До центру Європи не літають лайнери і не ходять потяги (фото)

Обабіч автостради, що веде до Ужгорода, стоять давній геодезичний знак і сучасна стела. «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів і паралелей, встановлено центр Європи. 1887».

Визначення Центру Європи фахівцями Австро-Угорської імперії, яка на той час займала величезну територію у центрі континенту, підкреслює особливу цінність цього символу. Географічний центр розташований на території сучасної Гуцульщини. З глибокої давнини цій території належала особлива роль в історичному розвитку Центральної та Східної Європи. Тут перехрещуються не лише торгові шляхи із Галичини і Буковини, Румунії та Угорщини, Словаччини і Чехії, а й долі багатьох представників європейських націй. Мабуть, сьогодні важко знайти регіон, де б на такому маленькому шматочку землі було зосереджено понад 30 народностей: угорці, румуни, італійці, євреї, чехи, поляки, цигани, росіяни. І все ж серед місцевого населення домінують українські горяни – гуцули. Таке етнічне різнобарв’я сприяє поширенню різноманітних релігійних течій. Тут цілком мирно вживаються православні, греко- та римо-католики, протестанти тощо.

Рахову належить ще кілька національних рекордів. Це найвисокогірніше місто України, розташоване на висоті 820 метрів над рівнем моря. Найбільший перепад між вулицями, а саме 600 метрів (найнижча вулиця знаходиться на висоті 400 метрів, найвища – на висоті 1000 метрів), зафіксований також у цьому містечку.

«Рахів – край легенд, тривожних звуків трембіт, запальних танців і задушевних коломийок», - люблять повторювати місцеві жителі. І справді, край дуже привабливий для туристів. Його неповторність обумовлена особливим колоритом, властивим лише гуцулам. Унікальні звичаї, самобутня культура та старовинні обряди й традиції стали візитною карткою всіх Карпат.

Як відомо, гуцули здавна були добрими мисливцями і лісорубами. Значну частину часу доводилося їм перебувати високо в горах, далеко від своїх домівок. І щоб мати хоч елементарні умови для життя, практичні гуцули будували колиби - тимчасові дерев’яні помешкання, у яких можна було відпочити, переночувати, приготувати їжу. Благо, матеріалу для будівництва вистачало. Вже потім колиби стали використовувати чабани, які в горах пасли овець.

У нових економічних умовах підприємливі гуцули традиційну карпатську колибу пристосували і для бізнесу. В Рахівському районі часто можна зустріти кав’ярні чи ресторани з подібною назвою. Звичайно, спільного у традиційної колиби та сучасних закладів громадського харчування мало, але імпонує бажання господарів передати гостям рідний карпатський колорит, зберегти у такий спосіб це цікаве національне надбання. Сьогодні кожна окрема колиба – це витвір мистецтва. Кожен господар вкладає у своє дітище всю свою душу – майже кожна колибка – це музей, за експонатами якого можна вивчати народознавство.

До центру Європи не літають лайнери, не ходять пасажирські потяги, адже він знаходиться не на дзвінкому перехресті континенту, а в самому серці Карпат, і потрапити сюди можна тільки однією звивистою гірською дорогою, яка біжить ущелиною над Тисою. Той, хто проїжджає по ній вперше, обов’язково зупиниться біля знака, адже не часто доводиться бувати у самому центрі материка.