Історія закарпатського Берегова: Термальні джерела та йоаніти

Берегово, як і більшість закарпатських міст, не має достовірних писемних згадок з точним роком заснування. Це не дивно, бо писемних матеріалів того часу береглося дуже мало. Але виникає запитання, чому таке славне місто має настільки невигідне розташування – близько до річки Верке, яка, виходячи з берегів, у давнину могла його легко підтоплювати. Виявляється, цьому є логічне пояснення.


Про відому історію Берегова, його легенди, які беруть до уваги науковці, говоримо з істориком і краєзнавцем Йосипом Кобалем. Тривалий час він вивчав можливі версії, які пояснюють місце розташування Берегова, і врешті висловив гіпотезу, яка пояснює такий вибір предків берегівчан раціональною вигодою, яку вони мали саме в цьому місці.


- Яка найбільш поширена версія заснування Берегова?


- Загальноприйнято вважати, що Берегово заснував в ХІ столітті княжич Ламперт ,а згодом туди переселилися німецькі поселенці і починаючи з середини XІІІ століття місто почало називатися Лупрехтзаза або просто Сас. Інколи Берегсас. Саме слово «сас» нібито вказує на німецьке заселення Берегова.


У 1995 році патріотично налаштовані берегівчани відзначили 900-літній ювілей заснування свого міста. Цей рік став ювілейним, бо згідно з угорськими хронічками, Ламперт помер нібито 1095 року й отже пізніше вже не міг заснувати місто.


На честь засновника у Берегові встановлена меморіальна таблиця і всім туристам розповідають істрію про Ламперта. Її виснули ще в ХІХ столітті. Підтримав її і місцевий краєзнавець, історик Тиводар Легоцький, а згодом – академічні угорські історики.


днак слід зазначити, що жодних писемних даних про заснування Берегова не існує, тому це можна вважати лише гіпотезою. Немає впевненості також у тому, що частина старої назви Берегсасу (Берегово) – «сас» вказує на німецьких поселенців, хоча такі тут дійсно були. Річ у тім, що слово «сас», «саз» є і в татарській мові, де воно означає болото. У Татаркстані донині є десятки населених пунктів, у назві яких є це слово. Відомо, що неподалік Берегова знаходилося величезне озеро чи болото Серне, або Чорний мочар. Тож можна припустити, що назву «сас» могли вживати задовго до приходу сюди німецьких поселенців. До речі, неподалік Берегова до 1241 року існувало поселення із назвою Батор – теж тюркського походження.


Про походження Берегова збереглася цікава легенда. Суть її зводиться до того, що в околицях міста жив пастух Сас, який одного разу після того, як два його бики – чорний і білий побилися, він знайшов на місці боротьби величезний золотий скарб. На честь цього на місці скарбу він побудував церкву, а навколо церкви виникло місто.


Колись у Берегові був знаменитий ресторан «Білий камінь», і на одній з його стін була фреска, де зображувався епізод цієї легенди у вигляді віршованого твору, написаного відомим угорським письменником Мігаєм Томпо. Він опублікував легенду ще до угорської революції 1948-49 рр. і загалом в письменника чимало подібних творів, які стосуються інших населених пунктів. Із тексту не зрозуміло, чи був він у Берегові і записав цю легенду, чи створив твір із назви Берегова, тобто наразі достеменно невідомо, чи це автентична місцева легенда, чи плід поетичної фантазії.


Слід зазначити, що неподалік Берегова, на березі річки Верке перед монголо-татарською навалою існувало село, яке мало назву Волове поселення.


- Що думають науковці про заснування Берегова?


- Якщо покликатися на наукові дані, мусимо сказати, що встановити точну дату заснування Берегова, як і Ужгорода, Мукачева, Хуста та інших великих міст, неможливо.


Ми знаємо, що на території сучасного Берегова зафіксовано багато знахідок, починаючи з кам’яного віку. Один угорський філолог XVIII століття в латинсько-угорському словнику записав про Берегсас, що колись у римський час тут було поселення, яке називалося Перегігніум. Але, на жаль, все це прості здогадки. Хоча археологічних пам’яток римського часу в околицях Берегова чимало.


Якщо брати до уваги писемні джерела, місто вперше згадано у привілеї гостям Лупрехсаси угорського короля Бейли IV за 1247 рік. Це не означає, що раніше тут не було поселень, просто раніших згадок немає. Вважається, що ці гості були німецькими поселенцями, які займалися виноградарством, добуванням золота, торгівлею тощо.


- А як щодо давньої католицької церкви, розташованої в Берегові? Церковна історія може щось розповісти?


- Так, у випадку Берегова слід брати до уваги дані, які стосуються його церковної історії. Околиці сучасної католицької церкви не є найкращими для проживання. Набагато вигідніше було би поселитися на ближньому пагорбі, ніж безпосередньо за кілька десятків метрів від берега річки. Питання в тому, чому так близько до Верке збудували церкву й почалася розбудова самого міста.


Можливо, у місці вибору поселення зіграли роль не навколишні гори чи корисні копалини, а необхідність контролювати перехід через річку, або щось інше.


У 1846 році, коли будували кам’яний міст через Верке, то при закладанні основи на правому березі річки були знайдені поховання воїнів зі зброєю, кінським спорядженням. Один величезний залізний меч із золотими буквами і зображеннями довгий час зберігався у міському архіві. На жаль, сьогодні його доля невідома. Судячи з усього, на цьому місці було кладовище, яке може бути найранішим кладовищем Берегова і походити ще з домонголотоатарських часів.


І ось тут цікавим моментом є історичний факт, підкріплений документально, що неподалік від мосту перед католицькою церквою Всіх Святих стояв шпиталь, який належав лицарському ордену госпітальєрів або йоанітів. Про орден відомо, що в середині ХІІ століття, у часи угорського короля Гейзи ІІ, він поселився і на території Угорщини. Навіть сам Гейза ІІ був членом ордену. Король у різних місцях країни дав їм маєтності, поселення. Гейза ІІ також поселив в Угорщині німецьких колоністів. Очевидно, що йоаніти поселилися і в Берегові. І цей могильник, який відкрили під час будівництва мосту, міг належати саме членам ордену йоаніти. Хоч шпиталь і каплиця при ньому згадуються у джерелах лише з початку XV століття, але він міг існувати задовго до того. Між іншим, литовський князь Федір Корятович, будучи наджупаном Березького комітату та патроном церкви Всіх Святих, опікувався цим шпиталем і, за деякими даними, тримав у ньому свої документи, грамоти.


- Будівлю шпиталю можна побачити сьогодні?


- Будівля збереглася донині, хоч і не в первісному вигляді. Тиводар Легоцький у 1880-х рр. зафіксував, що це була невелика, дуже масивна, з товстими стінами будівля, укріплена контрфорсами і в одному з кутів цієї будівлі ззовні, у невеликій ніші стояла скульптура Святого Іоана. Пізніше будівлю перебудували і її зовнішній вигляд змінився. Сьогодні вона знаходиться неподалік церкви, на площі Ференца Ракоці.


Йоаніти володіли в Берегові не тільки шпиталем, але й каплицею Марії Магдалини, яка була при ньому. Крім цього, виноградниками, землями, млином тощо. Та найцікавіше у цьому зв’язку є те, що члени ордену займалися лікуванням, і де це було можливо, з використанням термальних джерел.


Не виключено, що і в ті далекі часи неподалік міста існували термальні джерела і вони могли стати однією з причин поселення тут йоанітів й виникнення міста.