До кінця року 30 сімей безквартирних військовослужбовців Ужгорода та Мукачева отримають квартири?

Шанси є! Як ними скористатися? Саме це щоразу спадало на думку, щойно починав розглядати будь-яке питання щодо забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей власним помешканням.
Адже з якого б боку не підходив до цієї проблеми, скрізь з'являлися перепони, - чи то об'єктивного, чи то суб'єктивного характеру, - які доводили: дати раду з безквартир'ям військовиків практично неможливо. Зважте, хіба спроможний командир виділити квартиру, наприклад, офіцеру-"афганцю", який перебуває у черзі майже півтора десятка років, коли житло в місті чи гарнізоні не будується? Або ж як за таких умов надати
помешкання військовослужбовцю, в якого хвора дитина, а сім'я впродовж десяти років тулиться у кімнатці, скажімо так, ненайкращого гуртожитку? Словом, як не крути, але все утикається передусім у відсутність цього самого житла, яке можна було б розподілити поміж безквартирними офіцерами та прапорщиками.

Безквартирні, з якими спілкувався, цілком усвідомлюють складність цього питання. Казали навіть, що готові чекати стільки, скільки потрібно, аби врешті-решт таки отримати жаданий ордер. Однак, як зізнався кожний з них, так і

не змогли второпати: чому за усі ці роки у військовому відомстві так і не спромоглися відлагодити бодай єдиний механізм, який би забезпечив військовослужбовців житлом?..



- Спочатку нас переконували, що на будівництво немає коштів, - розмірковував колишній прапорщик, який стоїть у черзі на квартиру у Львові з 1987 року. - Хоча при цьому активно (!) розпродавалися військова техніка, озброєння та майно, в усілякий спосіб "потрібним особам" передавалися, - зрозуміло, що не за безцінь, - військові будівлі та містечка... Скажіть, хтось відповів за цей безлад? Когось притягли до кримінальної відповідальності за спричинення багатомільйонної, а як на мене, багатомільярдної шкоди державі, а відтак, її захисникам та їхнім сім'ям?..



Що тут можна було сказати людині, батькові двох дітей давно не шкільного віку?

Хіба втішиш його тим, що в гарнізонній черзі на отримання житла він у числі перших? Та він і сам про це прекрасно знав і знає. Тим більше, що у списку позачерговиків значиться першим не один рік...



От продемонструвати б йому приклад справедливості, державницького підходу посадовців і до зведення житла, і до його розподілу тощо. Зрештою, не на словах, а на ділі вказати шлях, який виведе проблему щодо забезпечення житлом

військовослужбовців, - нинішніх та колишніх, - із глухого кута.



Про механізми... за сімома замками. Ось написав, а сам замислився: а скільки ж у нас було цих озвучених шляхів, якщо не миттєвого, то бодай поетапного зведення, а відтак, і отримання житла

офіцерами та прапорщиками?



Якщо не помиляюся, після визнання того, що у держави обмаль або ж взагалі не було коштів на цю відповідальну справу, керівники держави та оборонного відомства покладали великі сподівання на будівництво житла за рахунок податку на прибуток підприємства.



На жаль, не володію інформацією, як довго працював цей механізм. Достеменно знаю інше - невдовзі пролунало дещо інше гасло: квартири військовослужбовцям - за 1,5 відсотка, знову ж таки від прибутку підприємства...



Словом, зі зміною керівників військового відомства одразу ж змінювалися й механізми забезпечення військовиків житлом. І в цьому переліку досить перспективними виглядали пропозиції щодо отримання житла за рахунок обміну

військового майна. Але хто і що обмінював - було "терра інкогніта".



А які сподівання покладали безквартирні зі створенням у 2003 році регіональних управлінь капітального будівництва, що за державний кошт бралися забезпечити їхні родини власними помешканнями! Саме тоді прозвучала теза, що дану проблему розв'яжуть за найближчі кілька років.



Не вірилося. І цілком природно. А кількість безквартирних якщо не збільшувалася, то, принаймні, й не зменшувалася.



Саме тому лише у Західному оперативному командуванні станом на середину квітня потребують покращання житлових умов (читай отримання квартир. - Авт.) понад 10000 військовослужбовців та членів їхніх сімей. Найнапруженіша ситуація

склалася у Вінниці (1933 чол.), Львові (1441 чол.), Хмельницькому (898 чол.), Луцьку (майже 600 чол.), Івано-Франківську (565 чол.) та Рівному (423 чол.).



Натомість у 2004 році із запланованих 1040 квартир оперативне командування отримало лише 335.



Командувач військ Західного ОК генерал-лейтенант Михайло Куцин вважає, що ситуація не покращиться, якщо кардинально не визначитися: хто і яким чином

візьметься за її вирішення?



Вочевидь, він дійсно перейнявся цією проблемою, адже ще минулого літа вніс пропозицію піти дещо нетрадиційним шляхом. Михайло Миколайович запропонував відмовитися від обміну вивільнених військових містечок на житло (про це, до речі, йшлося і в інтерв'ю з кореспондентом "Народної армії" наприкінці минулого року. - Авт.). Проведені ним елементарні розрахунки довели, що, рухаючись таким шляхом, Збройні Сили України стовідсотково залишалися у програші.



Тому й запропонував залучати інвесторів для зведення на цих привабливих ділянках та майданчиках, як правило, обласних міст, нових будинків. Наскільки мені відомо, свої ретельно обґрунтовані пропозиції генерал направив тоді в

Міністерство оборони України, однак відповіді так і не отримав.



Нещодавно він зробив нові розрахунки: експертна вартість, наприклад, колишнього військового містечка зв'язківців у Чернівцях становить приблизно 1,5 мільйона гривень. За нього військовим пропонують п'ять квартир у Чернівцях та дев'ять у Старокостянтинові. Але ж на площі у 8,2 гектара, вважає командувач, можна побудувати не мало - не багато, а 600-700 квартир. Потрібно лише визначитися з потужним інвестором та умовами розподілу цього житла.



- Тут важливо те, що певний відсоток житла, - за рахунок нашої участі в спільній забудові, - інвестор повинен надати військовим безкоштовно. І що важливо: на вимогу Міністра оборони України Анатолія Гриценка інвестор мусить це зробити ще до початку будівельних робіт. У нашому випадку ми одразу ж матимемо близько 60 квартир, - пояснює генерал-лейтенант Михайло Куцин. - Решту, скажімо, 50 відсотків житла, ми б купували за кошти військового відомства. А якщо врахувати, що у нас є 19 дійсно привабливих ділянок, то ми

маємо чудову можливість саме безкоштовно отримати близько 850 квартир для військовослужбовців. Робочі наради з потенційними інвесторами я вже проводив.



Інший додатковий шлях отримання житла, який пропонує командувач, це реконструкція вивільнених будівель. Наприклад, за продаж однієї казарми по

вулиці Мечнікова у Львові можна виручити лише 1 мільйон гривень, яких вистачить на придбання лише десяти квартир. А ось у переобладнаний дім, який знаходиться в престижному районі міста, можуть вселитися 40 сімей (!).



У Міністерстві оборони України такий крок оцінили, і управлінню Західного ОК уже призначено 4 мільйони гривень на реконструкцію вивільнених будівель по вулиці Мечнікова, військових містечок в Ужгороді та Мукачевому.



- Сьогодні проводяться роботи з проектування реконструкції казарм, - каже заступник командувача військ оперативного командування з будівництва та розквартирування військ - начальник квартирно-експлуатаційного управління

полковник Олександр Овчаренко. - І якщо обіцяні кошти надійдуть вчасно і в повному обсязі, то плануємо, що до кінця року першочергово отримаємо близько 30 квартир в Ужгороді та Мукачевому.



Те, як нинішнє керівництво Міністерства оборони України загалом і Західне оперативне командування зокрема береться за вирішення проблеми із забезпечення житлом, вселяє надію, що врешті-решт справа таки зрушується з мертвої точки. А відтак, за кілька років слово "безквартирний" не буде мати таке негативне наповнення.



Отримає врешті-решт свою квартиру і офіцер Олексій Баранов, дружина якого народила трійню, і відтепер він батько чотирьох діточок. Не відчуватиме незручностей сім'я капітана Іванова, який загинув при виконанні миротворчої місії в Іраку. З особливим відчуттям зайдуть у власне помешкання діти санінструктора Віри Петрик, яка першою прийшла на допомогу пораненим миротворцям...



І, нарешті, переведуть подих усі 47000 військових безквартирних, які, як ніколи, вірять новому керівництву оборонного відомства.



Ігор МАХНО "Народна армія"