ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Хімічні "бомби" можуть бути розкидані по всьому Закарпаттю (фото)

    28 березня 2024 четвер
    46 переглядів
    Науковець Михайло Бабідорич біля мішків із "преміксом"

    Продовжуємо ретроспективу "Преміксгейту" - завезення на територію Закарпаття великої партії хімічних відходів з Європи (так званий "токсичний премікс"). Перше розслідування, яке надруковане у обласній пресі. Наступне було надруковане активістом ГО "Чистий Берег" у газеті "Дзеркало тижня" http://www.zerkalo-nedeli.com/3000/3320/49715/ (рос.) та http://www.dt.ua/3000/3320/49715/ (укр.), стаття "Час нещасливих знахідок" Олега Супруненка.

    Місто Берегово у 2005 році стало епіцентром екологічного скандалу, який виник навколо завезення на територію України токсичних хімічних промислових відходів з Європи, так званого тоскичного "преміксу". Члени організації "Чистий Берег" провели перше власне розслідування цієї проблеми, яку підхопили незабаром інші засоби масової інформації.

    Розслідування цієї справи мало неабиякий резонанс у суспільстві. До справи підключилася Генеральна прокуратура України, а Президент України Віктор Ющенко пообіцяв тримати її на власному контролі. Однак політична нестабільність, часта зміна керівництва МНС призвели до того, що справу використовували лише для політичних заяв. На сьогоднішній день справу відходів «премікс» досі не закрито, а токсичні відходи лише частково утилізовані. Однак вдалося сформувати і об’єднати активістів, які продовжують боротися за свої права.

    Можуть бути розкидані по всьому Закарпаттю

    Проблема екології в Україні вже віднесена до державної безпеки. На кожний квадратний кілометр території України приходиться 41 тис. тонн відходів, з них 7 тис. тонн – токсичні. А нам все рівно мало? Вже декілька років поспіль тільки одна закарпатська фірмочка спромоглася ввезти на територію України сотні вагонів з невідомими речовинами.
    Наша країна поступово перетворюється на європейське кладовище для шкідливих відходів. Від цього страждає здоров’я людей, а збагачуються на цьому тільки деякі ділки, яким все одно чим займатися – тільки б це приносило бариші.
    Ще на початку 2004 року, перебуваючи у с. В.Бакта на Берегівщині, один з місцевих мешканців, дізнавшись про приїзд журналіста, звернувся до мене з проханням допомогти розібратися у ситуації. За його даними, якась фірма привозить у село мішки з невідомою речовиною і залишає просто неба на полі. Що це за речовина ніхто не міг відповісти, але вже тоді були підозри, що тут справа нечиста. Голова сільради пояснила, що це нібито мінеральні добрива, які знаходяться на території села тимчасово і невдовзі їх звідти заберуть. На деяких мішках стояв ярлик “Premix”. І тільки нещодавно з публікацій у обласній пресі громада довідалась, що, можливо, має під своїм боком бомбу уповільненої дії.

    Чи буде відповідь на депутатський запит?

    В кінці лютого цього року стурбований погіршенням екологічної безпеки Закарпаття та впевнений в необхідності посилення її правового захисту до Генпрокурора України С.Піскуна та міністра охорони навколишнього природного середовища України П.Ігнатенка надіслав свій депутатський запит народний депутат Іван Мигович. Він звернув увагу на хижацьке вирубування лісів, інші грубі та систематичні порушення правоохоронного законодавства за останні десятиріччя. Практично, пише він, Закарпаття вже перетворилося в екологічно-небезпечний регіон.
    А особливу увагу депутат І.Мигович звернув на діяльність берегівського ТОВ “Озон” (директор Й.А.Гал), яке на протязі декількох років завозить в Україну шкідливі відходи з Європи. Під кодом мінеральних речовин ввозилися синтетичний каучук, помол гуми, перекис дикуміла, бакелізована порошкова смола та інші шкідливі сполуки.
    Торік на адресу ТОВ “Озон” у Берегово поступили з Угорщини три вагони тирси, деревостружкової плити із високим вмістом формальдегіду. Ці та інші відходи спалювалися на цегельних заводах області, зокрема в селах В.Добронь Ужгородського району та Косино Берегівського району. Звичайно, ніхто не сплачував зборів за забруднення довкілля.

    На небезпеку отруєння місцевого населення діоксинами народний депутат робить акцент. Він також натякає на те, що діоксини є побічними продуктами при виробництві засобів захисту деревини та ізолюючих матеріалів, сировини для пластмас (полівінілхлориду). Діоксини, нібито, утворюються і при спалюванні подібної “продукції”.
    Окрім цього, при виробництві пластмас застосовуються і сполуки ртуті. Органічні сполуки цього особливо небезпечного металу синтезуються і як побічний продукт. Небезпека для здоров’я і життя людини полягає в тому, що ці сполуки легко засвоюються і концентруються у жирах, спричиняючи важкі отруєння організму. Через Закарпаття ртутні сполуки прямують транзитом у інші регіони України (а цілком можливо і осідають десь у нас під боком. – автор.). Вже відома нам фірма ELTEX (м. Дебрецен, Угорщина) укладає договір з ДП “Меркурій” ВАТ “Микитівський ртутний комбінат” (м. Горлівка, Донецької обл.) на багаторазове ввезення склобою та інших відходів, що містять ртуть, у кількості 1600 тис. кг.!!! А це відповідає місткості 40-50 вантажних вагонів, які були ввезені в Україну за дозволом управління природно-техногенної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Незважаючи на те, що такою кількістю ртуті можна отруїти, напевно, пів Європи.
    Народний депутат пропонує здійснити об’єктивну комплексну перевірку стану екологічної безпеки в Закарпатті і за її результатами вжити необхідні узгоджені заходи для правового захисту та раціонального використання природних ресурсів нашої області. Окрім цього, має бути дана правова оцінка фактам зловживань службовим становищем керівників екоресурсів Закарпатської області і облпрокуратури, тощо.
    Але чи будуть вжиті необхідні заходи для запобігання проникненню в Україну небезпечних вантажів з сусідніх європейських країн? Чи зможемо ми разом захистити нашу природу і врятувати екологію? Відповідь на цей запит має бути отримана чим скоріше, бо може бути запізно...

    Громада села виходить на захист своїх прав

    18 березня до справи захисту своїх прав долучились і мешканці с. В.Бакта Берегівського району. Їм набридло, що з них постійно роблять дурнів, як під час виборчої кампанії, так і досі. Громада села зібрала 33 підписи під відкритим листом, в якому звернулися до голови Берегівської РДА, начальника районної відділу служби безпеки України, начальника екологічної безпеки, відділу з надзвичайних ситуацій, директора інституту АПВ та голови сільради.
    В ньому йдеться про те, що в селі на вулиці Науковій лежить купа мішків з бурим порошком, який має неприємний запах. Мешканці вважають, що для того, аби завезти ці мішки потрібно було не менше 15-20 вантажівок. Що це за речовина ніхто не знає, але від цього не легше. Мішки порвалися, порошок висипається на землю, його розносить вітром. Стурбовані мешканці села і тим, що через дорогу знаходиться свердловина для питної води та водонапірна башта.

    Люди згадують, що перші мішки з невідомою речовиною з’явилися на території села ще у 2002 році, останні привезли в кінці літа минулого року. Жителі впевнені, що цей “кіт у мішку” – відходи хімічного виробництва, які привезли з Угорщини. Турбота за свою безпеку і життя стала ще більшою після публікацій у пресі та депутатського запиту І.Миговича, який прозвучав у стінах Верховної Ради у кінці лютого цього року.
    Мешканці вже мали розмову на цю тему з головою сільради Наталією Граб. Вона повідомила, що мішки з речовиною завіз місцевий мешканець Йосип Гал, але тільки для тимчасового складування. Потім нібито ця “стратегічна речовина” буде відправлена на завод для переробки, як добавка для виробництва гумової продукції. Мішки, за словами голови сільради, мали вивезти восени 2004 року, але де там... Аби не каламутити воду, останню партію завезли вже на територію кам’яного кар’єру біля с. Бене. Там мешканців приручили за часів правління СДПУ(о) – ніхто ні про що ніколи не жалівся.
    Особливо обурені мешканці Великої Бакти, що дозвіл на місце складування, як вони пишуть, був наданий директором інституту АПВ Ануш Балян. Адже мішки опинилися як на території самого інституту, так і на ділянці під забудову, яка належить колишньому заміснику директора по науці п. Бурі В. Відомо також мешканцям, що частина мішків завозилась саме транспортом інституту АПВ та розвантажувалась його автокраном.
    Ще влітку минулого року мешканці звернулися до начальника екобезпеки району п. В.Василюка з проханням з’ясувати, що ж це за речовина. Порошок, нібито, було взято на аналіз. Але подальшої інформації так і не дочекалися.
    Представники громади села В.Бакта вимагають зробити нарешті хімічний аналіз та екологічну експертизу невідомого порошку, а результати терміново повідомити жителям села. Окрім цього, вони просять (незалежно від результатів аналізів, в які вже абсолютно не вірять) вивезти ці мішки та обеззаразити територію силами МНС. Чому довіряють тільки “еменесникам”? Бо вважають, що інші “спеціалісти” можуть тільки наробити більшої біди.
    Мешканці села також мають інформацію, що за цю нелегальну оборудку дехто з чиновників отримав хабара у розмірі 18.000 доларів США. Отже, якщо цей факт буде доведено правоохоронними органами, нехай ці гроші будуть направлені до Великобактянської амбулаторії на профілактичні заходи. І готові надати списки мешканців села, які померли від раку та інших хвороб, пов’язаних з токсичним впливом за 2003-2004 рр.
    Цей лист вже наробив великого галасу на Берегівщині. І це тільки початок. Революція продовжується – тепер громада кожного села чи міста буде захищати свої законні права і свою власну безпеку, якщо про неї не турбуються представники влади.
    “Якщо порошок залишиться невивезеним, ми залишаємо за собою право звернутися до прокурора Закарпатської області та голови ОДА”, – пишуть мешканці. І погрожують у разі невиконання їхніх вимог “своїми силами вивезти порошок під двері названих адміністрацій та помешкань їх працівників”.
    Грубо? Але що ще робити людям, які доведені до крайньої межі? Їх роками годували обіцянками, а тепер продовжують знущатися. І якщо деякі місцеві керівники впевнені, що тепер зможуть сховатися від відповідальності за “помаранчеві” знамена, то глибоко помиляються – їх минулі справи будуть свідчити проти них.

    Чим займається п/п “Озон”?

    Як стало відомо, ввозив на територію України шкідливих сполук транснаціональний концерн ELTEX, котрий спеціалізується на виготовленні полімерів та виробів з пластмаси. А оскільки під час виробництва утворюється значна кількість надзвичайно шкідливих відходів, то їх потрібно позбуватись. Оскільки, за жорсткими вимогами Євросоюзу їх утилізація обходиться дуже дорого, то й вирішили все це небезпечне сміття відправляти у треті країни. Зокрема в Україну, де закони не діють, а чиновники за допомоги хабарів продадуть й рідну неньку.
    Науковець Михайло Бабідорич біля мішків із

    Лише протягом 2002-2004 років по договору з угорською фірмою ELTEX (Дебрецен) в Україну завезено сотні вагонів шкідливих речовин під виглядом мінеральних добрив та теплостійких наповнювачів. Практично щомісяця на протязі декількох років вагони вагою у 37 тонн зі складом невідомих речовин завозився на адресу ТОВ “Озон” у Берегово. А та вже розкидала їх по всьому Закарпаттю, де тільки була можливість. Хто знає, може навіть така бомба уповільненої дії лежить у вас прямо під вікном...
    Приватне підприємство “Озон” (ідентифікаційний код 30175428) за документами розташоване за адресою: м. Берегово, вул. Корятовича 1, к-та 106. Це один із номерів готелю УСБ “Закарпаття”, саме тут, до речі, був розташований під час виборчих перегонів і штаб В.Януковича.
    П/п “Озон” за документами, наданими облуправлінням статистики, мало б займатися наступними видами діяльності: виробництвом гумотехнічних виробів, штучних шкір та плівкових матеріалів, полімерної транспортної тари. Бачимо, що насправді ніяким виробництвом підприємство не займалося і навіть не збиралося займатися. Їм більше припала до душі оптова торгівля (також зазначена у документації) невідомими імпортними речовинами.
    Виявляється, що цю речовину “озоновці” купували за кордоном за валюту. Для того, аби потім розвіяти її безкраїми закарпатськими полями та полонинами.
    Саме про це безглуздя свідчить і договір №05/2005-01-15 між продавцем – підприємством “Елтекс” (Угорщина, Дебрецен, вул. Чіллаг, 69) в особі директора Золтана Ваша та покупцем – берегівським підприємством “Озон”. Що робить покупець? Він, згідно договору, “купує теплостійкий наповнювач “Премікс”, який використовує у технологіях виробництва систем гальмування”. Отже, вже гальма?
    Договір був складений на поставку 500 тонн вказаної продукції. А ціна 1 (однієї) тонни наповнювача складає всього 20 доларів США! При чому, сюди вже була включена вартість упаковки, погрузки та інших витрат, пов’язаних з митними процедурами при експорті товару. Загальна сума договору, відповідно, склала 10. 000 доларів США.
    Парадоксальна ситуація – за наповнювач “Премікс” платили гроші, аби потім його викидати або спалювати...

    Що це за речовина?

    Берегівська міжрайонна прокуратура робить запит до обласної санітарно-епідеміологічної станції в Ужгороді відносно лабораторного дослідження невідомого порошку. Але там розводять руками – технічний рівень лабораторії, нібито, не дає можливості встановити перелік хімічних речовин, які входять до “Преміксу”. На їхню думку навіть неможливо зробити однозначний висновок, що це є суміш різних відходів. Єдине, що відомо – це відсутність радіації у речовині.
    Цікавий висновок і на рахунок тирси деревостружкової плити з вмістом формальдегідом, яку спалювали на закарпатських заводах для виробництва цегли. Виявляється, що відповідна технологія була рекомендована ОКП “Закарпатбудматеріали” за результатами лабораторних досліджень (лист № 90 від 04.05.2001 р.). Відповідно до діючого законодавства ввезення тирси було регламентовано листом Міністерства екології та природних ресурсів України (№ 8027/1614-10 від 18.09.2002 р.) та висновком Державної санітарно-епідеміологічної експертизи (№ 05.03.02-03/4281 від 07.02.2003 р.) при умові вмісту формальдегіду не більше 10 мг/100 гр.
    Значить є гранична норма, яка заявлена як нешкідлива для здоров’я, а та що більше?
    У листі йдеться про те, що кожна партія тирси, яка була завезена у 2004 році була досліджена у токсикологічній лабораторії Закарпатської обласної СЕС. При дослідженнях фактичний вміст формальдегіду склав: січень – 6,2 мг/100 гр., лютий – 5,8 мг/100 гр., березень – 6,4 мг/100 гр. і так далі аж до листопада. Це підтверджує головний державний санітарний лікар Закарпатської області Б. Мельник.
    Значить ніяких діоксинів у атмосферне повітря не потрапляє, все в межах норми?
    Про це каже і начальник Берегівської районної екологічної інспекції Валерій Василюк: “Тирса з вмістом формальдегіду завозилась спеціально для виробництва цегли. Законодавством України дозволяється ввезення відходів, якщо є відповідна технологія їх використання та переробки. Деревина, макулатура, склобій – все це вважається відходами і сировиною для подальшої переробки. Міністерство екології дало дозвіл використовувати цю тирсу. А формальдегід при згоранні перетворюється на воду та вуглекислий газ, яким ми дихаємо. Отже, ніяких діоксинів там не виділяється. Діоксини, як ми знаємо, виробляються тільки в деяких секретних лабораторіях...”

    “Озон” не реагує на зауваження

    22 лютого 2005 року начальник екологічної безпеки Берегівського району В. Василюк нарешті складає акт про порушення з боку п/п “Озон”. Серед головних порушень – відсутність складського приміщення. При чому досі невідома речовина складується вже на території декількох берегівських підприємств.
    А саме – на території р/о “Агрокомплекс” (м. Берегово, вул. Достоєвського) – 134 тонни та на території берегівського комбінату хлібопродуктів (м. Берегово, вул. Достоєвського, 3) – 6 тонн. А також на території кам’яного кар’єру Закарпатського інституту АПВ в с. Мужієво виявлено 76 тонн “Преміксу”.
    Договорів про оренду територій підприємством не представлено. Немає в “Озону” і договорів про подальшу поставку сировини на інші підприємства в Україні для подальшого використання чи переробки. Тільки тоді п. В. Василюк відбирає зразок продукції (2 кг) для контрольного аналізу його хімічного складу.
    Наступна перевірку діяльності підприємства було здійснено 25 лютого разом з представниками обласної прокуратури та обласного відділення УБОЗу.
    18 березня реагуючи на скаргу мешканців с. В.Бакта В.Василюком виявлено нове місце складування “Преміксу” на відкритій території промислового майданчику, який відноситься до Закарпатського інституту АПВ. Орієнтовний обсяг сировини – 180 тонн. І зазначається, що підприємство не повідомляло райдержекоінспекцію про цей склад у ході минулих перевірок.
    Як нам вже відомо, всього по документам, яка надала угорська фірма “Елтекс” на територію України потрапило 500 тонн продукції. На сьогодні відомо де знаходиться 396 тонн. Отже, існують ще якісь підпільні склади?
    Саме так, а центральний – пункт по перезатаренню сировини знаходиться у Берегові на території ТОВ “Нумінатор” по вулиці Фабричній. І хоча генеральним директором ТОВ “Нумінатор” номінально являється Леонтин Ердевдій, а його заступником Андрій Ердевдій, всі у Берегові прекрасно знають, що фірма належить народному депутату Іштвану Гайдошу. Звичайно останній від неї відхрещується в останніх інтерв’ю, тому що діяльність цієї фірми вже давно зацікавила правоохоронні органи.
    Отже, мабуть, відчуваючи таку вагому підтримку директор п/п “Озон” Йосип Гал не збирається ні герметизувати пошкоджені мішки, ні прибрати їх з вказаних територій.
    Екологічна інспекція району дає йому останній строк – до 15 квітня 2005 р. ліквідувати джерела забруднення атмосферного повітря та перезатарити сировину, забезпечити подальше зберігання сировини під навісами та при наявності охорони. До 1 травня вказати перелік підприємств, які отримують сировину “Премікс” в Україні і заключити з ними відповідні договори на поставку, аби сировина більше не накопичувалась на території Берегівського району. Зазначається також, що у випадку відсутності споживачів даної сировини в Україні весь її обсяг має бути направлено назад виробнику в Угорщину...

    Діоксинова небезпека

    Здається, що справу навколо “Озону” буде незабаром вирішено. Але залишається ще маса питань без відповіді. Закарпатці так і не дізналися – чи впливала ця невідома речовина на їх здоров’я? Чи наслідки цієї злочинної недбалості випливуть тільки через кілька років?
    У сертифікаті якості, який 9 березня 2005 року надала угорська фірма “Елтекс” на продукт “Премікс”, що, нібито, призначений для гумової промисловості та виробництва гальм зазначено перелік компонентів з яких складається сировина. Серед них: перекис декумілу, синтетичний каучук, сірка, бакелізована смола, каолін, келар, скловолокно, базальтова вата, сажа, мідна стружка, голлостоніт, вермикуліт, глинозем, оксид магнезії, вапнякова пудра та ще десяток компонентів.

    Чи справді цей перелік потрібен для виробництва гальм? Є дуже великі сумніви з цього приводу. Тим більше, як засвідчує народний депутат І.Мигович в дійсності завозилися речовини, які входять до так званого “жовтого списку”. Тобто на територію України і речовини могли завозитись тільки за умови наявності підприємств з переробки таких відходів, відсутність таких підприємств на території держави-експортера тощо.
    Тільки 27.03.2003 у вагоні, який рухався на територію України виявлено 37 тонн заборонених до ввозу речовин: синтетичний каучук, помел гуми, перекис дик уміла, бакелізована порошкова смола, прискорювачі для гумової промисловості тощо. Вони також були заявлені у документах як теплостійкий наповнювач “Premix”, але насправді ніяк не були мінеральними добривами.
    Мабуть, недаремно І.Мигович у своєму депутатському запиті попереджає про небезпеку отруєння закарпатців діоксинами. У нього для цього, ймовірно, є всі підстави.
    Адже при виробництві пластмаси та засобів захисту деревини утворюються діоксини, саме вони утворюються і при спалюванні таких виробів. Наслідком отруєння діоксинами є хвороба хлоракне та рак. На жаль, ми не знаємо скільки тонн шкідливих речовин було завезено на територію Закарпаття і спалено.
    Варто згадати хоча б один приклад, пов’язаний з діоксиновим отруєнням, який стався 28 травня 1971 року у США, штат Міссурі, де ґрунти були забруднені відпрацьованим машинним маслом і відходами одного з підприємств.
    “...близько 10 куб. м. технічного масла було розкидано по ґрунту іподрому, щоб курява не заважала перегонам. Через три дні іподром було усіяно трупами мертвих пташок, а ще через день захворіли три коня і вершник. До липня загинуло 29 коней, 11 котів і 4 собаки. У серпні шестирічна дочка одного з власників іподрому захворіла і була доставлена у лікарню Сент-Луїса з незрозумілими важкими симптомами ниркового захворювання. Захворіло ще кілька дітей і дорослих. І лише у серпні 1974 р., після того як верхній шар землі на глибину 30 см було видалено і вивезено, іподром став безпечним для людей, домашніх тварин і птахів. З цього почалося десятиліття досліджень, дискусій та домислів, кульмінацією якого стала евакуація мешканців міста Таймс-Біч”. (Б. Коммонер, “Політична історія діоксинів”).
    До речі, діоксини виділяються при спалюванні звичайного побутового сміття на наших звалищах. Ніякі секретні лабораторії для цього не потрібні. Також у спеціалістів не залишилось вже сумнівів у тому, що “основним джерелом викидів діоксинів у атмосферу є сміттєспалювальні заводи. (“Діоксини і людство”. Українська секція Європейського Інституту екології та раку. Київ-2001)
    Отже, будемо чекати остаточних аналізів хімічної експертизи і висновків обласної прокуратури. Як бачимо, наслідки подібних оборудок, в яких замішані вищі посадовці України, можуть стати для мешканців Закарпаття не передбачуваними і навіть катастрофічними. Тим більше, ми не знаємо де ще знайдуться мішки з досі невідомою за своїм складом речовиною під назвою “Премікс”.

    Роберт Гут (Олександр і Таміла Ворошилови, журналісти, ГО "Чистий Берег")

    Стаття надрукована у газеті "Старий Замок "Паланок", № 11, 25 березня 2005 року

    фото Миколи Сіренка, мешканця с. Велика Бакта

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору