Уродженцю Закарпаття кобзарю-бандуристу Лайошу Молнару — 50!

Репертуар Лайоша Молнара цікавий та розмаїтий. Він багато спілкується з іншими кобзарями і бандуристами як з Львівщини, так і з усієї України, переймає в них окремі пісні, хоч має і власні твори та обробки. В його репертуарі історичні "Пісня про Морозенка", яку перейняв від київського кобзаря П. Супруна, "Прийшов указ" (в обробці Г. Китастого), "Про Аскольда і Дира" -- з репертуару Ф. Жирка та інші. Від кобзаря П. Супруна перейняв він народну пісню "Віє вітер, віє буйний", від учителя Юрія Даниліва -- "Та не жур мене моя мати", виконує "Думу про козацькі могили" А. Кос-Анатольського, "Виший, виший, кохана, мені" Г. Китастого та твори інших композиторів, має у своєму репертуарі стрілецькі пісні та багато творів на вірші Тараса Шевченка. Лайош Молнар опанував не лише гру на сучасній вдосконаленій бандурі, але й на старосвітській бандурі, а також лірі. Він -- добрий імпровізатор як на бандурі, так і на фортепіано...

Лайош Людвігович Молнар, угорець за походженням, народився 22 травня 1954 року в селі Гетен Берегівського району Закарпатської області. В дитинстві втратив зір, учився в спецшколі-інтернаті для сліпих у Мукачевому. В 1970-1974 роках працював на підприємствах системи українського товариства сліпих (УТОС) у Мукачевому. Маючи чудові музичні здібності, 1974 року переїхав до Олександрії Кіровоградської області, де вступив до культосвітнього училища, яке закінчив в 1976 року (клас баяна). 1981 року переїхав на Львівщину, де став працівником Будинку культури міста Соснівки. 1983 року Лайош Молнар почув виступ відомого українського кобзаря-бандуриста Юрія Даниліва, і далі все його життя пов'язане з бандурою. Кілька років навчання у Львові бандурного мистецтва у Юрія Даниліва, і з 1989 року Лайош Молнар стає активним учасником народної капели бандуристів УТОС "Карпати". Далі Лайош Молнар почав виступати і самостійно як соліст-бандурист, а також разом з незрячою дружиною поетесою Тетяною Фроловою (спів і художнє читання під акомпанемент бандури).

У його композиторському доробку є дві збірки -- "Співаю серцем" та "Обертони". І якщо в першій є авторські твори для бандури, в основному, на вірші дружини Т. Фролової, то в другій збірці об'єднані вокальні та інструментальні твори для бандури та фортепіано. До неї увійшли такі цікаві твори, як "Сумує Львів" (присвячено світлій пам'яті І. Білозіра), "Пісня про Трускавець", "Знову осінь", "Сумне танго", "Осінній вальс" та інші пісні у супроводі фортепіано, а також інструментальні твори, зокрема "Коханій", "Весна", "У надвечір'ї". Низка його творів є вже у репертуарі окремих бандурних виконавців та колективів.

Лайош Молнар був учасником багатьох кобзарських сходин, нарад та фестивалів. 1996 р. його обрали членом Національної спілки кобзарів України. Як активний спілчанин він часто виступає з іншими кобзарями і кобзарськими колективами (зокрема, останній величний Шевченківський вечір 8.03.2004 з участі провідних кобзарських колективів Львова у філармонії), багато мандрує, демонструючи кобзарське мистецтво широкому колу глядачів не тільки в Україні, але й далеко за її межами, зокрема в Угорщині, Польщі, Швейцарії.

Митець, який народився і виріс на українському Закарпатті, Лайош Молнар, не зраджуючи рідної угорської мови, щиро полюбив все українське, зокрема традиційне кобзарське мистецтво, одружився з українкою, демонструє глибоке знання української мови і культури, підтримує народні українські традиції і успішно пропагує українську музичну культуру. У день його 50-річчя кобзарство Львівщини та шанувальники кобзарського мистецтва щиро вітають Лайоша Молнара і бажають йому творчої наснаги, нових успіхів та звершень.