Україна в 2009 році: Підсумки року

Цього року українці пережили епідемію, другу хвилю економічної кризи і низку політичних скандалів. Однак, серед усього цього знайшлося місце і для прекрасного.

Напередодні нового 2010 Корреспондент.net згадує найважливіші події 2009 року, що минає. Українцям він запам'ятається протистоянням між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, що дійшли до абсурду, загальнонаціональної панікою у зв'язку з епідемією каліфорнійського грипу, небувалою за своїм розмахом передвиборчою кампанією і низкою гучних політичних і навколополітичних скандалів, які остаточно дискредитували всі владні структури країни.

Непара року

Президент проти прем'єр-міністра. Парадоксальне протистояння перших осіб країни Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко, початок якому було покладено ще в 2005 році, в 2009-му заграло новими барвами і дійшло до абсурду. До кінця року прірва між ключовими фігурами української політики в контрасті з їх щасливим помаранчевим минулим перетворилася в безодню.

Дійшло до того, що їх взаємні гучні звинувачення в корупції і здачі національних інтересів українці стали сприймати як данину. Сварка на найвищому державному рівні набула таких обертів, що якби під час чергового заходу, в якому беруть участь і Ющенко, і Тимошенко, Президент став би і прямим текстом послав прем'єра куди подалі, ніхто б уже не здивувався. Нічого особистого, просто у передвиборчому році щоб бути почутими, і Ющенко, і Тимошенко перестали вибирати висловлювання.

"Якщо не заплатите своїм партнерам у Верховній раді, якщо вони не куплять собі черговий Lexus, то вони до вас, перепрошую, жопою повернуться", - це цитата Президента, що просочилася у ЗМІ зі скандального закритого засідання РНБО 10 лютого. Так він звинуватив главу уряду в корупції під куполом парламенту, зазначивши при цьому її "дар до крадіжки". Використання Президентом слова на букву Ж викликала чималий резонанс у суспільстві і один донецький адвокат навіть спробував через суд заборонити голові держави вживати це слово, однак марно. У відповідь на запит стенограми засідання РНБО суддям пояснили, що питання даного засідання віднесені до держтаємниці, і розголошувати їх заборонено.

Не поскупився Ющенко на жорстке слівце і ближче до кінця року, вже в розпал передвиборчих перегонів. Коментуючи рекламну кампанію Тимошенко в поєднанні з її декларацією про доходи, він сказав: "Де беруться сотні мільйонів гривень на цю рекламу у прем'єра, у якого ні квартири, ні шматочка землі, ні машини? - Бомж! Як можна в 50 років бути бомжем? Прем'єр, у якої в 50 років немає ні кола ні двора. І ця людина хоче сказати, що може дати відповідь нації щодо того, як облаштувати майбутнє? Так облаштуй своє майбутнє! ".

Сама Тимошенко за підсумками року в боргу не залишилася. "Це нагадує ситуацію, коли терористи хочуть знищити мирне населення і вкладають бомбу в іграшки, а потім підкидають їх дітям. Так само вчинили Ющенко з Януковичем із закону про підвищення соціальних стандартів", - так прем'єр відреагувала на підписання Президентом закону про підвищення соціальних стандартів, прийнятому в Раді без участі фракції БЮТ.

Які б цілі не переслідували високопоставлені спікери, використання подібної лексики не робить їм честі.

Прелюдія року

Якщо Вам обіцяють вдвічі підвищити зарплату чи пенсію, якщо до Вашого будинку мають намір побудувати нову дорогу, якщо ніхто з політиків не говорить про підвищення цін на газ - це зовсім не означає, що в країні спостерігається економічний бум. Все набагато простіше: незабаром вибори. У січні українці мають зробити черговий доленосний вибір, відповівши на набридливе, але все ж таки, як і раніше актуальне запитання: Куди ми рухаємося? Ще задовго до початку передвиборчих перегонів на голови жителям країни вивалили тонни компромату, кілометри рекламних білбордів і сотні агітаційних роликів. На відміну від попередніх виборів, цього разу кандидати на престол благополучно забули про НАТО, російську мову, темники, Чорноморський флот і ОУН-УПА. Осінь 2009 запам'яталася дебатами про те, хто придумає кращий спосіб боротьби з корупцією, хто швидше знайде гроші на підвищення зарплат і пенсій або, хто ефективніше захистить українців від кризи і грипу.

Тимошенко вирішила, що Вона - це Україна і не полінувалася повідомити про це всій країні за допомогою тисяч білбордів. Крім того, прем'єр зробила висновок, що Вона працює, а всі інші активно їй перешкоджають. За останніми даними соціологів, кількість тих, хто бажають бачити в кабінетах чиновників портрети політика з косою, коливається від 15 до 20%. У спину Тимошенко дихають двоє хлопців спортивної статури, які не нехтують можливістю потягати залізо. Яценюк вважає, що це хобі не завадить йому в анонсованому хрестовому поході проти корупції і поставив собі амбітну мету Врятувати країну. Тігіпко, у свою чергу, свято впевнений, що тільки сильний президент зможе побудувати сильну Україну.

Віктор Ющенко практично кожен божий день не забуває покритикувати главу уряду. Гарант Конституції не скупиться на епітети і кумедні порівняння, приємно або не дуже дивуючи громадян новими потоками звинувачень і "викриттів". Господар будинку на Банковій також часто наголошує, що не бачить особливої різниці між Тимошенком і Януковичем, називаючи обох "двома валянками з однієї пари", тим не менше, ці висновки не завадили Віктору Андрійовичу свого часу пропонувати кандидатури обох нинішніх опонентів на пост прем'єр - міністра.

Очевидним фаворитом пергонів оглядачі та соціологи називають Януковича, який вже встиг зробити заяву, що стане президентом за підсумками першого туру голосування. Лідер регіоналів з білбордів звертається до громадян країни з гаслом Україна для людей. Опоненти, у свою чергу, активно дістають Віктора Федоровича заявами щодо маєтку в Межигір'ї під Києвом, який за площею перевищує розміри князівства Монако, а також згадують проблеми із законом в юному віці. Але якщо вірити соціологам, відданих прихильників Януковича ці аргументи не хвилюють, так само як і те, що фаворит передвиборчих перегонів може переплутати Косово з Чорногорією або Гельсінкі зі Стокгольмом.

Ще однією особливістю поточної передвиборчої кампанії є порівняно невелика кількість претендентів на президентський палац. Найбільш чесний кандидат у президенти Єгор Лупан був відкинутий Центрвиборчкомом, проте він зумів вступити в заочну суперечку з самим Ющенком. Свинарка Вона зробила спробу записати в свій передвиборчий актив білборди по всій країні, зазначивши, що саме Вона працює, але енергії скромної жінки з Хмельницької області вистачило всього лише на кілька днів. Литвин спробував заперечити Вона, і за допомогою білбордів повідомив електорату, що саме Він потрібен Україні.

У Новий рік Україна виходить на пік передвиборчої кампанії, а це означає тільки одне: Далі буде.

Поганий мир року

Україно-російські відносини в році, що минає можна охарактеризувати старим прислів'ям: "Як рік зустрінеш, так його і проведеш". Не встигли вщухнути пристрасті навколо січневого газового протистояння, як у лютому спалахнув новий скандал. В інтерв'ю Комсомольской правде в Украине посол РФ в Україні Віктор Черномирдін допустив недипломатичне висловлювання на адресу українського керівництва. Зокрема, говорячи про Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко, він сказав: "Так, собачаться між собою, криють один одного ... У відкриту, по телебаченню! Вона підписала потрібне ж для України, а він зараз чіпляється: де гроші, Зін? С виду-то вроде нормальный мужик. Он такого склада - рисует, черепки собирает. И этот человек вдруг проявил себя вот таким".На вигляд ніби нормальний мужик. Він такого складу - малює, черепки збирає. <...> І ця людина раптом проявила себе ось такою ".

У результаті МЗС України вручило російському послу ноту протесту і попередило про можливість оголошення його персоною нон-ґрата. На чолі російського посольства Черномирдін залишався до 11 червня, коли президент Росії Дмитро Медведєв підписав указ про його відставку. Після восьми років перебування на посаді посла РФ в Україні Черномирдін поїхав до Москви. А в російському посольстві в Києві настала ера "безпосольщини".

Наприкінці липня українсько-російські відносини сколихнув ще один дипломатичний скандал. Офіційний Київ вислав радника посольства Росії в Україні Володимира Лисенка, у відповідь Москву був змушений залишити радник-посланник посольства України в Москві Ігор Березкін. Україна також рекомендувала Росії дочасно припинити повноваження генконсула в Одесі Олександра Грачова, але пізніше відкликала свою рекомендацію. Як писала британська The Times, причиною скандалу стала діяльність російських дипломатів, які фінансують проросійські організації в Україні. Рік, що минає також ознаменувався низкою інцидентів навколо пересування моряків Чорноморського флоту РФ в Севастополі.

Після відставки Чорномирдіна в червні і висилки дипломатів у липні, у відносинах між Києвом і Москвою насупив найбільш гарячий місяць серпень. 11 серпня президент РФ Дмитро Медведєв одягнув чорне, вийшов на берег Чорного моря і на тлі сонця, оприлюднив послання до Президента України. "Напруженість у відносинах Росії і України дійсно зашкалює", - розпочав Медведєв. Далі він звинуватив Ющенка в погіршенні відносин з Росією з усього спектру взаємин, починаючи від зовнішньої політики, закінчуючи енергетикою і Голодомором. Крім того, Медведєв оголосив про рішення поки не направляти до Києва нового російського посла, яким 5 серпня був призначений Михайло Зурабов. Медведєв чітко дав зрозуміти, що надалі буде мати справу лише з новим керівництвом України.

Відповів Ющенко 13 серпня. "Не можу не погодитися з тим, що у відносинах між нашими країнами є серйозні проблеми, проте дивно, що Ви повністю виключаєте відповідальність за це з боку Росії", - заявив Ющенко. Він спростував звинувачення Медведєва і дорікнув його в спробі "позбавити Україну свого погляду на власні національні інтереси". Слідом за Ющенком свою відповідь Медведєву дала прем'єр Юлія Тимошенко: "Україна самостійно, без зовнішнього втручання, буде визначати свою зовнішню і внутрішню політику". Після цього президенти припинили будь-які контакти. Лише одного разу їх звів випадок. 9 жовтня в Кишиневі під час засідання Ради глав держав-учасниць СНД відбулася незапланована зустріч Ющенка і Медведєва. Обидва президенти приїхали на захід із невеликим запасом часу і були змушені потиснути один одному руки.

Але, фактично заморозивши відносини з українським Президентом, Кремль сміливо йшов на контакт з прем'єром. Під час низки зустрічей прем'єр РФ Володимир Путін неодноразово наголошував, що йому "комфортно" працювати з Юлією Володимирівною, після чого оглядачі зробили висновок, що Москва ставить на Тимошенко. Глава українського уряду у свою чергу також не скупилася на компліменти на адресу свого московського колеги, а також не приховувала, що їй подобаються жарти Путіна. Навіть про Ющенка. Так що не можна виключати, що в разі перемоги Тимошекно на президентських виборах новини про російсько-українських відносинах перестануть нагадувати повідомлення з поля бою.

Епідемія року

Свинячий грип, епідемія, карантин, Таміфлю, вірус A/H1N1 ... Насправді, це не терміни з медичної енциклопедії, а слова, які восени цього року стали цілком звичними для кожного українця і миттєво обійшли за популярністю в пошукових запитах такі слова, як секс, криза чи Путін.

Коли один з київських діджеїв написав музику на слова прем'єр-міністра Юлії Тимошенко про початок епідемії, українцям було явно не до пісень: країну охопила масова паніка. Тим не менше, жителі держави вмить забули про січневі вибори, охололи до скандалу навколо розбещення неповнолітніх в Артеку і перекинулися на екстрені засідання Кабміну і зведення Мінохоронздоров'я.

Епідемія в лічені дні змінила спосіб життя мільйонів українців Більше того, українці синхронно кинулися в аптеки за препаратами Таміфлю, Арбідол, Амізон, що стали популярними. Пенсіонер, студент, вчитель, військовий без роздумів витрачали свої заощадження на будь-які таблетки, що залишилися в аптеках. У підсумку, фармацевти і власники аптек заробили мільярди на паніці, що спалахнула, а перші особи країни, одягнувши маски, без втоми розповідали перед камерами, як вдало рятують українців від страшної хвороби. Деякі "особливо обізнані" політики підігрівали паніку повідомленнями, що насправді в західних областях лютує легенева чума, інтернет ряснів ще більш екзотичними версіями, але правоохоронні органи на все закривали очі.

Влада запевняла, що роблять все можливе, але було очевидно, що країна виявилася абсолютно не готовою до епідемії: дуже швидко закінчилися захисні маски, в аптеках зникли практично всі ліки, а медики не розуміли, як нейтралізувати новий штам вірусу. Тим не менше, прийняті карантинні заходи призупинили тріумфальну ходу свинячого грипу Україною, а твереза стаття доктора Комаровського дещо збила градус паніки серед населення. Поки українці масово споживали цибулю і часник, політики сперечалися, чи потрібен Україні мільярд на боротьбу з грипом. Мільярд проти грипу, за останніми даними, так і залишився на папері. А українці, тим часом, активно обговорюють, коли прийде друга хвиля епідемії.

Ковток року

У травні міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко ледь не позбувся міністерського портфеля. 5 травня німецька газета Bild опублікувала матеріал про бійку, яка сталася в аеропорту Франкфурта-на-Майні між місцевою поліцією з одного боку та Юрієм Луценком та його сином Олександром - з іншого.

Конфлікт виник після того, як співробітники авіакомпанії Lufthansa не допустили главу МВС і його сина на борт літака, що вилітав до Сеула, посилаючись нібито на їх нетверезий стан. За повідомленням Bild, Луценко і його син чинили опір викликаним на допомогу поліцейським.

Луценко заявив, що перед польотом випив лише пляшку пива, а його син і зовсім не вживав спиртного. Луценко також розповів, що поліцейські безпідставно застосували щодо нього і його сина силу, але інцидент було вичерпано, після того, як німецькі правоохоронці, за словами міністра, принесли свої вибачення.

Пізніше Олександр Луценко подав до Земельного суду Берліна позов проти видання Bild і виграв його. 6 червня газета опублікувала спростування інформації про те, що син Луценка під час посадки в літак перебував у стані алкогольного сп'яніння. Після слухань у Раді Луценко зберіг за собою посаду міністра, хоча і відмовився дати дозвіл на оприлюднення офіційних матеріалів німецької прокуратури щодо даного інциденту.

А 16 грудня дві тимчасові слідчі комісії Верховної Ради з питань розслідування інциденту в аеропорту Франкфурта-на-Майні припинили свою роботу.

Втікач року

Два роки він приймав закони в українському парламенті, тепер його розшукує Інтерпол. 17 червня Кіровоградська обласна організація ВО Свобода заявила, що за день до цього в селищі Голованівськ Кіровоградської області народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко Віктор Лозінський, прокурор Голованівського району Євген Горбенко та начальник районної міліції Михайло Ковальський жорстоко побили, а потім завдали кілька кульових поранень місцевому жителю Валерію Олійнику, в результаті чого той помер.

Відразу ж після появи цієї інформації Лозінський заперечував свою провину, заявляючи про те, що вбитий Олійник, озброївшись до зубів, сам спровокував бійку. Більше того, бютівця кинувся захищати перший віце-прем'єр України Олександр Турчинов: "Навпаки - я вважаю, що тут депутат від БЮТ був на досить високому рівні". Більше того, низка колег Лозінського по фракції запропонували нагородити депутата орденом за "нейтралізацію особливо небезпечного злочинця".

Проте Генеральна прокуратура встановила, що у вбитого не було зброї, а пістолети, з яких він нібито стріляв у депутата і двох силовиків, підкинуті. ГПУ порушила проти Лозінського і співтоваришів кримінальну справу. Прокурор і начальник РВВС були затримані, але для затримання Лозінського був потрібен дозвіл Верховної Ради. 3 липня 415 колишніх колег Лозінського в Раді проголосували за позбавлення його депутатських повноважень.

"Помилитися з депутатом можна", - визнала Тимошенко, чия політична сила подарувала Лозінському депутатське крісло, а з ним і недоторканність, що заважала його затриманню одночасно з іншими співучасниками злочину. Колишньому бютівцю вдалося сховатися. ЗМІ неодноразово приписували екс-нардепу втечу то в Ізраїль, то в Придністров'я, однак справжнє місцезнаходження Лозінського до цього часу залишається невідомим.

Затримання року

"Називайся, швиденько давай! - Звучить за кадром голос співробітника СБУ. - Алло, товаришу! На мене, на мене дивись швиденько!" - Звертається правоохоронець до сивого чоловіка в наручниках, який лежить на траві обличчям вниз. "Називаємося, називаємося! Ти дивишся на мене? Голосніше, - наказує він затриманому. - Зброя є? Нічого немає, так? ... Яке відношення маєте до справи Ґонґадзе? Що? Безпосередню участь? Участь у вбивстві ...".

Цим 38-секундним відеосюжетом з кадрів оперативної зйомки, що свідчать про затримання головного підозрюваного у вбивстві журналіста Георгія Ґонґадзе, СБУ приголомшила всю українську, а за нею і світову громадськість 22 липня. Колишній начальник Департаменту пошуково-розшукової діяльності МВС, генерал-лейтенант Олексій Пукач був узятий під варту напередодні ввечері в селі Молочки Житомирської області. Подробиці його затримання, всі наступні заяви силовиків і політиків, регулярно підігріваються джерелами ЗМІ - і все це на тлі майбутніх президентських виборів - поставили під сумнів ефективність розслідування однієї з найгучніших кримінальних справ у країні.

Як виявилося, за всі 5 років, поки генерал був у розшуку, він жодного разу не залишав межі України, а в селі, де його затримали, прожив майже рік, випасаючи корів. За даними ЗМІ, він навіть бував у Києві і зв'язувався зі знайомими по мобільному. Останнє, якщо вірити главі МВС, і допомогло вийти на його слід. "Департамент карного розшуку зміг вичислити телефон Пукача, а СБУ змогла за допомогою своїх технічних можливостей визначити конкретне місце перебування", - заявляв Юрій Луценко. Закиди в тому, що Пукач весь цей час перебував під носом міліції, міністр відкидав, посилаючись на його "оперативні можливості та професіоналізм". При цьому Луценко висловив припущення, що за всі роки перебування в бігах Пукач "згорів" від усвідомлення того, що вчинив, і почав активно давати свідчення.

У каяття повірити важко, а от момент добровільної здачі владі цілком допустимо. Принаймні, це перше, що спадає на думку після перегляду відео з затримання - Пукач спокійний, ніби він очікував оперативників. До речі, про те, що Пукач навмисне спровокував правоохоронців, прямо заявляв адвокат Сергій Осика, зазначаючи, що його клієнта взагалі ніхто не розшукував. Однак, сам Пукач незабаром від послуг адвоката чомусь відмовився.

Як би там не було, із затриманням генерала розслідування справи Ґонґадзе зрушило з мертвої точки. Вже через тиждень слідчо-оперативна група знайшла в Білоцерківському районі Київської області, у місці, зазначеному Пукачем, фрагменти черепа обезголовленого журналіста. Те, що фрагменти належать Георгію, встановили поки тільки українські експерти, висновки яких ще мають перевірити іноземці. На закордонній експертизі наполягають, в першу чергу, вдова Ґонґадзе Мирослава і його мати. Леся Ґонґадзе до цього часу не вірить жодному слову силовиків: "Генпрокуратура все сфальсифікувала і далі продовжує виставу, серіал жахів, яка триває вже 9 років". Якщо це дійсно так, які б прізвища не назвав Пукач, про замовників вбивства ми все одно не дізнаємося.

Заборона року

У ніч на 7 травня в Дніпропетровську сталася пожежа, в результаті якої загинули дев'ять осіб. На першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку повністю вигоріла зала ігрових автоматів Метро Джек Пот. Трагедія спричинила за собою доленосне рішення влади заборонити гральний бізнес у населених пунктах по всій країні.

Після дніпропетровської трагедії Кабмін діяв блискавично. Поки міліція робила перші кроки зі встановлення причини пожежі, уряд, не чекаючи наступного дня, доручив Мінфіну і місцевій владі на місяць призупинити дію ліцензій гральних закладів, починаючи з 8 травня.

Станом на 12 травня в Україні закрили 99% або 10319 гральних залів, у тому числі 2664 розташованих у житлових будинках. А під стінами Кабінету міністрів і Верховної Ради в цей день зібралися розлючені настільки безкомпромісним рішенням Тимошенко працівники сфери грального бізнесу. В Україні таких - понад 200 тисяч осіб, і всі вони залишилися без роботи.

Незважаючи на акції протесту, ще через три дні, 15 травня, Рада заборонила гральний бізнес. Президент спочатку ветував закон, вважаючи, що він не тільки веде до втрати сотень тисяч робочих місць, а й є популістським, непродуманим і таким, що порушує Конституцію. Пізніше, коли Рада подолала вето, Ющенко все ж таки його схвалив. З 25 червня закон набрав чинності, давши старт масовим перевіркам податківців з подальшим покаранням неслухняних "азартних підприємців".

Азартний бізнес, у свою чергу, пішов у підпілля і продовжує працювати під виглядом інтернет-кафе і клубів. Ще в липні про складнощі із закриттям гральних закладів говорила і сама Тимошенко. Один з основних пунктів забороняє закону - доручення Кабміну протягом трьох місяців розробити спеціальний закон про гральний бізнес і спецтериторії, де буде дозволено гральна діяльність. Спецзакон, однак, поки не розроблений.

Скандаліст року

Мабуть, єдиним кандидатом у президенти України, що викликав відкрите обурення з боку іноземної держави за всю історію українських виборів, став мер Ужгорода Сергій Ратушняк. Міністерство закордонних справ Ізраїлю засудило факт його реєстрації Центрвиборчкомом.

А почалося все з того, що в серпні Фронт змін звинуватив мера Ужгорода у нанесенні травм дівчині-агітаторові лідера Фронту змін Арсенія Яценюка. У свою чергу Ратушняк, коментуючи інцидент, назвав Яценюка "єврейчиком" і кримінальним елементом, який думає, що президентські вибори - це вибори "до сільської ради десь в Ізраїлі". Через кілька днів журналіста, який взяв у мера коментар, звільнили.

Висловлювання Ратушняка викликали хвилю обурення в єврейських організацій України, а також Міністерства закордонних справ Ізраїлю. Голова Об'єднаної єврейської громади України Ігор Коломойський заявив, що Ратушняка необхідно піддати примусовій психіатричній експертизі. Стурбованість поведінкою Ратушняка висловив і Президент Ющенко.

Проти мера Ужгорода було порушено дві кримінальні справи за ознаками порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової чи національної приналежності, а також за ознаками хуліганства та перевищення службових повноважень. Однак скандал приніс меру Ужгорода не тільки популярність, а й корочку кандидата в президенти України.

Візит року

Десятиденний пасторський візит нового Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну в липні, що минає, відбувся у напруженій атмосфері. Уже в перший день візиту в Києві члени козацьких організацій, які зустрічали патріарха, побилися з протестуючими представниками УНА-УНСО. Однак це не завадило Кирилу відслужити молебень на Володимирській гірці і в Києво-Печерській лаврі, зустрітися з Ющенком і Тимошенком, а також відвідати пам'ятники жертвам Голодомору.

Широкий резонанс викликали слова патріарха про те, що в Україні вже є помісна церква - Російська православна - й іншої їй не треба. Це було сприйнято, як пряма повна відмова від визнання Київського патріархату. Часу для зустрічі з главою УПЦ КП Філаретом Кирило також не знайшов. Але основну увагу преси привернули зовсім інші нюанси. Коли літак з журналістами та священиками, що супроводжували патріарха, вирулював на злітну смугу в донецькому аеропорту, в його турбіни засмоктало кілька птахів, через що виліт довелося відкласти. Тут уже противники Кирила заговорили про "покарання зверху". Потім літак Кирила, вилетівши з Криму, приземлився не в Рівному (як це спочатку було задумано), а в Києві. За словами представників РПЦ, їм настійно рекомендували змінити маршрут, оскільки візит патріарха в Рівному міг спровокувати сутички в цьому місті. Кирило пізніше все ж таки приїхав у Рівне автобусом.

Найбільш обговорюваних фактом стали години глави Російської православної церкви. В інтернеті з'явилися фотографії, на яких з-під рукава патріарших шатів визирає Breguet з білого золота ціною приблизно в 30 тисяч євро. Кирилу відразу пригадали його висловлювання про руйнівну природу "нестримного споживання" і необхідності "навчитися християнському аскетизму". А за день до повернення в Москву патріарх зробив ще одну цікаву заяву: для того, щоб акцентувати наднаціональний статус РПЦ, він заявив, що хоче прийняти українське громадянство. Кирило цієї обіцянки не дотримав.

ДТП року

На світанку 8 травня в автокатастрофі загинув відомий телеведучий Ігор Пелих, який запам'ятався глядачам за програмами Галопом по Європах, На свою голову і Лабіринт. Разом з ним у ДТП загинула 21-річна студентка медуніверситету, її подруга у важкому стані потрапила до реанімації. Усі вони їхали з нічного клубу в автомобілі Honda Accord, за кермом якого був колега і друг Пелиха - 26-річний Олег Кириллов. Як повідомляли ЗМІ, і водій, і пасажири перебували у нетверезому стані.

Близько п'ятої ранку Honda Accord, рухаючись по проспекту Перемоги, здійснила бокове зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, після чого знесла на ходу два дерева і перекинулася. У Volkswagen Passat ніхто не постраждав, двоє пасажирів Honda померли на місці. Кириллов з місця ДТП зник і з'явився в міліцію лише 13 травня. Тепер йому загрожує позбавлення волі терміном від семи до дванадцяти років. Слідство вже завершено, і з часом справу буде передано до суду. Пелиху було 35 років, у нього залишилася дружина і троє дітей. Похорон відбувся на Байковому кладовищі у Києві, а в його рідному Тернополі незабаром з'явиться вулиця імені Пелиха.

Крім того, у році, що минає, в ДТП втратили своїх дітей двоє народних обранців. У червні в автокатастрофі загинув молодший син народного депутата від Партії регіонів Ганни Герман, а в липні старшого сина втратив ще один регіонал - Володимир Сівкович. У листопаді нашоукраїнець, екс-мер Києва Олександр Омельченко, перебуваючи за кермом Mitsubishi Pajero, на в'їзді до Києва на смерть збив 48-річного пішохода.

Відставка року

19 травня, за півроку до старту президентської виборчої кампанії, чинний Президент позбувся "правої руки" - від Віктора Ющенка пішов глава його Секретаріату Віктор Балога. Згадка про вибори-2010 тут аж ніяк не випадкова. Головною причиною своєї відставки уродженець Закарпатської області, який раніше обіймав посади мера, губернатора, і міністра, назвав категоричну незгоду з рішенням Ющенка вдруге балотуватися на посаду президента.

Протягом неповних трьох років перебування на посаді головного вожатого президентського табору Балога, будучи лютим критиком Тимошенко, на совість відстоював інтереси Ющенка. "Причому робив це так, що став незамінною людиною, яка володіє владою майже настільки ж всеосяжною, як Президент і прем'єр-міністр разом узяті", - зазначав журнал Корреспондент, який назвав Балогу Особистістю 2008 року. Прем'єр не раз обурювалася його "провокаційними" і "маразматичними" звинуваченнями на свою адресу, перший віце-прем'єр обзивав його "рупором саботажу", а голова МВС - "сантехніком". Але найяскравіше звання Балозі присвоїв сам Ющенко. На зустрічі з нардепами від Самооборони, за рік до того, як Балога попросився у відставку, Президент сказав: "Як кулак, зібраний в одну силу, слухати те, що скаже Балога. Балога - це я".

На сьогоднішній день політологи губляться у здогадках, кого з кандидатів у президенти підтримає колишній сірий кардинал української політики. Проте, уже зараз можна прогнозувати його повернення на політичну арену. Адже слідом за президентськими виборами відбудуться парламентські, на які Балозі є з чим іти. У минулому році він створив партію Єдиний Центр, яка, за оцінками експертів, стане майданчиком для нових політичних маневрів.

Дипломат року

У лютому під час перебування головою наглядової ради НБУ Петро Порошенко заявив, що світові рейтингові агентства несправедливо знизили рейтинги України до рівня Пакистану. Уже в жовтні у Порошенка з'явилася реальна можливість зміцнити позиції України на міжнародній арені. Парламент призначив Порошенка міністром закордонних справ, поставивши крапку в тривалій епопеї навколо МЗС, коли зовнішньополітичне відомство представляли міністри з приставкою в. о. або т .в. о.

Новопризначений господар помпезної будівлі на Михайлівській площі в перший же день пообіцяв нові підходи у керівництві міністерством, а також зробив висновок, що проти "нашої держави розв'язана інформаційна війна, і ми її програємо". Руйнувати змову проти України Петро Олексійович почав без розгойдування: буквально за два місяці новий глава зовнішньополітичного відомства встиг побувати у Москві, Брюсселі, Вашингтоні, Мінську, Варшаві, Афінах.

Не без допомоги Порошенка Україна отримала від партнерів великі партії медичних препаратів для боротьби з епідемією грипу, було досягнуто прогресу в переговорах з піратами стосовно звільнення моряків, нормалізувалися двосторонні відносини з Росією. Але розслаблятися главі МЗС ще рано. В одному з інтерв'ю він заявив, що "необхідно домогтися, щоб паспорт громадянина України поважали на всіх кордонах як на Сході, так і на Заході". Для початку було б корисно збільшити кількість країн із безвізовим режимом.

Вибори року

Широкий резонанс у країні викликали березневі позачергові вибори до Тернопільської облради. Дані вибори не без підстав багатьма розглядалися як репетиція майбутньої президентської кампанії. Крім того, ці вибори можна вважати зрізом настроїв мешканців Галичини, адже, судячи з результатів попередніх волевиявлень, результати у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях завжди були практично однаковими. У результаті, вперше в історії переконливу перемогу на регіональних виборах несподівано здобула націоналістична партія. Красномовний факт: жителі області з найвищим серед інших регіонів відсотком українців (майже 98%) повірили Свободі, одним з гасел якої є Україна для українців.

У виборчкомі відрапортували, що майже 35% жителів області поставили свої відмітки навпроти руху Тягнибока, а в самому Тернополі кількість прибічників правих ідей перевалила за 50%. Пан Тягнибок назвав ці вибори "певним переломом, переходом від однієї епохи до іншої". За його словами, "час неідеологічних кольорових мегаблоків з фантиків, гігапартій починає відходити". У "гігапартіях" результати вибори сприйняли по-різному. Блок Юлії Тимошенко, який зазнав повного фіаско, результати виборів не визнав і вирішив, що нова облрада обійдеться без участі БЮТ. Кількість тернопільців, які вірять, що Вона переможе за півтора року впала більш ніж у п'ять разів з 51 до 8%. Зате Партія регіонів довела, що є партією не тільки південно-східних, а й інших регіонів і набрала майже 10% голосів, перемігши навіть в одному із районів мільйонної області.

Ще однією гучною несподіванкою тернопільських виборів стало друге місце партії Віктора Балоги - на той час глави Секретаріату Президента. Але не варто забувати, що в кишені губернатора області Юрія Чижмаря міститься партквиток саме Єдиного Центру.

Камінь спотикання року

Гранітний пам'ятник Леніну, що стоїть уже понад 60 років у центрі Києва, за цей час пережив розпад Радянського Союзу, помаранчеву революцію і бурхливі дискусії про те, чи має він право на існування. Але влітку нинішнього року завидну стабільність було порушено.

30 червня, у день народження лідера УПА Романа Шухевича, п'ятеро борців з тоталітарною спадщиною, озброївшись кувалдою, знівечили кам'яному Леніну обличчя і відбили руку, що вказує шлях до Бессарабського ринку. Знявши ці дії на відео, антикомуністи здалися в руки міліції. Вони заявили, що нічого протизаконного не зробили, а всього лише керувалися указами Президента, які передбачають демонтаж пам'ятників тим, хто причетний до Голодомору і репресій.

Незважаючи на все це, правоохоронні органи порушили кримінальну справу, відпустивши кривдників кам'яного Ілліча під підписку про невиїзд. У свою чергу уряд через деякий час виключив пам'ятник, на той час уже прихований від очей будівельними матеріалами, з Держреєстру пам'яток національного значення, що пом'якшило санкції за вчинене діяння. Але незважаючи на те, що справу поки не закрито, руйнівники монумента відкрито заявили, що продовжать атакувати монументи вождям комунізму. Вже у грудні на станції метро Театральна в Києві невідомі спробували пошкодити горельєф Ульянову, проте на відміну від пам'ятника на Бессарабці, підземний Ленін атаку витримав. Віктор Ющенко фактично Негласно підтримав руйнівників пам'ятників, заявивши, що пам'ятники Леніну в Україні - це "пам'ятники того режиму, який забрав у нас незалежність".

Осквернення пам'ятника Леніну не залишило байдужими українських комуністів. Послідовники Ілліча в єдиному пориві кинулися на захист монумента і пообіцяли в найкоротші терміни реставрувати пам'ятник, який став надзвичайно популярним серед туристів. Проте на вулиці вже не 70-ті, тому зі збором коштів на пам'ятник у соратників Симоненка виникли певні труднощі. З горем навпіл необхідну суму було зібрано, і в листопаді кияни побачили відреставрований пам'ятник автору квітневих тез. Однак, знову не обійшлося без бійок: прямо під час відкриття пам'ятник атакували ідеологічні опоненти лівих, розбавивши звичний колір монумента червоною фарбою. Комуністи, у свою чергу, встановили біля пам'ятника цілодобове чергування - схоже, що тенденція атак на монументи комуністичним лідерам в Україні наступного року збережеться.

Міжетнічний конфлікт року

Протягом століть українці і вірмени мирно співіснували один з одним в Україні, але події літа 2009-го перекреслили цю традицію. До червневих подій більшість українських громадян навіть не підозрювали про існування 50-тисячного міста Марганець у Дніпропетровській області, в якому кілька сотень мешканців ідентифікують себе з вірменським етносом. Значна кількість вірмен давно осіла в місті і безпроблемно існувала пліч-о-пліч з корінним населенням.

Після розпаду СРСР у місті з'явилися нова хвиля вірмен. За словами марганчан, новоприбулі почали відкрито торгувати наркотиками і самогоном, а також зловживати хуліганськими діями, наприклад, демонстративно порушуючи правила дорожнього руху.

28 червня, у день, коли країна відзначала День Конституції, в одному з кафе Марганця між двома компаніями молодих людей - "місцевими" і "вірменами" спалахнула бійка. Загинув 22-річний міліціонер Сергій Бондаренко, який спробував розняти тих, хто билися. Після цього епіцентр конфлікту перемістився до лікарні, куди з численними травмами було доставлено інших учасників бійки. Представники "місцевого населення", які чисельно переважають, вирішили негайно помститися опонентам і стали чинити правосуддя на свій розсуд: у присутності міліції побутова бійка переросла у серйозний конфлікт - з бейсбольними бітами і розбитими авто.

Деякі ЗМІ, перегнувши палицю, повідомляли про нібито масові погроми і підпали майна вірмен, що відбувалися. В обласній міліції вирішили перестрахуватися і наповнили Марганець підрозділами Беркута, які стали повноправними господарями міста.

А столиця фактично зробила вигляд, що на берегах Каховського водосховища нічого не трапилося.

Брудні ігри року

Міжнародний дитячий центр Артек опинився втягнутим у недитячу історію. Регіонал Вадим Колесніченко та бютівець Григорій Омельченко оприлюднили факт розбещення вихованців табору. У Генпрокуратурі підтвердили, що розслідування у цій справі ведеться і що одну людину - прийомного батька двох постраждалих дітей - вже заарештовано.

Однак список підозрюваних виявився набагато ширшим: гендиректор Артека, головний лікар, колишній методист, керівник геологічного гуртка і навіть священик нібито влаштовували групові оргії. Крім того, за деякими даними, діти впізнали з фотографій із сайту Верховної Ради трьох депутатів від БЮТ - Віктора Уколова, Сергія Терьохіна і Руслана Богдана.

Політичні опоненти одразу ж почали звинувачувати один одного у використанні брудних провокацій. Керівництво Артека заявило, що факти розбещення дітей не мають до табору ніякого відношення. А через кілька днів гендиректора табору госпіталізували. У свою чергу, Президент Віктор Ющенко зажадав від Генпрокуратури, МВС і СБУ забезпечити об'єктивне розслідування скандалу.

Через деякий час ЗМІ повідомили про ще один секс-скандал. В аеропорту Бориспіль міліція затримала ректора одного з київських вузів Василя Михайлова. За словами міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, ректора підозрюють в організації злочинного угруповання, причетного до зґвалтувань, педофілії і зоофілії. "Михайлов примушував свою колишню дружину до статевих стосунків з представниками негроїдної раси, а нинішню співмешканку - до сексу з вівчаркою", - розповів Луценко. Слідство по обох справах триває.

Подарунки року

Обидва подарунка року - м'які, пухнасті і живі. Перший було покликано стати для свого власника щасливим талісманом, а другий - втіхою для сім'ї ... У цій номінації лідирують представники сімейства котячих - тигриця і кіт, подаровані першим особам України - прем'єр-міністру і Президенту.

"Наступний, 2010 рік, буде роком білого тигра, тому подарунок не випадковий", - сказала Тимошенко наприкінці серпня, стоячи на сцені дитячого фестивалю Чорноморські ігри з маленькою бенгальською тигрицею-альбіносом у руках. Тигреня, назване на честь глави уряду Тігрюлею, їй як патрону заходу подарували його організатори. Судячи з реакції прем'єра, настільки екзотичний подарунок став для неї сюрпризом. Проте Тимошенко не розгубилася і одразу знайшла йому застосування: "Я вже мрію взяти його на переговори, особливо коли вона виросте. Її можна взяти радником з боротьби, їй це сподобається".

Прихистити настільки рідкісну і небезпечну тварину прем'єр-міністр не ризикнула і подарувала хижачку Ялтинському зоопарку, пообіцявши особисто дбати про неї, щоб вона стала "щасливим талісманом для України". До кінця року цей талісман не особливо надихнув українців, чого не скажеш про його вплив на саму Тимошенко. Вона дуже вдало використала бенгальська красуню як передвиборчу фішку: 2010 - рік тигра, а на рекламі прем'єра - Тігрюля з косою.

У конкурента Тимошенко на виборах, її колишнього соратника Ющенка, як виявилося, теж є Тигр, вірніше, був. Так звали кота Президента, про зникнення якого він повідомив журналістам 30 листопада. "Якщо у когось є сірий кіт у смужку, щоб мій син і мої дівчатка не плакали, я б отримав його як подарунок", - тут же попросив Ющенко ЗМІ.

Цілком серйозно сприйняв його слова журналіст каналу СТБ і вже наступного дня підніс Віктору Андрійовичу півторамісячного "британця", купленого на ринку за тисячу гривень. У породистості Президент засумнівався і навіть назвав кошеня "сільським", але за "дякую" в кишеню не поліз: "Дуже вдячний за такий чудовий подарунок, як кошеня, що з вашої ласки з'являється в нашій сім'ї ...". Сіренький в смужку напевно подружиться із ще двома котами Президента і з іншими його домашніми улюбленцями: курми, перепелами, фазанами, собаками, коровою і свинями.

Липа року

"Державу треба рятувати від таких Остапів, перепрошую, Андрїїв Бендерів, які розповзлися з Секретаріату Президента з ключових посад", - заявив у вересні заступник голови МВС Геннадій Москаль, маючи на увазі Андрія Кислинського, тоді ще заступника голови СБУ. Москаль звинуватив Кислинського у використанні "липового" диплома історика.

У жовтні робоча група Міністерства освіти і науки за дорученням прем'єр-міністра Юлії Тимошенко перевірила справжність диплома Кислинського. "Диплом Київського національного університету ім. Шевченка Кислинському не видавався і на навчанні в період з 1994 по 2000 роки в цьому університеті він не перебував", - зачитав висновок міністр освіти Іван Вакарчук.

Таким чином, перевірка показала, що у Кислинського є тільки один диплом - техніка-механіка Краснолуцького гірничого технікуму. Сам Кислинський назвав політично заангажованою заяву Вакарчука. Він підкреслив, що отримав дзвінок від одного поважного чоловіка, який пообіцяв, що його перепросять, і диплом буде визнано справжнім, якщо він перейде в опозицію до Президента. Проте Президент не оцінив вірність Кислинського і підписав указ про його звільнення зі Служби безпеки. У листопаді МВС порушило кримінальну справу стосовно екс-заступника голови СБУ за підозрою в підробці документів, а також заборонила йому залишати межі України.

Весілля року

Рік, що минає, був багатим весіллями політичної еліти. Перше для багатьох виявилося несподіваною - головний комуніст країни Петро Симоненко пішов від дружини до молодої журналістки. У січні Оксана Ващенко, яка молодша за Симоненка на 25 років, народила йому дочку. Сам глава Компартії заявляв, що партійні товариші підтримали всі ті зміни, що відбулися в його особистому житті. Більше того, за словами Симоненка, після його розлучення авторитет партії зріс. Колишня дружина довго не могла змиритися з новим життям глави КПУ. Вона оскаржила в суді законність розлучення і засумнівалася в тому, що Симоненко доводиться батьком дитини. "Вона молодша за його дітей - це взагалі збоченець якийсь", - бідкалася екс-дружина. Проте весілля все-таки відбулася - у вересні 2009-го.

У році, що минає, вступили у шлюб і сини перших Вікторів країни - Ющенка і Януковича. Обраницею Андрія Ющенка стала сестра відомої телеведучої Маші Єфросініної - Єлизaвета. Церемонія одруження відбулася у присутності вузького кола близьких родичів, у тому числі Президента України. Молодята вирушили у весільну подорож на Сейшельські острови.

Трохи пізніше Віктор Янукович-молодший одружився на юристці з Донецька Ользі Корочанській. "Медового місяця, як такого, не буде, оскільки в країні складна ситуація, і в мене багато роботи", - розповів наречений.

А батько нареченої перед весіллям дочки вийшов з БЮТ і вступив у Партію регіонів. І Ющенко, і Янукович уже похвалилися, що скоро стануть дідусями. Лідер ПР зізнався, що мріє про внучку, але буде радий і онуку. "Чим більше буде онуків, тим міцнішим буде дід", - зазначив Янукович.

Жарт року

Жартівлива першоквітнева новина Корреспондент.net про те, що з 1 травня в Києві буде значно посилено умови продажу міцних напоїв, обернулася шквалом серйозних публікацій про неіснуючу постанову столичної міськадміністрації в українських і зарубіжних ЗМІ.

"Згідно з новими правилами, у київських магазинах і кіосках роздрібної торгівлі відтепер зможуть відпускати алкоголь у суворо визначених обсягах: так, в одні руки заборонено продавати більш ніж одну пляшку горілки, що на думку експертів КМДА відповідає двом пляшкам вина, семи пляшкам пива або ж шести банкам іншого слабогазованого алкогольного напою", - пожартував у День сміху Корреспондент.net.

Однак, 9 квітня жарт про горілку отримав несподіване продовження: муніципальна газета Вечірній Київ опублікувала статтю Тверезе місто, присвячену жорсткості правил продажу алкоголю. Цього ж дня новину про "пляшку горілки в одні руки" передрукували українські та зарубіжні інформагентства та інтернет-сайти.

Київміськадміністрація змушена була спростувати інформацію про нові правила продажу алкоголю.
Корреспондент.net