Цілющі картини ужгородського художника продовжують зцілювати

Історія ця проста, але приємна, адже йдеться про нашого земляка — ужгородця Андрія Кирсанова, якого ще знають близькі друзі за псевдо — Канцлер.
…Поспішаючи якось у редакцію, почув — кличуть.. Зупинився. На протилежному боці вулиці стояв, як живий, мій старий знайомий Володимир Аскольдович Б. І відчайдушно махав мені рукою. Я, за звичкою дріб’язкового ужгородського гангстера, подумав, що ще одна чаша гарячої кави по-віденському мені не пошкодить. Тим більше такого осіннього прохолодного ранку.
Востаннє бачив Аскольдовича три роки тому. Завжди хворий. Не людина, а натяк на людину. Спирався на паличку, як губернатор на свій улюблений електорат. Бритву його лице згадувало рідко, а вода падала на тіло хіба разом із дощем. Зараз же на мене дивився зовсім інший чоловік — справжній русин у виконанні скульптора Михайла Беленя.

— Доброго ранку, Володимире Аскольдовичу! — сказав я, ніби й не помітивши такої разючої переміни.

— Васильку! — сяючи на виду, заревав він. — Та я тебе побачив ще біля о-о-он того будинку.

Я ледь не впав від здивування:

— Володимире Аскольдовичу, хіба у вас так поліпшився зір. І де паличка?

— Чуда не відбулося. Я поправив здоров’я, дякуючи народній газеті “Репортер”, в якій ти працюєш...

— ???

— Не дивися на мене так.… Півроку тому на шпальтах “Репортера” я прочитав статтю про цілющі властивості картин такого собі Канцлера…...

— Пам’ятаю.… Грішний.… Писав.…

— Я плюнув на все і вирішив: на ліки найнеможливіші в мене йшла купа грошей, а чому би, подумалося, не придбати картину. Принаймні погляд утішати буде. Зателефонував Канцлеру. Домовився. Приїхав. І що би ти думав? Дивиться на мене в заштатному кафе “Слов’яночка”, де Андрій працює адміністратором на благо Вітчизни, з його картин десяток чи й більше очей. У мене так і побігли мурашки по шкірі. І вже стало якось ліпше. Одна картина “Віфлеємська зірка” так і попросилася до мене… Домовився з цим хлопчиною про ціну, а через тиждень придбав за просто смішну на наш час ціну.

…Наш читач, додамо до цього, завдячує звичайній картині незвичайного художника тим, що ліпше став бачити, ходить без третьої опори. Невдовзі знайома, котра працює продавцем на ринку по вулиці Краснодонців розповіла, що інша картина того ж художника допомогла їй під час ускладнень на третьому місяці вагітності (а їй було 38!).

Я зателефонував знайомому психотерапевту Сергію Фіалку.

— Знаю і про Канцлера, і про його роботи, — сказав він. — Його картини несуть величезний енергетичний заряд. Тільки людям, які не можуть розпоряджатися своєю енергією доцільно, вони не принесуть користі. Проте таких, як цей художник, мало на Землі. Вони себе не афішують. Якщо Господь через картини Канцлера виліковує деякі хвороби, то це не значить, що вони допоможуть невіруючим в Його. Адже велику роль відіграє віра людини в те, що він обов’язково вилікується, а Господь завжди допомагає щиро віруючим. Навіть якщо не сповна відновиться тіло, то душа жива збережеться. Вона й підкаже яку саме картину треба взяти для себе. І треба пам’ятати, що, як сказано, в посланні апостола Павла: “Без віри Богу вгодити неможливо…”



Василь ЗУБАЧ