В Закарпатті вартість 1 кв. метра житла коливається в межах $750-800

Квартирне питання, здається, так і залишиться найактуальнішою проблемою усіх часів і народів. Декому його допомогла вирішити криза, яка зупинила неконтрольований ріст цін на нерухомість. У той же час для переважної більшості краян власна домівка все ще залишається за межею досяжності.

Відтак журналісти вирішили дізнатися – на що можуть розраховувати ті, кого надії на купівлю квартир таки не полишають. Про це і не тільки – в розмові з головою Закарпатського регіонального відділення Асоціації фахівців із нерухомості України Тетяною РІЧІНОЮ.

Тетяно Тиборівно, скажіть, будь ласка, яким нині є попит на квартири? Чи змінився він, скажімо, порівняно з минулим роком?

— Якщо говорити про минулий кризовий рік, то навіть тоді ситуація на ринку купівлі-продажу була стабільною. Попит, можливо, не був надто високим, але дешевим, недорогим житлом люди продовжували цікавитися. Що ж до 2010-го, то влітку ми спостерігали деякий спад. Але це абсолютно нормальна ситуація, яка щоразу повторюється. Бо ж саме в липні-серпні люди зазвичай від'їжджають на відпочинок і всі серйозні рішення відкладають на вересень.

Ви кажете, що є стабільний попит. Але чи означає це, що він достатній?

— Досвідчені ріелтори пам'ятають часи до кризи, коли попит був просто шалений. Тому порівняно з тим періодом і здається, що роботи мало. Але вона є. Люди продовжують звертатися, шукати прийнятні варіанти. Бо життя триває – хтось одружується, хтось розлучається, наші діти виростають. Тому квартирне питання хвилює постійно.

Крім того, деякі будівельні фірми призупинили свою роботу. Відтак квартир не вистачає. В той же час кредитів не дають, грошей у людей небагато, але ж жити десь потрібно. Тому нині попит саме на дешеве житло. Єдине, що допомагає, так це зниження цінового рівня.

А наскільки впали ціни?

— Якщо до кризи ми шукали однокімнатну квартиру в хорошому стані десь за 45—50 тисяч доларів, то сьогодні таку ж квартиру можна придбати і за 30 тисяч. Загалом же зараз вартість одного квадратного метра одно- та двокімнатної квартири коливається в межах 750—800 доларів. Трикімнатні — трошки дешевші. Я кажу про ціни на вторинному ринку.

Первинний же ринок дешевший (за 1 кв. м – 500—550 доларів), бо включає в себе інвестиційні ризики. До того ж відіграє значну роль у ціноутворенні й той факт, що на таку квартиру треба чекати хоча б півроку. А потім вона вимагає ще й оздоблення, а це – додаткові витрати.

З оздобленням зрозуміло. Але ж чому, зважаючи на нижчу вартість квадратного метра, квартири на первинному ринку все одно виходять дорожчими?

— Через площу. Тепер уже не будують маленькі квартири на кшталт хрущовок. Вже нема кухонь по 5 кв.м, нема санвузлів по 2 кв.м. Тепер люди хочуть жити в помешканні нового рівня. А якщо площа більша, то, безумовно, і загальна вартість виходить більша. Але нині краяни більше цікавляться квартирами на первинному ринку. Якщо вони вибирають – півроку почекати і купити нове житло або придбати тепер і зразу, але хрущовку, — частіше зупиняються на першому варіанті.

І немає у них перестороги, що житла можуть і не дочекатися?

— Страх, звичайно, є. Але нас рятує те, що ми — маленьке місто. І тут не так багато чужих забудівельників. Ті декілька товариств, які продовжують будувати, — місцеві. Вони, можливо трохи затягують строки, але будівництва не припиняють. І той факт, що люди бачать їхню роботу, якраз і сприяє відновленню довіри.

Які сьогодні вимоги у покупців до квартир?

— У першу чергу, це мають бути квартири нового планування, бажано на 2—3 поверсі. Та основне – якомога менша ціна. Клієнти готові робити під себе ремонт, аби тільки на початковому етапі зекономити. Кажуть, спочатку купимо житло, а потім поступово вкладатимемо в нього гроші.

Середньостатистичний покупець – це не та людина, яка приходить в одну агенцію і чекає, поки йому щось підберуть. Натомість він обійде все місто, всі будинки в пошуках найприйнятнішого варіанта.

Традиційно так складається, що одно- та двокімнатні квартири викликають більший інтерес у покупців. Чи актуально це сьогодні?

— Такі квартири користувалися попитом, користуються і будуть користуватися. Якщо ми говоримо про однокімнатні, то їхня популярність пояснюється тим, що це — найдешевший сегмент ринку. Люди купують те, що є доступне сьогодні, з надією, що в майбутньому зароблять і на щось краще. Тут ще й наш менталітет спрацьовує. Бо якщо на Заході цілком нормально жити в орендованій квартирі, то українці хочуть мати бодай щось маленьке, але своє.

При цьому, певно, серед нас є ті, хто на квартирах не економить. Яка на Закарпатті нині ситуація з елітним житлом? Пентхаузи ще купують?

— Елітне житло? Я навіть не можу з впевненістю сказати, чи таке є в Ужгороді. Ну, можливо, за винятком одного-двох будинків. Бо що таке пентхаузи? Це ж не квартира на 9 поверсі, а будиночок на даху багатоповерхівки – з терасами і гарним краєвидом. У нас є такий жарт – "продаю пентхауз на дев'ятому поверсі малосімейки". Бо ж якось свій товар треба презентувати.

Тому елітного житла у нас не так багато. Таким можна назвати квартири в старих будинках на набережні Незалежності, район Рафанди. На них завжди стабільна ціна (1000—1500 доларів за кв. м.) і вплив ринку не дуже відчутний. Увесь час знаходяться покупці, які шукають саме таке житло. Їх небагато. Втім, багато їх не було і до кризи.

Чи відіграє велику роль для покупців місце розташування квартири? Можливо, певні райони Ужгорода популярніші за решту?

— Ви знаєте, це все дуже суб'єктивно. Я вже досить давно працюю на цьому ринку і завжди спостерігаю таку картину – хто виріс на правому боці Ужа, має тут друзів, родичів — більше тяжіє до цієї частини. Ті ж, чиє дитинство минуло в новому районі, прагнуть знайти квартиру саме тут. А взагалі-то завжди найпопулярнішими є локації недалеко від центру, від шкіл, садочків, магазинів, роботи, місць прогулянок. В промислових же районах охочих жити не надто багато.

Тетяно Тиборівно, попри те, що ціни на житло впали, вони все одно не є посильними для значної кількості люду. І в такій ситуації один із виходів – оренда квартир. Яка з цим сьогодні?

— Якщо в серпні ринок продажу принишк, то оренди, навпаки — підскочив. Сталося це завдяки студентам, які саме тоді почали шукати житло. До того ж попит на оренду повністю нині ще не задоволений. Але за місяць, гадаю, ситуація вирівняється.

Безумовно, що підскочили і ціни. Так, якщо до студентського буму однокімнатну квартиру можна було винайняти за 1000 гривень, то нині мова вже йде про 1300—1600. Двокімнатні ж із 1500 піднялися до 1600—2000 гривень.

Людмила Олійник