ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Через кризу вікенд у Празі чи Кракові багатьом не по кишені

    28 березня 2024 четвер
    86 переглядів
    У Мукачевому краще не питати, котра година

    .За останні два-три роки популярними стали тури вихідного дня. Щоправда, через фінансову кризу вікенд у Празі чи Кракові багатьом не по кишені.

    Але брак грошей – це не привід сидіти вдома, адже і в Україні є міста, які варто відвідати. Скажімо, Мукачеве. У цьому районному центрі Закарпатської області є усе для повноцінного екскурсійного туру – замок, ратуша, річка... Мукачеве - ніби у долонях гір (Галіш, Ловачка, Червона, Сороча...), тому тут майже завжди тепло і сонячно.

    З Києва до Мукачевого можна доїхати поїздом Київ – Ужгород (через Львів), зі Львова курсує електричка Львів – Мукачеве. Зійшовши на пероні у Мукачевому, доведеться прорватись крізь “навалу” таксистів, які полюють на туристів. Аби зекономити, краще їхати маршруткою, яка їздить від залізничного вокзалу майже до замку Паланок.

    Середньовічний замок видно, з якого би боку не під’жджати до Мукачевого. він розташований на невисокій горі. Дослідники кажуть, що вона – вулканічного походження. За народними легендами, її насипали в муках невільники. Звідси начебто й назва міста – Мукачеве. Подейкують, уже в ІХ-Х столітті на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі. Навколо замкової гори викопано рів, який колись був заповнений водою. Його внутрішній берег обнесений дубовим частоколом, який називався паланком. Подібних замків у Європі залишилося не більше п’яти! Колись у замку була в’язниця, потім казарма, а за радянських часів – школа механізаторів сільського господарства, потім профтехучилище. Саме тоді Паланок найбільше понівечили. Тепер тут історичний музей, де кожен день багато відвідувачів. Вхід коштує не більше п’яти гривень. У замку проводять екскурсії. Можна поблукати самому, а можна замовити гіда, який розповість цікаві історії та легенди.

    Від замку спускаємося до центру міста. Можна йти пішки (приблизно півгодини), а можна скористатися маршруткою (через центр їде кожна друга). По дорозі добре видно Латорицю – річку, яка ділить місто навпіл. На жаль, Закарпаття славиться своїми повенями. Тоді води гірської Латориці стають схожі чи то на темне еспрессо, чи то на каву-лате... Але коли вода спадає, річка міліє. За хорошої погоди Латориця – жабі по коліна, аж не віриться, що колись вона була повноводною і по ній ходили човни.

    У центрі міста найбільше туристів приваблює мукачівська ратуша. Її почали будувати з 1903 року за проектом Яноша Бобула-молодшого з Будапешта. Годинник на її башті - зі сталі та бронзи. Його запропонував виготовити Йосип Шовінський. На той час його куранти, що б’ють кожні 15 хвилин, були одними з найкращих у Європі. У фундаменті ратуші закладено лист. У ньому написано, що на час закладення фундаменту ратуші у місті проживало 14416 осіб і було 1553 будинки.

    У 2000 році на площі поблизу ратуші встановили пам’ятник Кирилу та Мефодію. Подорожуючи з Болгарії до Чехії, першодрукарі зупинялися у місті. Минулого року архітектор Іван Бровді створив копію своєї роботи. Тепер такий самісінький пам’ятник з’явився у Києво-Печерській Лаврі.

    З центру лівим берегом Латориці можна дійти до жіночого православного монастиря на Чернечій горі. Його засновником був литовсько-руський князь Федір Корятович. За легендою, на Корятовича на Чернечій горі напав змій. Князь покликав на допомогу святого Миколая з обіцянкою побудувати на цьому місці храм. Змія князь переміг. Місце монастиря вказав ангел.

    Мукачівці – народ веселий та доброзичливий. Та краще не питати у них, котра година... Справа в тому, що на Закарпатті деякі люди живуть “по місному” часі - тобто на годину пізніше від київського...

    У Закарпатті живуть українці, угорці, болгари, росіяни, німці, словаки, євреї, цигани... Живуть переважно з городів та садів. На Закарпатті все дозріває швидше. Вже наприкінці травня на Зеленому ринку продають полуниці, ранні черешні, у червні – вишні, абрикоси, персики... На цей ринок варто прийти не тільки для того, щоб купувати фрукти, а й щоб послухати розмаїття закарпатських говірок. Єдиного закарпатського діалекту не існує. У кожному районі говорять по-своєму...
    Оксана Матвійків, "Високий Замок"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі