Закарпатський Невицький замок "стоїть" на грудному молоці

За кількадесят метрів від унікальної пам’ятки архітектури будують готель, а горе-туристи обмальовують стародавні мури аерозолем.

Невицького замку у нашому маршруті не було. Та, повертаючись до Львова з Ужгорода через Ужоцький перевал, оминути легендарний замок із привидами було гріх. Башта середньовічного замку видніється здалеку, тож, навіть не знаючи точної дороги, заблудитись важко.

З”їжджаємо з дороги на вузенький міст через Уж, приблизно зо два кілометри вгору серпантином, і… натикаємося на величезний недобудований готель. З усього видно, що будівельники тут були зовсім недавно, – певно, зробили собі зимові канікули. На одному з дерев годівниця для птахів, під ногами крутиться песик. Отже, тут живе сторож, хоча його ніде й не видно. За новобудовою – рештки радянських будівель: спортивний майданчик, якісь господарські будівлі та мініатюрні будиночки, схожі на шпаківні… Буквально за кілька метрів – замок, зведений ще у ХІІІ столітті. Точніше, те, що від нього залишилося: вежа та широчезні кам’яні стіни, по яких дряпаються туристи, як по стежках. Не втримуюся і також лізу на стіну. Краєвид неймовірний! Внизу вужем звивається Уж, дрімає село і невисокі гори… Та в якийсь момент ловлю себе на думці, що нічим не краща за тих дикунів, які обмалювали аерозольною фарбою шматок стіни. Адже старовинні мури потроху розсипаються під ногами, хоча й виглядає, що камені тримаються міцно… Останні кільканадцять років цю архітектурну перлину доглядають хіба що волонтери. Тривалий час замок був нічийний – Невицька та Кам’яницька сільські ради ніяк не могли домовитись, кому він має належати. Нарешті суд присудив замок Кам’яниці. Але поки шукають інвестора, замок помирає.

...З привидом жінки, який начебто блукає руїнами, ми так і не зустрілись. Але негативну енергетику місце має. Кажуть, колись, ще до зведення замку, на цій горі було язичницьке капище. Туристи часом називають цей замок – замком Дракули. Його хазяйка начебто була родичкою графа. “Нема тут ніяких привидів. Але легенду про цей замок тут знають усі. Мені ще моя бабуся розповідала, – каже Анна Юночко зі села Кам’яниці. – Замок називали замком Поганої Діви. Казали, що коли його будували, вона наказувала до піску підмішувати яйця та грудне молоко, щоб мури міцно трималися. Через це немовлята з навколишніх сіл помирали з голоду. А людям, які йшли до Ужгорода і не вклонялися до землі Поганій Діві, вона стинала голови. Скільки не намагалися взяти замок та вигнати її – нікому це не вдавалося. Нарешті король Стефан наказав позганяти з усіх сіл худобу, поприв’язувати до неї дзвіночки та палаючі свічки. Оте все стадо і погнали на замок перед військом. Погана Діва злякалася і почала тікати. Але мала дуже довге волосся, зачепилася ним за дерево. Її піймали і стяли голову”.

Звичайно, все це більше схоже на казку. Але саме такі казки і ваблять сюди туристів. Попри лиху славу місця, сюди приїжджають фотографуватися молодята з усієї околиці. А весілля за закарпатськими обрядами, які тепер організовують у Кам’яницькій сільській раді, приваблюють молодих з усієї України. За словами Анни Юночко, цього року тут взяли шлюб понад 140 пар, з них лише два десятки – місцеві. Приїжджають і зі Львова, і з Києва.

Найбільше, за що переживають місцеві мешканці, що коньячний завод, який будує біля замку (на охоронній території) відпочинковий комплекс, перекриє вхід до нього. Кажуть, найкраще було б, якби руїни замку законсервували у такому вигляді, як зараз, – нічого не доліплювали, але й не дали розсипатись.

Зіновія ВОРОНОВИЧ, "Високий Замок"

Невицкий замок на Закарпатье может пойти по ветру...