Петро Бронтерюк: Своїм життям вони зупинили смерть...

26 квітня -- день катастрофи на Чорнобильській АЕС. Екологічна катастрофа 23-річної давнини сталася, здавалося б, далеко від Закарпатті - за сотню кілометрів від столиці України. Але до нашого краю вона має прямий стосунок.

Як повідомив UA-Reporter.com голова Асоціації “Чорнобиль” ОВС в Закарпатській області, полковник міліції у відставці Петро Бронтерюк, мало хто знає, що будівництво Чорнобильської атомної електростанції планувалося у нас на Закарпатті -- в селі Березово на Хустщині. Атомний монстр, за планами радянських вождів, мав розростися неподалік Теребле-Ріцької ГЕС. І тільки завдяки тодішньому першому секретарю Закарпатського обкому партії Юрію Ільницькому вдалося переконати керівництво СРСР відмовитися від цієї затії.

Схоже, катастрофа на цій станції була неминучою. Як випливає з висновків міжнародних експертних комісій, під час проектування Чорнобильської атомної станції допустили низку грубих помилок, що і призвело 26 квітня 1986 року до страшної катастрофи, яка не має аналогів у світі.

Перший і найстрашніший удар атомної стихії прийняли на себе працівники органів внутрішніх справ, насамперед пожежники. Ці люди ціною власного життя та здоров’я зупинили вогняну стихію. Серед тих, хто прийшов на допомогу працівникам Прип’ятьського міськвідділу міліції, були й кілька закарпатських міліціонерів, які на той час навчалися у Київській вищій школі МВС СРСР. Це були Віктор Чепак, Іван Попадич, Юрій Томей, Василь Бангрович, Андрій Гецко, Михайло Попович. На жаль, двох останніх уже немає серед нас.

У першій половині травня 1986-го в Чорнобиль були відряджені 12 працівників закарпатської державтоінспекції: Іван Менджул, Микола Шубер, Василь Мурга, Василь Дулов, Іван Мандзюк, Михайло Маркуш, Василь Максим, Іван Паук, Іван Тернущак, Василь Бердар, Василь Лесик, Василь Дьордь. А через тиждень ще 17 закарпатських міліціонерів подали рапорти начальнику УВС Володимиру Сірику з проханням відрядити їх у район чорнобильського лиха.

Серед тих добровольців були Віктор Бронтерюк, Василь Шуберт, Павло Метенько та інші. На жаль, чотирьох із тих сімнадцяти уже немає в живих.

Загалом у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 1986 до 1990 років взяли участь понад 33 тисячі працівників органів внутрішніх справ, серед яких і 430 закарпатців. На сьогодні з тих 33000 ліквідаторів інвалідами визнано понад 40%. Серед живих вже немає 2426 осіб, зокрема 37 закарпатців.

Ось імена тих, хто вже відійшов у вічність: полковник внутрішньої служби Віктор Лібо, полковники міліції Валерій Глух, Юрій Попадинець, Михайло Голик, підполковники Віктор Бронтерюк, Василь Шемет, Іван Станкович, Іван Варга, Василь Бурч, майори Михайло Попович, Михайло Шубер, Андрій Гецко, Віктор Лукач, капітани Андрій Обіцький, Петро Киричанин, Богдан Федорічко, прапорщики Микола Кириченко, Василь Лох, Федір Гефнер, Василь Хараїн, старшини Василь Пінджоля, Іван Шрек, Володимир Молодецький, Михайло Кемень, Михайло Шманько, Юрій Бобрович, Василь Кузьма, сержанти Василь Варга, Ференц Сас, Тиберій Куні, Володимир Зеленяк, Петро Станканинець, Василь Боцко, Іван Семйон, Дюла Сенек, вільнонаймані співробітники Юрій Гербик, Георгій Шахайда. Вічна їм пам’ять!

На сьогодні в міліції продовжують працювати лише 11 колишніх ліквідаторів. До 23-ї річниці Чорнобильської катастрофи начальник закарпатської міліції Павло Кононенко підписав указ про заохочення й надання грошової допомоги та продовольчих пайків 37 сім’ям загиблих і померлих ліквідаторів. У Покровській церкві Ужгорода відбулася Служба Божа за померлими. Після того в клубі ГУМВС відбувся траурний мітинг. Керівництво закарпатської міліції та Асоціації “Чорнобиль” разом із сім’ями загиблих взяли участь в покладанні вінків до пам’ятника Героям Чорнобиля.