У Львові обговорюють шляхи реформування залізниць

Сьогодні у Львові розпочалася науково-практична конференція на тему «Міжнародний досвід реформування залізничної галузі».

Як повідомили кореспонденту UA-Reporter.com у прес-центрі ДТГО "Львівська залізниця", у ній окрім представників Укрзалізниці та Міністерства транспорту та зв’язку України беруть участь делегати від залізничних адміністрацій Словаччини, Угорщини, Польщі, Росії та Казахстану. Впродовж двох днів фахівці ділитимуться та обмінюватимуться досвідом реорганізації залізниць у різних країнах, а також шукатимуть шляхи оптимізації структурних змін.

Ініціатором цієї конференції виступила українська сторона. Адже вітчизняні залізничники чітко усвідомлюють, що питання проведення структурної реформи залізничного транспорту на сьогодні має надзвичайно важливе значення не лише для транспортного комплексу України, але й для економіки держави в цілому, оскільки залізнична галузь є однією з базових в економіці нашої країни.
Реформування залізниць уже відбулося в десятках країн світу. У Європі ці процеси почали набирати обертів ще на початку 90-х років минулого століття й були спрямовані на підвищення продуктивності залізниць, покращення їх фінансового стану шляхом скорочення витрат, залучення додаткових вантажів і, звичайно, збільшення частки залізничного транспорту на загальному ринку транспортних послуг.
Основні принципи реформування європейських залізниць можна сформулювати таким чином:
- збереження державного контролю за залізничною галуззю;
- відмова від втручання в господарську діяльність та децентралізація управління окремими видами діяльності;
- передача регіональним гілкам влади частини бюджетних коштів для компенсації компаніям-перевізникам збитків від місцевих та регіональних пасажирських перевезень;
- поетапне проведення реформ упродовж тривалого часу.
Усе це — завдання держави, обов’язок, який вона бере на себе з метою забезпечення безперебійного функціонування транспортної системи. Фактично, у тих країнах, де реформування вже відбулося або триває, уряди долучилися до вирішення проблем залізниць і шляхом обговорення досягли порозуміння. Відтак, у виграші всі споживачі залізничних послуг.
В Україні Програму реструктуризації залізничного транспорту розробили наприкінці 90-х років минулого століття. Першим кроком втілення її в життя стало створення дволанкової системи управління замість багатоступеневої, а саме: 26 відділків залізниць ліквідовано як юридичні особи й реорганізовано в структурні підрозділи залізниць — дирекції залізничних перевезень. Згодом зі складу залізниць у пряме підпорядкування Укрзалізниці було виведено 20 навчальних та 106 медичних закладів, 186 підприємств торгівлі, побуту та громадського харчування, а також шість підприємств Трансфармації. Низку підприємств промислового напрямку об’єднали в Українське об’єднання державних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту «Укрпромзалізтранс».
Системний аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку залізничної галузі показує, що стан її виробничо-технічної бази та технологічний рівень перевезень за багатьма параметрами не відповідає зростаючим потребам суспільства та європейським стандартам якості транспортних послуг. Попри всі намагання залізничників урятувати свою галузь, без допомоги держави це зробити не вдасться. Однак, як це не прикро, держава не поспішає долучитися до інвестування в залізниці, які де факто є рушієм економіки. За останні шість років потреби залізничного транспорту в інвестиціях в Україні задовольнялися лише на 25-30%, причому коштами самих залізниць. Нагальною проблемою для галузі є відсутність узгодженого механізму коригування тарифів залежно від зміни макроекономічних показників. Також, на жаль, загострюється розрив між правовою базою функціонування залізничного транспорту й загальними тенденціями розвитку законодавства в Україні.
Зважаючи на це, питання реструктуризації вітчизняного залізничного комплексу стоїть сьогодні доволі гостро. Міжнародний досвід підтверджує й позицію українських залізниць у цьому напрямку: універсальним аспектом реформ є відділення функцій експлуатаційних та комерційних від соціальних та політичних, які реалізуються урядом. Заступник генерального директора Укрзалізниці Микола Снітко на конференції зауважив, що у 2006 році було розроблено Концепцію Державної програми реформування залізничного транспорту. «Ця концепція передбачала реформування шляхом створення вертикально інтегрованої системи управління галуззю, яка забезпечить органічне поєднання централізованого управління з ринковим механізмом господарювання», — пояснив він. А начальник Львівської залізниці Михайло Мостовий, висловлюючи узгоджену позицію вітчизняних залізничників, наголосив: «Українським залізницям не потрібна реформа тільки заради реформи. Ми виступаємо за те, щоб після реорганізації зберегти структуру, яка здатна забезпечити державі транспортування пасажирів і вантажів», і додав: «Оптимальним варіантом реформування для нас сьогодні є німецька модель: створення концерну з переходом у майбутньому в акціонерне товариство».