На Закарпатті відбувся фестиваль «Гамора-2004»

У селі Лисичеві Іршавського району Закарпаття відбувся традиційний щорічний фестиваль «Гамора-2004». Хоча він вийшов менш масштабний, ніж торік, і в ньому взяли участь тільки 11 художніх колективів Іравщини, все одно селяни до пізнього вечора тішилися, що у їхньому населеному пункті діє єдина на всю Європу — водяна кузня-музей «Гамора». Зараз на водяній кузні створено 4 робочі місця. Коваль Василь Петровці тут трудиться понад 45 років, а його напарник Михайло Пилипчинець — чверть століття. Тепер навчають ремеслу двох юнаків. Виготовляють мотики, інший сільськогосподарський реманент для лисичівськимх ґазд. Найбільше доводиться робити підків, бо їх жадають неодмінно купити численні туристи як з інших куточків України, так й з багатьох країн Європи. Ковалів аж розпирає від задоволення, коли вони демонструють приїжджим всю технологію і вручають їм ще теплі вироби-сувеніри. Правда, гостей би значно побільшало, якби поруч збудували готель. Загалом «Гаморі» вже понад 300 років. Дослідник її історії, доцент Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права Василь Пальок довів, що в 60-их роках XVIII століття на місці теперішньої «Гамори» в с. Лисичеві було збудоване невелике паперове виробництво, що належало графу Телекі. Воно мало два водяні колеса, виготовляло різні сорти паперу і діяло до 1840 р. У 50-их роках XIX століття Лисичівську папірню перебудували в металообробне підприємство з виготовлення мотик, кирок, лопат. Тут встановили купольну піч, вальцювальний стан, верстати і кузні. На «Гаморі» налічувалося 5 водяних коліс, працювало 15 ковалів-майстрів і стільки ж помічників. Разом з аналогічним заводом у с. Довгому виробляли 100 вагонів литва, 120 тисяч лопат і мотик. Продукція експортувалася в Югославію, Румунію, Угорщину. Решта реалізовувалася в краї. У радянські часи кузня належала Іршавському промкомбінату. А сьогодні тут, на щастя, ще крутяться два водяні колеса і два ветерани — ковалі обслуговують два молоти...