Україна на нелегальному бурштині втрачає щороку мільярд гривень

Кризові часи змусили українців знову повернутися до «бурштинової теми». Давніший і різноманітніший від балтійського поліський бурштин досі в десятки разів активніше розробляють браконьєри, ніж державне підприємство.

На виїзному засіданні Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, котре відбулося на Рівненщині, йшлося про необхідність змін у законодавстві, які б дозволили населенню активніше долучитися до видобутку «сонячного каменю».
В Україні, а саме на Рівненщині, за рік нині офіційно видобувають дві тонни бурштину, нелегально – двадцять. Практично увесь «сонячний камінь» потрапляє контрабандним шляхом на чорний ринок у Гданську, і вже згодом, обрамлений польськими майстрами у золото, повертається в Україну.

Лише за останній місяць правоохоронці вилучили у браконьєрів 30 кілограмів бурштину, однак добре налагоджена система «оповіщення» дозволяє багатьом браконьєрам уникнути спілкування з міліцією. У гривневому еквіваленті втрати становлять… мільярд за рік. Від браконьєрської діяльності втрачає не тільки бюджет – у першу чергу природа, непокоїться народний депутат України, член комітету Микола Шершун. «Після того площі – ніби літаки пройшли і пробомбили територію – повалені дерева, ями… Як розповідають старожили, там, де вони збирали гриби, сьогодні одна руїна, на яку страшно дивитися», – розповідає народний депутат.

Бурштинові браконьєри можуть стати старателями

Боячись покарання, поліщуки часто посилають стежити за мотопомпами, якими викачують воду, підлітків, розповідає Микола Шершун: «Вони працюють у небезпечних умовах – мало того, що може засипати ґрунтом, то ще й вони працюють у гумових чоботях і отримують ревматизм у ще дуже молодому віці».

Зупинити цей процес неможливо, – зробили висновок депутати. Його необхідно врегулювати так, щоб на «бурштинових» територіях змогли легально працювати старателі, котрі б платили податки державі. Упродовж двох місяців депутати працюватимуть над новим законопроектом стосовно видобутку і переробки українського бурштину.

Верховна Рада минулого скликання вже внесла зміни до закону про підприємництво, які мали врегулювати цей процес. Однак згодом депутати ухвалили окремі норми, які паралізували дію попередньо ухвалених статей. Микола Шершун переконаний – бурштин необхідно вивести з розряду дорогоцінних і напівдорогоцінних копалин, що дасть можливість місцевим старателям приступити до його розробки.

Цього не можна робити ні в якому разі, вважає головний технолог підприємства «Укрбурштин» Людмила Степанюк: «Якщо його вивести з дорогоцінного ряду – то треба ж десь по класифікації помістити… У декоративні, поряд із гранітом-базальтом, не можна, нелогічно… Це потрібно повністю змінювати всю класифікацію на природне каміння по Україні, або ж міняти порядок ліцензування на торгівлю і на видобуток».

Красивий і корисний

Бурштин, хоч і органічного походження і поступається мінералам твердістю, однак не поступається їм ні красою, ні лікувальними властивостями. Природа ніби передбачила існування на території рівненського Полісся постчорнобильських радіаційних плям та збільшення захворюваності щитовидної залози. Кажуть, намисто з необробленого бурштину «витягує» з організму радіонукліди, настояні на ньому препарати застосовують як антиоксиданти та антистресові, а також як біостимулятори – стимулюють імунну систему, зміцнюють серце й судини, поліпшують колір обличчя… А що вже казати про кольори поліського бурштину – від майже білого і салатового до майже чорного.

Враховуючи палітру, рівненські майстри уперше в Європі почали виготовляти з бурштину картини, панно та ікони.

Коли родовище у кілька десятків кілограмів подібного рівненському зеленого бурштину знайшли у Мексиці, держава змогла отримати з нього величезну вигоду: «У Мексиці його було знайдено небагато, пару шматочків. Але вони вийшли на зовнішній ринок, отримали власну торгову марку, і його ціна стала дуже дорогою».

Бурштинові таємниці

У селі Іваннє Дубенського району на Рівненщині у похованні епохи кулястих амфор були знайдені бурштинові диски з нанесеним крапом хрестом. Вчені схиляються до думки, що вже тоді подібні речі використовувались не як прикраси, а як обереги з лікувальними властивостями.

Окрема тема – бурштинові інклюзії, камінці з застиглими в них комахами. Їх досліджували фахівці столичного Інституту зоології і дійшли висновку, що 40 мільйонів років тому територія України була островом. Застигла живиця таїть у собі ще безліч відкриттів, стверджують учені.

Геологи оцінюють запаси рівненського бурштину у тисячу чотириста тонн. Якби видобувати його темпами, про які свідчить офіційна статистика, каменю вистачило б на сім століть. Якщо ж розоряти землю так, як це роблять нині нелегальні старателі, вона повністю виснажиться вже через кілька десятків років.