ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

В Ужгороді бабуся пролежала у квартирі три дні придавлена шафою

    28 березня 2024 четвер
    53 переглядів

    Одна знайома, пані похилого віку, весь час полюбляла примовляти: «Старі люди нікому не потрібні». Я дивувалася таким словам, адже стареньку постійно опікали рідні. Було видно, що вони люблять і поважають її. Правда, щодня жінка сумно визирала у вікно, чекаючи на своїх домочадців.



    А у них – власні проблеми, турботи, і всім було байдуже до того, що творилося у її душі. Певно, просто така вона – людська старість. І тут нічого не вдієш. Більшість переконана: добре, якщо на схилі літ знайдеться кому склянку води подати і гарне слово сказати. Випадок, який трапився кілька днів тому в Ужгороді, з одного боку лякає, вкотре переконуючи – старість страшна, а з іншого -- вселяє надію на те, що все у нас буде гаразд, якщо поруч живуть такі люди…

    «ШВИДКА» І ДИВНИЙ СТОГІН У КОРИДОРІ

    Галині Михайлівні Ковалеко, жительці обласного центру, котра власне й розповіла нам історію, про яку йтиме мова, доводилося у житті бачити різних людей у формі, оскільки чимало літ вона працювала керівником офіцерської їдальні. Каже: завжди поважала охайних і підтягнутих офіцерів. Такі, на її думку, швидше викликають довіру у громадян, з ними приємно поговорити. Тож, коли після її телефонного дзвінка, до будинку на вулиці Заньковецької, де мешкає Галина Михайлівна, під’їхав автомобіль патрульно-постової служби, а звідти вийшли два молоді працівники ОВС, зовнішній вигляд яких був, як кажуть, «на відмінно», вона відразу подумала: «Ці не підведуть!»

    А все почалося з дивного приїзду недавнього понеділка на їхнє подвір’я карети швидкої допомоги, а потім не менш дивного стогону в під’їзді. Щоправда, історія ця бере свій початок значно раніше. Треба сказати, що тривалий час, уже ніхто й не пригадає скільки років, мешкає у згаданому будинку баба Валя (ім’я героїні з етичних міркувань змінене). У жінки є дочка, але вона давно виїхала з міста. Хтось стверджує, що в іншу область, дехто чув, нібито за кордон. Зрештою, це не так важливо. У молоді літа баба Валя вирізнялася гарячою натурою – усім, так би мовити, прикурити давала, не один скаржився на її складний характер. А з роками жінка й зовсім прикрою стала. Мабуть, зі всіма сусідами встигла пересваритися. Люди воліли за краще не займати стару, обходили її десятою дорогою і намагалися пропускати повз вуха те, що вона кидала їм у слід. А це, зазвичай, були болючі образи або лайливі слова. Тому, коли нещодавно у понеділок біля під’їзду несподівано з’явилася «швидка», і медики попрямували до оселі цієї бабусі, ніхто навіть не захотів поцікавитися, що трапилося зі старою. Та це й зрозуміло – така зайва цікавість з боку сусідів могла завершитися черговим скандалом.

    Квартира пані Коваленко знаходиться майже поруч з бабусиною. Тож вона чула, як медики довго тарабанили у двері, як із сусіднього помешкання бабця слабким голосом щось їм намагалася пояснити, як у відповідь на її слова люди у білих халатах грубо і голосно вилаялися. З уривків фраз, котрі долинали зі сходового майданчика, жінка зрозуміла лише: лікарі соромили сусідку за те, що змушені були виїжджати на хибний виклик.

    Невдовзі карета «швидкої» поїхала, здійнявши за собою неабияку куряву. А в коридорі почувся дивний стогін. Спершу у сусідній квартирі просили подати води, потім волали допомогти. Мешканці будинку у коридорі тихо перемовлялися, киваючи таємниче у бік дверей скандальної сусідки, однак ніхто не наважувався підійти і спитати у старої, що сталося. Минала третя доба, а стогін так і не припинився, тільки став ледь чутним. Складалося враження, що бабуся геть вибилася зі сил. Тоді Галина Михайлівна вирішила постукати у ці злощасні двері. Зсередини почувся хриплий голос. Сусідка розповіла, що вона лежить у передпокою, бо на неї впала тяжка шафа. А ще попросила вибити двері. Знаючи складний характер старої, пані Галина не стала випробовувати долю та самотужки вирішувати цю проблему, а зателефонувала у міліцію і «швидку».

    МОЛОДІ МІЛІЦІОНЕРИ НЕ ГИДУВАЛИСЯ СТАРОЇ, ЩЕ Й ПОЛАГОДИЛИ ЇЇ ЗАМОК

    За лічені хвили на місце пригоди приїхали правоохоронці та лікарі. Чесно кажучи, люди чекали, що міліціонери у кращому випадку виб’ють двері помешкання пенсіонерки, витягнуть її, розвернуться і поїдуть, у гіршому – взагалі не захочуть мати з нею справу. Тому, коли офіцери після перемовин під дверима повернулися до свого службового автомобіля, всі вирішили, що ті покинули бабусю. Насправді ж правоохоронці взяли з машини необхідний інструмент, аби не пошкодити двері старенької, а акуратно підважити їх. Галина Коваленко зауважує, що її вразила делікатність і терпимість працівників органів внутрішніх справ. Молоді хлопці у погонах не стали демонстративно затуляти носа, переступивши поріг оселі пенсіонерки, і гидливо дотулятися до неї. Хоча сказати, що тут стояв спертий, неприємний запах, це майже нічого не сказати. Бідолаха три дні нерухомо лежала під тяжкою старою шафою, тож змушена була «ходити під себе». Міліціонери обережно, щоб не завдати ще більшого болю потерпілій, підняли меблі і допомогли медикам донести бабусю до «швидкої». Далі, попросивши у сусідів деякі інструменти, заходилися лагодити замок на її вхідних дверях.

    -- Я завжди з особливою симпатією ставилася і ставлюся до людей у формі, -- каже Галина Михайлівна. – Знаю, що служба чи то в органах внутрішніх справ, чи в прокуратурі, чи у війську – завжди нелегка. І тут дуже важливо є не стати машиною для виконання доручених завдань, не втратити чуттєвості, а залишатися передовсім Людиною. Мені особливо приємно, що молоді офіцери міліції не розчарували, не розвіяли моє, можливо, дещо ідеалізоване уявлення про правоохоронні органи. Покидаючи наше подвір’я, вони подякували мені за сигнал. А я зі свого боку хочу подякувати за добре, чуйне ставлення до людей і побажати їм залишатися такими завжди.

    P.S. Наша співбесідниця. на жаль, не запам’ятала імена цих правоохоронців. Тому ми вирішили взнати їх у працівників чергової частини Ужгородського міського управління ГУМВС. Адже твердо переконані: такі люди формують позитивний імідж міліції серед населення, викликають довіру громадян до правоохоронних органів в цілому. Як з’ясувалося, того четверга за вказаною адресою на вулицю Заньковецької в Ужгороді виїжджав міліцейський наряд у складі заступника командира взводу роти патрульної служби лейтенанта міліції Юрія Бурина та його напарника інспектора патрульної служби прапорщика міліції Миколи Сасина.

    Хочемо також щиро подякувати начальнику Ужгородського МУ ГУМВС підполковнику міліції Віталію Шимоняку за виховання добрих кадрів.

    (Ольга СТЕФАНЕЦЬ, журналіст, м.Ужгород)

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору