться до такої екзотики. Мовляв, тут нам нахвалять, а потім вдома ще з тієї Монголії з’їсть щось не те і здохне…
    100_1041.jpg
    Загалом дорослого на заріз кабана, вагою 100-120 кілограм тут продають за 1500 – 2000 гривень. Серед них –– довгопискі і короткопискі. Останніх, каже торговець Олександр Попович із Боронява, що під Хустом, купують в основному на сало. Перших же –– на м’ясо. Для цього свиней спеціально годують. Для того, аби було на свині файне сало, її більше годують молоком та хлібом. А для м’яса помиями з ріпи (цукрового буряка) та якісного зерна.

    Час від часу тваринний базар збуджують крики молоденьких телят та свиней. Це –– так звані «м’ясні оптовики» завантажують повні мікроавтобуси живим «товаром». Вже вдома тварин забивають і таким чином «наварюють» майже 100 відсотків на «розібраних» свині чи теляті. А робити цього ніхто в нас у державі не забороняє. Ще й податки за це ніхто не бере… До речі, «м’ясні оптовики» не дуже придивляються до худобини і не випитують як її годували…

    100_1046.jpg

    1500 доларів за коня

    Із приходом оранки та сівби на тваринному базарі збільшується й кількість торговців кіньми. Неподалік через дорогу від «свинського» ряду кіньми торгує циган. До нього часто підходять, але не надовго, мовляв, добротна, але дуже дорога худобина. Та й справді цигани купують гарних коней у селян, а потім перепродають їх значно дорожче. На час нашого візиту на ринок приїхало не більше 17-20 господарів з кіньми. Покупців прудконогих тут не бракує. Однак, майже всі лише приглядаються. Не наважуються викласти по 1000-1200 доларів за дорослого коня. Саме за стільки планує придбати собі помічника на господу Іван Бігун із села Рокосово, що на Хустщині. Чоловік каже, що радше заплатив би більше, але за файного молодого «чіковика».

    –– А тут всього п’ять-шість молоденьких коней, котрих ще гріх запрягати, –– обурюється ґазда. Інші ж кажуть, що три-чотирирічного коня ще «викохати» треба. Тож краще купити шестирічного. Такі особини тут до півтори тисячі умовних одиниць коштують. Іван Бігун розповів, що загалом коні живуть до 25-30 років. Найбільше стають у пригоді на господарстві від шести до 15 років.

    –– Добрий ґазда, котрий має коней хоч два-три роки легко може визначити вік коня за зубами. Якщо добрі білі зуби –– коню десь до шести років, якщо трохи попсовані, то –– 10 і більше, –– стверджує селянин.

    Вибрати коня не так легко. Адже купують цих трудяг не на рік-два, а мінімум –– на п’ять-шість. Та ще й треба добре придивитися, чи кінь дає себе підкувати і чи слухає вказівки господаря. Бо ж є ще й такі, що кусаються або низькоп’яті. У останніх, кажуть кінні торговці, швидко стираються копита. Тож треба дуже пильно дивитися, перш ніж обрати собі «трудову силу».

    Павло БІЛЕЦЬКИЙ, спец. для UA-Reporter.com

    Хуст-Ужгород

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору